Persona grata: футболіст Анатолій Подробаха

[Відео було видалено]

ВЕД: Привіт усім, хто налаштував свої приймачі на радіостанцію «Ваша хвиля»! В ефірі програма «Персона грата» — спільний проект «Вашої хвилі» та інтернет-видання «Полтавщина». Футбол — король спорту недарма, адже крім красивої та видовищної гри, в футболі можна зустріти цікавих і приємних людей. Саме така особа сьогодні у нас у гостях — футболіст, нападник Анатолій Подробаха. Толю, привіт!

ПОДРОБАХА: Привіт слухачам!

ВЕД: Почнемо наше спілкування із найперших кроків твого життя. Де народився, як проходило дитинство і чим воно запам’яталося?

ПОДРОБАХА: Ну, народився я в мальовничому селі Решетилівщини — Потічок, що на Полтавщині знаходиться. Дитинство проходило, я думаю, як і в усіх звичайних людей: жив, навчався, захоплювався спортом.

ВЕД: Як і всі хлопці, час від часу грали в футбол, правильно?

ПОДРОБАХА: Так.

ВЕД: Зі скількох років ти зрозумів, що хочеш бути футболістом?

ПОДРОБАХА: Та, в основному, з самого дитинства. Бачачи, як тато грає в футбол і мені теж хотілося грати в футбол з ним поруч. Напевне, мене це більше всього захоплювало.

ВЕД: До речі, теж запитання: як до твого захоплення футболом ставились батьки? Вони бачили у цьому твоє майбутнє?

ПОДРОБАХА: Можливо, бачили, можливо, ні. Це більш доречніше питання буде до них. А з повагою ставилися... можна сказати — не перешкоджали.

ВЕД: Першою командою на юнацькому рівні була «Молодь-педуніверситет». Чи були якісь команди ще раніше?

ПОДРОБАХА: Грав на область за ту ж «Нива» (Решетилівка), потом «Маяк» (Рокита). Потім, уже коли почав навчатися в Полтаві, тут мене запримітили, коли грав на город, і тренери «Молодь-педуніверситет» запросили в цю команду. Тоді був тренером Васген Монасян.

ВЕД: Тобто, після школи ти приїхав учитись у Полтаву? Яку спеціальність здобував в інституті?

ПОДРОБАХА: Поступив я до технічного університету, спеціальність здобув уже потім «інженер-електромеханік».

ВЕД: Зрозуміло. Розкажу, як почав грати за «Молодь-педуніверситет»?

ПОДРОБАХА: Ну я ж, повторюся, що грав на город. Мене запримітили, запросили в цю команду і там уже потім робив перші шляхи.

ВЕД: У 2002 році ти ввійшов до числа найкращих гравців обласних змагань, після чого тебе запросили у «Ворсклу». Виступав за «Ворсклу-2», потім на деякий час покинув клуб і виступав за інші команди. Але через кілька років знову потрапив у систему полтавського клубу. Встиг пограти і за основну команду. Що тобі найбільше запам’яталося з цих виступів?

ПОДРОБАХА: За цей період? Те, що саме більше я встиг поєднувати і навчання, і футбол. А іменно на футбольному періоді, на шляху те, що, я думаю, не був я на одному місці: був там і в Донецькій області, був і «Вуглик» з Димитрова, «Електрон «Ромни». Всі команди, я думаю, відіграли якусь роль у моєму ставленні футболіста.

ВЕД: А чи відігравав футбол, скажімо так, відображався на оцінках?

ПОДРОБАХА: Ви маєте на увазі в інституті?

ВЕД: Так, так.

ПОДРОБАХА: Ще в школі я навчався на «відмінно», закінчив школу з медаллю. Мені навчання, можна сказати, легко давалося. А те, що мою відсутність.. Ну були деякі проблеми з тим, що я був відсутній, але я потім наздоганяв. Я думаю, це не сильно перешкоджало.

ВЕД: У твоєму кар’єрному списку багато відомих команд: і «Закарпаття» (теперішня «Говерла»), і футбольний клуб «Полтава», і «Сталь» з Дніпродзержинська, і тернопільська «Нива». У якому клубі грати подобалося найбільше?

ПОДРОБАХА: Ну, я не скажу, що у якомусь клубі найбільше. Певною мірою кожен клуб був чимось особливим. В тому одне запам’яталося, в іншому — друге. Але я не жалкую, що я був і там, і там. Тобто, мені це було до вподоби.

ВЕД: Більше подобалося грати в Полтаві, тут, за місцеві команди чи десь в інших областях України?

ПОДРОБАХА: В Полтаві, можливо, і більше, тому що більше знайомих, багато хто приходив на стадіон і підтримували. Більше вболівальників і на цьому, я думаю, краще тут було грати.

ВЕД: А чи були якісь свої особисті фанати чи, можливо, фанатки?

ПОДРОБАХА: Та, ну так, щоб особливі — я не пам’ятаю. Але приємно те, що знали і, в принципі... тих, що я не знав — мене знали.

ВЕД: За який клуб мріяв грати, якщо не секрет?

ПОДРОБАХА: Якщо в глобальному масштабі, то це — «Манчестер Юнайтед».

ВЕД: Хороший вибір!

ПОДРОБАХА: Ну, а якщо так, для себе, досягти найбільшого — того, що можу досягти.

ВЕД: Твоя футбольна кар’єра географічно тривала переважно на території України. Чи доводилося грати за кордоном?

ПОДРОБАХА: Був у мене період виступів у наших сусідів в Росії. Там я грав на аматорському рівні за команду «Зодіак» (Старий Оскол). Потім команда вийшла в 2-у лігу. Допомогли їй вийти в 2-у лігу і в 2-ій лізі там не можна бути легіонерам.

ВЕД: Ну а, можливо, на якийсь виступи чи товариські матчі їздили десь за кордон, туди, більше західніше?

ПОДРОБАХА: іменно на турніри, то не їздили. А так, збори — були: і в Венгрії, і в Турції.

ВЕД: Є в тебе такий гол чи, можливо, просто матч, який залишається у твоїй пам’яті і чимось для тебе особливий?

ПОДРОБАХА: Та голи то всі приємні, якщо приносять користь команді. Найбільш приємніше, звісно, забивати ті голи, які приносять перемогу команді. А саме так, якийсь матч... Ну запам’ятався той матч, коли грав за дніпродзержинську «Сталь». Програвали ми тоді 2:0, і я вийшов на заміну, забив один гол і дві результативні передачі зробив. Ми виграли 3:2.

ВЕД: Поряд із твоїм ім’я завжди лунало слово «нападник». Таку функцію ти виконував на полі. Рішення бути форвардом ти прийняв колись сам чи це, так би мовити, вказівка тренера ще у юному віці?

ПОДРОБАХА: Мені до вподоби було забивати. Думаю, і тренери це помічали. Хоча я не завжди грав в нападі. В «Ворсклі» Віктор Васильович Носов мене «награвав» на позиції і захисника крайнього. Тобто, не тільки нападником міг бути.

ВЕД: А в захисті бувало таке що грати доводилось?

ПОДРОБАХА: Ну на професійному рівні — ні.

ВЕД: Таке ще питання є: хто з тренерів тобі найбільше подобався? Під керівництвом якого тренера тобі найбільше подобалося грати?

ПОДРОБАХА: хочеться, я думаю, згадати і того ж Віктора Васильовича Носова, Васгена Маносяна, Петро Кушлик теж в Ужгороді якусь роль відіграв... Та ну Ряшко так же само в «Ниві» (Тернопіль). Я думаю, всі тренери. В мене не було ні з ким проблем.

ВЕД: До речі, щодо «Ниви». Твоя кар’єра закінчилася саме там. Після цього ти повернувся на Полтавщину. Дуже часто у футболістів, які вішають бутси на стіну, виникає питання: а що далі? Чим почав займатися ти? Як твоя основна діяльність зараз?

ПОДРОБАХА: Зараз я працюю торговим представником. Так щоб повісити на цвях — не повісив. Граю на аматорському рівні за «Динамо» (Решетилівка). Ну і так — поєдную роботу і футбол.

ВЕД.: Продовжувати грати вирішив для фізичного тонусу чи через те, що не можеш без футболу?

ПОДРОБАХА: Та, скоріш за все, друге. Якщо займався просто на протязі сильно деяким видом спорту — я не думаю, що людям так важко.. так бистро з нього вийти.

ВЕД.: А взагалі ось ці футбольні навантаження, які, так би мовити, витримують футболісти, вони на здоров’ї якось сказуються?

ПОДРОБАХА: звісно, там на зборах тяжко. А якщо людина себе добре підготовить на зборах, в цей період, то всі люди себе на зборах відповідно підготовляють, то, я думаю, на протязі сезону буде себе почувати більш-менш нормально.

ВЕД.: Футболіст — це ключова фігура на футбольному полі. Але не менш важливою людиною є тренер. Адже він думає про всіх футболістів одночасно, які виконують його вказівки. Не було в тебе бажання стати тренером?

ПОДРОБАХА: Ну, можливо... можливо, ще все попереду. А бажання, я думаю, як все буде получатися, бажання зразу появиться.

ВЕД.: Тобто, в майбутньому в планах таке є?

ПОДРОБАХА: Не будемо забігати наперед.

ВЕД.: Добре. Чи встиг у своєму житті, насиченому футболом, створити сім’ю? який твій сімейний статус?

ПОДРОБАХА: Так, я одружений. Виховую доньку — 2,5 роки.

ВЕД.: Донька приїжджає дивитися, як ти граєш?

ПОДРОБАХА: Да, це мій наймолодший, можна сказати, вболівальник. Підтримує.

ВЕД.: А як дружина ставиться до футболу?

ПОДРОБАХА: Та ну, я думаю, з підтримкою. Тому що, коли грав... ну вона тоже з Полтави... коли грав в Дніпродзержинську, ще не були ми одружені, теж за мною поїхала, жили там. Потім, коли я грав в Росії, вона переїхала до Харькова, щоб ближче бути. Я думаю, добре ставиться.

ВЕД.: Зараз вільного часу в тебе більше, ніж, коли ти виступав за професійні клуби. Чи з’явились якісь нові захоплення, хобі?

ПОДРОБАХА: Та ну, я б не сказав, що часу так сильно багато. Може, часу із спортом менше стало, а так сімейних хлопот хватає: будую дім. Захоплення? Я думаю, в мене зараз захоплення є собака і займаюся вихованням собаки.

ВЕД.: А яка порода?

ПОДРОБАХА: порода — кавказька вівчарка. Така бадьора собачка.

ВЕД.: Зрозуміло. Ну що ж, наша розмова завершується. І на закінчення програми ми традиційно просимо наших гостей побажати щось нашим слухачам.

ПОДРОБАХА: Слухачам — налаштовуйте завжди свої приймачі на цю хвилю і, я думаю, ці передачі повинні лунати на такому радіо.

ВЕД.: Дякую, Анатолію. Було дуже приємно поспілкуватися. Сподіваюся, що не останній раз. нагадаю, що в гостях програми «Персона грата» був полтавський футболіст, нападник Анатолій Подробаха. Ознайомитись з інтерв’ю ви також можете за допомогою Інтернет-видання «Полтавщина». На цьому все. З вами був ведучий Олег Турик. Слухайте рідне радіо!