Розмір тексту

Борець за незалежність, гуморист, петлюрівець, в’язень комуністичних концтаборів: на Полтавщині відкрили меморіальну дошку Олександру Ковінько

У селі Плоске Мачухівської ОТГ неподалік Полтави з ініціативи Північно-східного міжрегіонального відділу Інституту нацпам’яті, краєзнавчого музею Мачух і завдяки всебічній підтримці очільника Мачухівської ОТГ Валерія Білоконя урочисто відкрили меморіальну дошку Олександру Ковіньці — письменнику-гумористу, учаснику Української революції 1917-21 рр., репресованому.

Нове місце пам’яті з’явилося на фасаді місцевої школи, оскільки поруч знаходилась хата, де 13 січня 1900 року письменник народився і провів дитинство. «Маємо пам’ятати й берегти історію, адже без неї немає майбутнього. Оскільки до наших часів будинок Олександра Ковінька не зберігся, меморіал прикрасив шкільні стіни», — зауважив голова Мачухівської ОТГ Валерій Білокінь. «Серед цілої плеяди письменників Мачухівської землі зірка першої величини — це Олександр Ковінька. Відкриття дошки — свідчення того, що земляки не забувають його», — каже Анатолій Гейко, директор Мачухівського краєзнавчого музею. До речі, це не єдиний музей громади. У стінах школи с. Плоске діє літературний музей, присвячений Олександру Ковіньці. А ще у Плосківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, розповідає її директорка Юлія Перчик, щорічно влаштовують учнівське свято «До Ковіньки на хвилину, на веселу гуморину».

Вячеслав Сушко, представник Держархіву Вячеслав Сушко, представник Держархіву

Промовляє Олег Пустовгар Промовляє Олег Пустовгар

Олег Пустовгар — регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області — під час виступу на урочистостях наголосив:

«120-річчя Олександра Ковіньки з ініціативи УІНП і згідно з парламентською Постановою цьогоріч відзначається на державному рівні. Говорити про Олександра Ковінько лише як про письменника — це малювати лише один штрих у великій палітрі його особистості. Життєвий шлях письменника дозволяє нам усвідомити увесь контекст тієї епохи. Він був борцем за незалежність України у 20 столітті, підтримував Директорію УНР, яку очолював Симон Петлюра. Він не сприймав денікінські ідеї «єдіной і нєдєлімой Росії», разом із Володимиром Сосюрою поневірявся у білогвардійському полоні. Належав до боротьбистів — української лівої партії, яка бачила Україну як соціально-орієнтовану державу. Тож, на дошці зазначено: «Учасник української революції 1917-21 рр.». Ковіньку, як і Остапа Вишню, називають гумористом-мучеником, бо його творчу діяльність брутально перервали під час сталінського терору, понад 20 років довелося поневірятися по сибірах-магаданах. Довгий час ці сторінки його життя замовчувалася, і от зараз ми повертаємо пам’ять про них. Декомунізація — це не тільки виведення з публічного простору незаконної символіки, але й донесення правди про злочини російсько-комуністичного тоталітарного окупаційного режиму. Важливо, що на дошці зафіксовано:письменник — гуморист був в’язнем комуністичних таборів».

Під час урочистого заходу відбулася церемонія передачі для музеїв Мачух важливих архівних документів. Зокрема, старший науковий співробітник Державного архіву Полтавської області В’ячеслав Сушко подарував копію з архіву СБУ про відкриття сталінськими посіпаками кримінальної справи на письменника, книгу з дарчим надписом гумориста, його світлини та копії періодичних видань 20-х років, у котрих публікувався Олександр Ковінько.

Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП

Світлини: голова ГО «ВелоПолтава» Юрій Репало

Національна пам’ять

Редактор проекту: Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті

902

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему