150-річчя Лесі Українки: у Лубнах створили буктрейлер про антимосковську п’єсу «Бояриня»
До 150-річчя від дня народження Лесі Українки Лубенська публічна бібліотека імені Володимира Малика підготувала буктрейлер на драматичну поему «Бояриня».
Обкладинка книги «Бояриня» видана українською діаспорою
Нагадаємо,150-річчя від дня її народження згідно з Указом Президента Володимира Зеленського та з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та відзначається на державному рівні. Єдина п’єса з історії російсько-українських стосунків «Бояриня» була написана Лесею під час лікування в Єгипті у 1910 році. А вперше театральну постановку «Боярині» зробив театр Миколи Садовського у тодішній тимчасовій столиці Української Народної Республіки (УНР) — Кам’янець-Подільському, де перебував Уряд УНР. Прем’єру 1919 року відвідали більшість членів Директорії УНР та очільників тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою. П’єса засвідчує історичну свідомість та дослідницьку зрілість письменниці, які безпосередньо представлені у її наукових і публіцистичних працях. Наприклад, у брошурі «Яке наше життя під московськими царями» висвітлювала причини втрати української державності, наголошувала на потребі боротьби за національну та культурну самостійність України. Два менталітети, дві культури, два світи правил та традицій протиставлені в Лесиній «Боярині». Воля, рівноправність жінки і чоловіка, повага до людини, національно-визвольна боротьба — це Україна. Холопство, глумління над особистістю, побутовий деспотизм — це Московія. Так побачила їх геніальна поетка, яка «Бояринею» виступила проти приниження людської та національної гідності Московською державою. «Бояриню» вперше надрукували лише по смерті авторки, у 1914 році, в часописі «Рідний край» (№ 1-6), який тоді видавала Олена Пчілка. Удруге твір, уже окремою книгою, побачив світ у 1918 році в Єкатеринославі (нині м. Дніпро). У 1923 році «Книгоспілка» (Київ) розпочала «повне» видання творів Лесі Українки. У 4-ому томі (усього — 7) поміж драматичних творів вміщено «Бояриню». У 1927 році таж «Книгоспілка» готувала видання 12-томного зібрання. У 8 томі надруковано драму та рецензію на неї неокласика М. Драй-Хмари. Це востаннє, коли «Бояриню» згадували поміж літературної спадщини поетеси. Після цього — 60 років мовчання у СРСР: драматичну поему Лесі Українки заборонили цензори комуністичного тоталітарного режиму.
