У Полтаві вшанували добровольців російсько-українського фронту

Автопробіг і марш

Зранку, 14 березня біля пам’ятника гетьману Іванову Мазепі близько трьох десятків автомобілів сформували автоколону, що провезла національні, державні синьо-жовті прапори та стяги підрозділів, що брали участь в АТО/ООС, Полтавою — від Соборного майдану, вулицею Небесної Сотні, Соборності, Маршала Бірюзова. Потім маршрут проліг вулицею Європейською. Фінішували на Центральному міському кладовищі, де на Алеї Героїв поклали квіти до могил полеглих добровольців.

Понад сотня добровольців, волонтерів, небайдужих містян з усієї Полтавщини зібралися цього ж дня на урочистий марш з нагоди Дня добровольця. Захід зібрав під прапорами різних підрозділів добровольців з Полтави, Кременчука, Решетилівки, Гадяча, Заводського, Семенівки, Зінькова та інших населених пунктів області. Саме вони: бізнесмени та історики, айтішники та будівельники, інженери та слюсарі найпершими взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини без краплі вагань та з вірою в нашу перемогу над російським агресором. «Бути добровольцем — це поклик честі. Саме у 2014 році ті, хто мав козацький дух, пішли воювати не заради пільг, землі, а за Україну. Для них була честь взяти до рук зброю і помститися за роки голодоморів, окупації України. Тоді, у 2014-ому і бізнесмени, і ІТ-шники, і археологи, як я наприклад, пішли воювати, вперше взявши до рук зброю. Для мене це свято справжніх», — переконаний учасник маршу, депутат Решетилівської міської ради Анатолій Ханко.

«Для мене шлях добровольця розпочався тоді, коли Росія офіційно прийняла рішення про введення військ в Україну, зокрема вторгнення в Крим. Я тоді поговорив з мамою, вона з Кубані. І вже наступного дня, а це був вихідний, пішов до військкомату та заповнив анкету добровольця, яка загубилася. Пізніше, мені пощастило, я потрапив до добровольчого батальйону «Січ». Для мене війна розпочалася зі Слов’янська», — розповів Владислав Шевченко.

Патріотично-партнерський проєкт «Добровольці»

Патріотично-партнерський проєкт «Добровольці» презентували в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. У рамках проєкту відбулося відкриття виставки, присвяченої Дню Українського добровольця. Відвідувачам представили особисті речі полтавських добровольців, зразки зброї, презентаційну частину всеукраїнського медіапроєкту про військових «Поєднані», а також оновлені банери «Загинули, захищаючи територіальну цілісність України» з інформацією про 213 полтавців, які віддали життя за незалежність, а також фотографії, зроблені в різних підрозділах, що брали участь в АТО. «Виставку, присвячену Дню добровольця, ми проводимо вже 5-й рік поспіль. Тут представлено близько 200 фотографій з різних підрозділів. Їх надавали саме добровольчі батальйони. На світлинах — хлопці, які вистояли у тих боях: є ті, які загинули і вже ніколи не повернуться. Можна побачити кадри з українських позицій 2014 року, тренувальну базу батальйону «Азов», першу танкову бригаду, яка нам допомагала своєю бронею, та інші підрозділи», — сказав Віталій Степанов, співорганізатор виставки, очільник ГО «Координаційна рада громадських організацій учасників АТО в місті Полтава». Проєкт реалізували за підтримки ГО «Центр соціальної адаптації ветеранів та інвалідів АТО», ГО «Полтавські родини полеглих захисників України». Захід відвідали представники облдержадміністрації, Українського інституту національної пам’яті, депутати міської і обласної рад, громадські активісти, курсанти Полтавського Військового коледжу сержантського складу Військового інституту комунікацій та інформатизації.

Віталій Степанов

За зміцнення обороноздатності та безпеки української держави та з нагоди Дня українського добровольця Почесними грамотами Полтавської облдержадміністрації нагороджені: Віталій Діденко, Віктор Трофименко, Григорій Маляренко, Кирил Орлов, Сергій Ходюк, Дмитро Юденко, Петро Ворона, Євген Танасійчук, Віталій Козер, Сергій Терновий, Олександр Нечитайло, Сергій Бакало, Сергій Слинько, Юрій Федоренко, Олександр Чубаров. «У 2014 році на фронті в лавах перших мобілізованих був мій загиблий брат Євген Юденко. На той час я чекав свого призову, але мені відмовили у контракті. У нас в Полтаві базувався тоді батальйон «Азов», трапилася нагода і я одразу потрапив до нього, пішов добровольцем. Ми всі були різними за професіями, вподобаннями, але об’єднані спільною метою. Я пробув два роки. Найскладніші роки російської агресії. Не скажу , що вони були страшні для мене особисто. Тому що все це жахіття вдавалося долати завдяки тим людям, які були на той час поруч, завдяки їх насназі, їх терпінню, взаємодії», — поділився спогадами ветеран російсько-української війни один із нагороджених Дмитро Юденко.

А ще у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського в рамках патріотично-партнерського проекту «Доброволець» відбувся показ фільмів до Дня українського добровольця. На початку заходу його ведуча Каріна Дорошенко розповіла про народження проекту «Поєднані». Про те, як у 2017-му році почали знімати цикл фільмів про українських військових зі Сходу, які у важкий час війни стали на захист рідної держави. Потім такі ж цикли випустили про захисників України із Криму, Запоріжжя, Херсону. Минулого року відзняли фільми про бійців із Полтави, Харкова та Дніпра. Чому, власне, проект називається «Поєднані»? Тому що кожен із вісімдесяти героїв пов’язаний зі схожим історичним персонажем подій в Україні сторічної давнини — вояком УНР, членом ОУН чи бійцем УПА.

— Дякую вам за цей проект. Він дійсно проводить зв’язок між визвольними змаганнями початку ХХ століття і нинішньою війною, яку Україна веде проти того ж ворога. Тоді боротьба українців завершилася невдачею через розбрат, сьогодні ми маємо об’єднатися заради побудови сильної великої країни, — зазначив доброволець. Ми не хотіли війни, але всі хотіли захистити країну від ворога! — згадує важкий 2014-ий рік артилерист 93-ої бригади Андрій Хижняк, який у найгарячіші дні прикривав вогнем кіборгів донецького аеропорту.

— Ми йшли добровольцями, тому що не хотіли, щоб війна була у Полтаві. Ми зупинили війну на Сході, а тепер маємо повернути Україну в історичні кордони, — наголосив доброволець «Азову», засновник ветеранського соціального бізнесу Тарас Лелюх.

Присутні у залі глядачі переглянули і фільм про Тетяну Ялову, яка у найгарячіші дні серпня 2014-го приїхала у місто Щастя і стала медиком у Збройних силах України. Її історія — про порятунок десятків життів. Не лише бійців, але і поранених внаслідок російських обстрілів мирних жителів українських міст.

Особлива історія Юрія Дмитренка, який у 2014-2016 та 2018-2019 служив розвідником в українській армії. У 2016-му році він під час виконання бойового завдання підірвався на міні неподалік міста Гнутове. Втратив ногу. Проте після поранення, із протезом ноги зумів не лише відновити форму але й знову повернутися у стрій, стати учасником української збірної на «Іграх нескорених» та отримати на них срібну медаль. Юрій іще до війни взяв собі псевдо «Горський» на честь українського письменника, розвідника і повстанця Юрія Горліса-Горського. І ці два Юрія, як і решта інших учасників проекту, через десятки років поєднані невидимим зв’язком — любов’ю до України та готовністю стати на її захист.

Герої відеоматеріалів — військові, які є вихідцями з Полтавщини. Це — продовження започаткованої 2017 р. розповіді про борців за незалежність і територіальну цілісність України. В інтерв’ю з людьми різних професій, віку, військових звань розкрито їхнє прагнення відстояти незалежність Батьківщини. На зустрічі в музеї у присутніх була можливість особисто поспілкуватися з Юліаном Матвійчуком, Андрієм Хижняком, Тетяною Яловою, Тарасом Лелюхом, Юрієм Дмитренком, Віталієм Діденком.

Гості почули невигадані історії про долі земляків, яких у час випробувань об’єднала відданість Україні.

Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційного сайту Полтавської облдержадміністрації, Фейсбук-сторінки краєзнавчого музею ім.В.Кричевського та інтернет-джерел)