«Persona grata»: голова ГО «Центр природного землеробства» Сергій Пономаренко

[Відео було видалено]

ВЕД.: Субота, ранок. Я, ведуча Інна Якобенко, вітаю усіх, хто разом із нами — радіостанцією «Ваша хвиля» в проекті «Персона грата». Проекті, в який ми запрошуємо людей відомих, медійних, або тих, хто нас чимось подивував, зацікавив, і ми хочемо достеменно про це розпитати. Сьогодні в гостях у нас Сергій Володимирович Пономаренко — голова громадської організації Центр природного землеробства. Доброго ранку Вам!

ПОНОМАРЕНКО: Доброго ранку!

ВЕД.: Сергію Володимировичу, зараз саме у розпалі жнива і ми будемо говорити, зокрема, і про землеробство і про те, що собою являє ваша організація, чим ви займаєтеся. Скажемо так, про нюанси науки в сенсі прикладного їх використання звичайними людьми. Що пропагуєте ( з огляду на назву вашої громадської організації)? Хто входить до вашої громадської організації? Чому ви вирішили об’єднатися в таку організацію?

ПОНОМАРЕНКО: Ну, по-перше, необхідність об’єднання виникла не сьогодні й не вчора, вочевидь, тому що основною метою організації ми ставимо таки ж пропаганду відношення до землі як до живого організму. Антуан де Сент-Екзюпері іще в минулому столітті сказав, що ми не отримуємо землю у спадок від батьків, а беремо її в борг у наших нащадків. Тому, коли беремо в борг, треба думати, як ми ці борги будемо віддавати. Тому бережне ставлення до землі як до матінки-годувальниці — оце і є основною метою нашої пропаганди, якщо можна сказати так. І отримання, дійсно, врожаїв чистих від хімії, тих врожаїв, які, дійсно, можна назвати продуктами харчування. Оце такі основні цілі ми ставимо. Об’єднуємо людей небайдужих: більшість — це, звісно, ті, кого ми називаємо дачниками-городниками, власники невеличких ділянок, але уже підтягуються до нас і фермери — ті люди, які усвідомлюють, що, вибачте, надалі так хазяйнувати з такою кількістю хімії, з таким навантаженням на землю... ну, ми можемо дохазяйнуватися до того, що років через 10-15-20 ми взагалі не будемо отримувати врожаю.

ВЕД.: Якщо іти шляхом органічного землеробства, наскільки зростає собівартість продукту?

ПОНОМАРЕНКО: Ну, по-перше, я хочу розвіяти міфи, які пропагуються в деяких і засобах масової інформації про те, що органічна продукція повинна, як на Заході, бути на 100 відсотків, на 200... є зараз навіть інформація, що і в три рази дорожче, чим звичайна. Ні, це, звичайно, міф. Тому що ми маємо наочний приклад (особливо у нас в області) — господарство «Агроекологія», де на площі 9 тисяч га вже майже 40 років ведеться успішне господарювання без застосування жодних штучно-синтезованих препаратів. Це і мінеральні добрива, і пестициди і т.д. Тому приклад є і те, що це — неможливо, це — абсолютний міф, а щодо ціни — ну це, приблизно, десь відсотків 15-20, до 30. Це — максимум. В залежності від виду продукції. Є деякі культури, які потребують більше людських зусиль, і більше ручної праці, тому там, дійсно, буде трошечки вища ціна. Але це — не в рази.

ВЕД.: На сайтах, де пропонують органічну продукцію, я порівнювала ціни: при сезонній ціні, наприклад, на баклажани за 1 кг — 5 грн вони коштували 37-45 за кг. Щоправда, це — в Києві.

ПОНОМАРЕНКО: Вибачте, по-перше, Київ — це зрозуміло, так, велике місто. А, по-друге, я думаю, не відкрию Америку: там, де в процес приходить економіка, вона іноді пояснює такі речі, яких, в принципі, бути не може, але вони є. Це стосується і ціни на продукцію, на органічну, це — по-перше, і, по-друге, те, що це справді поки що на сьогоднішній день — ексклюзив, мені здається, що просто деякі люди, вибачте, не дуже чисті на руку, вони пробують на цьому ділі нагріти руки. Оце таке просте пояснення. Хоча в Україні вже більше, ніж 140 господарств, які ведуть органічне землеробство. Тобто, ця продукція не повинна бути супердефіцитом, розумієте?

ВЕД.: Але 140, насправді, це — краплина в морі поки що, тому що навіть на Полтавщині, на наших теренах на пальцях однієї руки, мабуть, можна порахувати господарства, які, дійсно, всі канони органічного землеробства сповідують і вирощують саме те, що буде відповідати усім-усім параграфам міжнародних циркулярів, що контролюють вміст потрібного і непотрібного.

ПОНОМАРЕНКО: На превеликий жаль, так, на превеликий жаль, так, але у нас є іще господарства, які... Ви бачите, у нас не прийнятий досі закон про органічне виробництво. Тому ми користуємося.. ті фермери, які бажають пройти сертифікацію, вони проходять сертифікацію в іноземних компаніях. Але у нас є іще радянські стандарти, які називаються «Виробництво продуктів для дитячого і дієтичного харчування». Так ось деякі фермери... я не буду називати їхніх прізвищ, щоб це не було як реклама, але вони є і там деякі пункти цих положень — іще радянських — вони є навіть жорсткіші, ніж європейські. Тому теж такі виробники є. Вони успішно працюють і єдине, що їх потрібно знати і тоді б, може, якщо споживач знав і купував тільки їхню продукцію, може б, це і допомогло б і їм. Це — по-перше. а, по-друге, теж, на превеликий жаль, в першу чергу вирощують культури, в тому числі і сертифіковані фермери, так звані економічно вигідні. Ну, ви знаєте, це — соняшник, кукурудза. І коли згадуєш, що, наприклад, колгосп Благоєва, який в Ковалівці, там починалось все з болгарських комуністів, яких Благоєв привіз і вони організували там комуну і вирощували успішно і помідори, і огірки, і інші овочеві культури... А зараз у нас на ринку це — Турція, я не знаю... там — Ірак, Іран. Зараз на ринку, мені здається, можна вчити географію, школярів привести і вчити. Це дуже сумно, але це наша дійсність, на превеликий жаль. І в тому числі причина того, що люди мало обізнані. Ну, зараз і на ТБ, і реклами трошки більше, слово «органік» уже стало звичним. Я думаю, у людей буде більш на слуху...І люди вже розуміють, що, вибачте, продукт — або та ж сама сметана, або той же самий помідор, в назві — з чого він зроблений, там 120 інгредієнтів — це не є натуральним продуктом, це не дуже добре. Я думаю, що ми до цього прийдемо, ми ще рік, два, три, тільки через свідомість. По-перше, це свідомість громадян, свідомість споживачів.

ВЕД: Раніше у вас був клуб органічного землеробства, а потім він логічно трансформувався вже у громадську організацію — Центр природного землеробства...

ПОНОМАРЕНКО: Так, починалося це з клубу, просто збиралися люди небайдужі і спочатку їх в Полтаві було дуже мало. На першому нашому зібранні, я пам’ятаю всіх, було всього-на всього 12 чоловік. Зараз більше 2 тис. людей. Але ця цифра, вона відносна для мене. Чому? Тому, що це ж не тільки 2 тис. членів клубу, це і члени їхніх родин, це їхні внуки, це їхні діти. Завдяки цим людям вони споживають здорову продукцію. Дійсно, цих людей, я, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що тис. 10, а то і більше.

ВЕД: А яким чином відбувається спілкування? Ви організовуєте якісь лекції, займаєтеся просвітницькою діяльністю, пропонуєте на поширення органічні засоби догляду за рослинами ?

ПОНОМАРЕНКО: Так, ми дуже тісно співпрацюємо із нашою аграрною наукою, із нашою аграрною академією, з небайдужою людиною до органічного землеробства, яким є перший проректор П.В.Писаренко, і в аграрній академії теж відкритий центр природного землеробства, там зосереджені науковці. Ви знаєте, що та ж сама «Агроекологія» Шишацького району є базовим господарством аграрної академії. І от завдяки такій співпраці ми маємо змогу проводити семінари, лекції для людей, яким це цікаво, по 2, по 3 р. в місяць. Запрошуємо людей, в т.ч. і науковців, виробників біологічних засобів захисту рослин, і людей, які практично і на великих площах втілюють отакі методи органічного землеробства, і , в першу чергу, це, безумовно, проводиться обмін колосальний. Тому що 2 тис. членів організації — це досвіду , вибачте, говорити не переговорити, ділитися не переділитися. Певний досвід, певні успіхи, якісь і прорахунки, і без них теж неможливо, не все так гладко, і не все так просто. Тому от з такою метою і проводимо такі зібрання.

ВЕД: А як проходить узагальнення цього досвіду, ви десь це оприлюднюєте, збираєте цю інформацію, опрацьовуєте, друкуєте якісь методички?

ПОНОМАРЕНКО: На превеликий жаль, поки що, як і у всіх, фінансова, скажем так, складова організації, вона бажає бути кращою. Тому те, що в наших силах, тобто для людей в такому приватному порядку — якісь відео матеріали із комп’ютера на флешки ми розмножуємо, даємо дивитися так напрокат, щоб люди обмінювались досвідом, якісь друковані матеріали розмножуємо, але це поки що в такому стані, так би мовити, кустарному. Фінансування, на превеликий жаль,.. ну, гроші ще ніхто не відміняв.

ВЕД: Фінансування у вас відбувається за рахунок внесків членів громадської організації?

ПОНОМАРЕНКО: Так, так, але це внески добровільні і, ну якщо чесно сказати, не всі з 2 тис. проявляють таку активність. Це свідомість, маємо надію на краще.

ВЕД: Оскільки ви людина, яка не лише практично займається громадською організацією, а й теоретично досліджує тему органічного землеробства, ви викладаєте ще і в аграрній академії, так?

ПОНОМАРЕНКО: Так.

ВЕД: Ви вивчали світовий, європейський досвід органічного землеробства? Україна на тлі європейському чи загальносвітовому у сенсі споживання органічної продукції які має перспективи?

ПОНОМАРЕНКО: Перспективи у нас величезні, тому що у нас на Україні є той скарб, якого, мабуть, ніде нема в світі, — це наші чорноземи. Ми володіємо на Україні практично 25% світових запасів. Це той скарб, який, наприклад, в тій же Німеччині, — це для них мрія мрій. Мати таку землю...

ВЕД: ... під час Другої світової ешелонами вивозили, наприклад, з Карлівщини чорноземи...

ПОНОМАРЕНКО: ... так, так, але в плані розвитку органічного землеробства Європа нас обганяє і обганяє дуже-дуже сильно. Там за різними оцінками, в залежності від країн, на першому місці Швейцарія, як я не помиляюся, там уже перевалило за 10%.

ВЕД: Це пояснюється тим, що там на державну основу це поставлено, там є державні програми розвитку саме цього напряму?

ПОНОМАРЕНКО: Там і державні програми. Ви знаєте, в усьому світі с/г — це, в першу чергу, субсидії. Це, в першу чергу, гроші. Тобто, на Заході прекрасно розуміють, що в певних умовах угнатися, наприклад, людині, яка вирощує хліб, за тим, хто випускає трактор або машину, або там магнітофон, або цвяхи, практично неможливо. Тому це все субсидується і субсидується сумами, які для наших фермерів, для наших сільгоспвиробників практично захмарні. Це і на худобу, і на гектар, і т.д. і т.п. По-друге, те, що там люди таки ж мають доходи , сказати чесно, значно вищі, ніж наші. Тобто, споживач може вибирати — споживати цю продукцію або споживати іншу продукцію. І по-третє, мені здається, що все ж держава там виконує те, що на початку я казав, вони думають, яку землю вони залишать своїм нащадкам. А те, що класичне, або, так скажемо, хімічне с/г, воно впливає не лише на ту продукцію, яка вирощується на полях, а й на навколишнє середовище... Зараз на багатьох полях, якщо ви будете їхати, ви не побачите жайворонка, ви не побачите в землі хробака, ви не побачите на полі нічого живого, окрім тієї культури, яка вирощується. Так бути не повинно, тому, що не ми одні на цій планеті живемо. Ми повинні думати про те біорізноманіття, яке ми бачили ще 30-40 р. тому і яке ми спостерігаємо, на превеликий жаль, зараз.

ВЕД: Мені здається, що проблема ще і в тому, що у нас у різних сферах спостерігається ситуація профанації, зокрема і в освітній — також. Коли відкрилися шлюзи і в нас з’явилася сила-силенна приватних вузів з мінімальною (або за повної її відсутності) матеріальною базою... Десь щось схоже, до певної міри, спостерігається і в с.г. Безліч прикладів, коли ним починають займатися не професіонали. Це схоже на колишню ситуацію в Китаї, де в кожному дворі плавили чавун. Якої він при цьому якості — це вже інша розмова. Є бородатий анекдот про те, що кожен китаєць, вставши зранку, повинен зробити зарядку. А потім віднести її на базар. У нас в суспільстві взагалі якийсь такий підхід, що переважна більшість населення вважає себе чи не фахівцями у таких сферах як медицина, с/г, журналістика.

ПОНОМАРЕНКО: Каждый суслик в поле агроном.

ВЕД: Я про те, що земля вимагає знань фундаментальних, а не просто бажання на ній працювати ( як на мене — працювати каторжно насправді). А за відсутності знань — тим більше каторжно. Тому що зараз і агрономічний сектор вимагає високих технологій. Хороший агроном зараз на вагу золота. Я про те, що «сапоги должен тачать сапожник, а пироги печь — пирожник».

ПОНОМАРЕНКО: Ви знаєте, тут, вочевидь, проблема іще трошечки глибша. Мені дуже подобаються слова С.С.Антонця, асновника ПП «Агроекологія», який каже, що с/г наше повинно годувати людей, в першу чергу, а не бути джерелом прибутку. Ось коли хлібороб думає як нагодувати, чим нагодувати, щоб він привіз ... я розумію, що ярмарків зараз немає і фермер сам не везе свою продукцію, але привезти те, чим можна людей нагодувати... Ну вибачте, ми ж не споживаємо в такій кількості соняшникову олію або в таких кількостях кукурудзу (чи борошно, чи крупи). А оте, що ми завозимо більшість продукції з-за кордону, — це сором для нашого с/г і кількість культур, які вирощуються, ну, вибачте ж , їх можна перерахувати на пальцях. Але такі реалії диктує ринок, на превеликий жаль.

От ви казали, що немає агрономів фахових, вони є і є люди, які дійсно навчаються для того, щоб якісь базові знання отримати, але не завжди їх можна впровадити через те, що ринок диктує вирощувати 2-3 культури всього, навіть з’явився такий термін — «економічно вигідні культури». Можна подумати, що їсти гречану кашу — це не економічно вигідно, розумієте.

Взагалі мені здається, неможливо навчити людину, яка не може сама навчитися. Якщо в неї буде бажання і якщо, в першу чергу, вона будете бачити, що її знання дійсно потрібні і що вона в повному обсязі може себе реалізувати.. Мені здається, на превеликий жаль, зараз в с/г ситуація така, що, дійсно, виходить достатньо молодих спеціалістів, фахівців і людей, які горять цим, розумієте, не завжди у них є можливість реалізувати себе в повному обсязі.

ВЕД: Дуже часто вони просто елементарно не хочуть повертатися , наприклад, в село, тому що інфраструктура там уже не відповідає їхнім запитам. Вони прагнуть вже іншого рівня життя. Тим більше, у наш час, коли молодь хоче все й одразу. Вони не хочуть чекати 20 років. Особливо, якщо вони амбітні й варті того, якщо вони класно вчились, якщо вони відчувають в собі сили, хочуть професійної реалізації і відповідного матеріального рівня життя. Тому що зараз дуже все швидко відбувається. Це природно, це нормально, але це проблема знову ж — діти із села не хочуть в село повертатися.

ПОНОМАРЕНКО: Може, й так, але на мою думку, по-перше, особливо для чоловіка, — бажання. Якщо є бажання, є здоров’я, є певні знання. Навіть от по області, якщо ви проїдете, є дуже багато, це наша біль, занедбаних таких сіл. Але в кожному занедбаному селі є 1-2 будівлі, де молода сім’я працює. Так, це нелегка праця, але видно, що людина любить землю і вона робить все для того, щоб на цій землі залишитись, щоб вона залишилась його дітям, внукам, щоб вона годувала його сім’ю. Такі приклади теж є, вони не поодинокі, хотілося, щоб їх було більше. Але розумієте, я вірю в те, що особливо молодій людині, якщо вона має бажання, якщо вона поставила певну мету, ніщо не може завадити до неї дійти.

ВЕД: Ви закінчували нашу аграрну академію?

ПОНОМАРЕНКО: Так.

ВЕД: А що спонукало вас створити спочатку клуб органічного землеробства, який потім трансформувався в теперішню громадську організацію. Що було відправною точкою?

ПОНОМАРЕНКО: Ну, по-перше, мені попалася більше 10 р. тому книжка прекрасного популяризатора , випускника Російської академії ім. Тімірязєва, Московської, є такий Н.І.Курдюмов, живе він у Краснодарському краї, у мене була нагода відвідати його особисто, і коли я її прочитав буквально за 1 ніч, у нього цілий ряд книжок на дану тематику, знаєте, щось перемкнуло і змусило замислитись. І хімія, і взагалі таке питання... якщо і в себе вирощувати з хімією, то його дешевше і простіше купити на ринку...

ВЕД: ... який сенс...

ПОНОМАРЕНКО: ...сенсу нема. Але я виховую 2 чудових доньок і от все оце як склав докупи, мені хочеться бачити їх здоровими, мені хочеться бачити здоровими внуків, і буквально в 1 секунду було прийняте отаке рішення: у себе на ділянці хімію не застосовувати. А потім це трансформувалося в таку ідею поділитися з людьми, трансформувалося в ідею цих людей зібрати докупи, потім воно якось само по собі пішло, пішло, поїхало. І тут і люди вже стали допомагати, що називається, воно пішло своїм чередом. А трансформувався сам клуб в громадську організацію тоді, коли нас стало вже дуже багато і, дійсно, ми почали спілкуватися і з державними органами. Ви знаєте, ми живемо, все ж таки, в державі, і якщо ми вступаємо в певні відношення з державою, це повинно бути певним чином оформлено. Тому воно трансформувалося в таку громадську організацію.

ВЕД: Агрономія — це у вас династійна професія?..

ПОНОМАРЕНКО: У мене батько теж закінчував тоді ще сільгоспінститут і працював в с/г довго, практично до 40 р. Потім змінилися деякі обставини і він вимушений був переїхати в місто. Але це, скажемо так, по династії і сама моя родина, вона вийшла від землі, з Полтавського району він родом, мій батько. І все життя своє, от дитячі роки, юнацькі роки я провів в селі у бабусі. Це не були табори відпочинку, а це були гуси, це були кури, це була вода з колодязя, це була прополка бур’яну і т.д. Тобто, можна сказати, що це і династія.

ВЕД: У вас двоє доньок підростає, ви їхнє майбутнє також пов’язуєте з цією сферою життєдіяльності?

ПОНОМАРЕНКО: Так, мені дуже приємно, що старша донька теж обрала для себе фах агронома і навчається зараз в нашій державній академії. Як там далі складеться , мені б дуже хотілось, тому що сільське господарство і земля — це, я вважаю, в першу чергу, така більше праця по відчуттях і якби , мені здається, в сільському господарстві було більше жінок, сільське господарство було б більш таке , знаєте, лагідне, є слово українське, лагідним і все, що б робилося в сільському господарстві, було б ближче до родини. Ну жінки, вони , мислення таке більш гармонійне, більш сімейне, розумієте.

ВЕД: Ви вже демонструєте якийсь проєвропейський світогляд науковця.

ПОНОМАРЕНКО: Ну а ми і є європейці з вами.

ВЕД: Сергію Володимировичу, на жаль, мушу констатувати: студійний годинник показує, що наш час добігає кінця. Я дуже рада, що ви знайшли суботньої пори можливість прийти до нас у студію. Нагадую, що сьогодні нашим гостем був голова громадської організації Центр природного землеробства Сергій Володимирович Пономаренко. Вела ефір Інна Якобенко. Почуємо я з вами за тиждень, на все добре!

ПОНОМАРЕНКО: На все добре!