Розмір тексту

Дискусійний клуб: Зоозахисники чи карма?

Кадр з відео UA: Полтава

Два помірних полтавських зоо-феміністи, Олександр Золотухін (Кіхот) і Ярослав Журавель, в рамках Дискусійного Клубу Полтава обговорили ситуацію, описану в статті «На вулиці Небесної Сотні зносять нелегальний притулок для 64 собак».

Важливо! Обговорювалася легенда зазначеної ситуації, міф, а не сама ситуація. Адже сторони знають ситуацію тільки з наведеної публікації. Хоча реальна ситуація може відрізнятися від написаної в статті.

Відео дискусії:

Тези розмови

Кіхот:

— На інтернет-виданні «Полтавщина» розміщена стаття «На вулиці Небесної Сотні зносять нелегальний притулок для 64 собак».

Факти, наведені в статті:

  1. Олена придбала земельну ділянку і облаштувала там притулок для собак.
  2. Сусіди скаржилися на постійний сморід та галас.
  3. Олена придбала ділянку з метою продажу будівельній організації, яка там здійснюватиме будівництво. Але будівельник так і не будував.
  4. Олена взяла кредит в банку під заставу ділянки і своєчасно не виплатила борг.
  5. За борги банк продав ділянку через аукціон.
  6. Олена не хотіла звільняти ділянку і шантажувала покупця, щоб заплатив і їй.
  7. Покупець насильно виселив з придбаної ділянки Олену і її собак.
  8. Зоозахисники звертаються до міської влади з вимогою побудувати притулок для собак.

— Наведені факти свідчать, що зоозахисниця Олена переслідувала цілком земну мету заробити гроші, прикриваючись благою метою турботи про собак.

Ярослав Журавель:

Є подія, а є реакція на подію.

Покупець ділянки не має відношення до собак на ділянці, але коментатори цієї події звинувачують його у нелюдяності, що виселив собак. А Олену не засуджують, яка набрала тих 70 собак фактично в центрі міста, набрала на себе зобов’язань і їх не виконала.

Суспільство не розуміє, хто в цій ситуації відповідальний.

Кіхот:

— Коментатори накинулися на покупця. Можливо, це показник того, що у нас в суспільстві не люблять багатих людей.

— А дуже часто люди при грошах заробляють їх нечесно.

— В цій конкретній ситуації покупець не винен. Але він може бути винним у неправедному отриманні коштів, за які купив ділянку. Тому за законом карми отримує від коментаторів на горіхи.

— Зоозахисники прикрилися собаками. Начебто блага річ, але копнувши глибше бачимо задоволення своїх людських потреб.

По-перше, бути Царем Гори, тобто, добиваються визнання.

По-друге, намагаються заробити кошти.

Ярослав Журавель:

— Але ж Царі Гори, різні захисники, активісти, нехай роблять за свої кошти.

В даній ситуації хочуть бути благодійником чужим коштом.

Кіхот:

— Так вся благодійність і робиться. Один організовує благодійність, збирає з інших кошти. І слава Царя Гори дістається тому, хто організував, а не кошти давав.

Ярослав Журавель:

— І це проблема. Багато зоозахисників організовують такі притулки в себе в квартирах і заважають сусідам. І дуже проблемно такі притулки прибрати, щоб не заважали сусідам.

— І багато людей стають на захист нещасних тварин. Їм байдуже, що весь будинок страждає. Хтось хоче бути благодійником, не маючи для того можливостей. Благодійники за рахунок інших людей і за рахунок страждань інших людей.

— В Україні входить в моду якась гіпертолерантність, якісь зоозахисники, захисники якихось прав, феміністи і таке інше. І воно набирає дивних форм.

Кіхот:

— Ми ж також помірні феміністи і помірні зоозахисники.

Ярослав Журавель:

— Я також люблю собак. Але я ніколи не збиратиму дома 100 собак.

Кіхот:

— У мене така думка. Кожен з нас хоче бути Царем Гори.

Так от суспільство пропонує різні варіанти, як можна стати Царем.

Зоозахисницька діяльність, діяльність різних активістів, феміністів — це все варіанти для того, щоб стати Царем Гори.

До речі, наша дискусія — то також претензія на це саме, на Царя. І в цьому плані ми не відрізняємося від інших, від тих самих зоозахисників.

Так що кожен може з запропонованих варіантів обрати те, що йому ближче.

З цієї точки зору зоозахисна діяльність нічим не гірша від інших видів людської діяльності.

Всі інші роблять по суті те саме.

Але стосовно тварин, на мій погляд, те, як вони цим займаються, не вирішує проблему безхатніх тварин.

На вулиці тварини з’являються тому, що їх там залишив колишній господар. Тому корінь проблеми — безвідповідальні господарі, з якими і потрібно працювати. Один з варіантів такої праці — чіпування всіх тварин. Тварини будуть обліковані і господарі не зможуть вже так легко, без наслідків, викинути тварину на вулицю. Плюс безхатніх тварин потрібно стерилізувати.

Плюс потрібно карати господарів, які, вигулюючи тварин, не прибирають за ними.

Це централізовані кроки влади, які вирішують проблему в принципі. А не те, чим займаються так звані зоозахисники.

Ярослав Журавель:

— Такі проблеми системні, їх тільки обговорюють і не вирішують. Проблема з собаками не вирішена.

Зоозахисники тільки поглиблюють проблему.

Влада також нічого не робить.

Кіхот:

— Проблему безхатніх тварин мала би вирішити влада.

Ярослав Журавель:

— Проблема вже є. Олена, колишня власниця ділянки, проблему тільки посилила, а не вирішила. І не здатна зі своїми ресурсами її вирішити. Окрім того, вона зробила це проблемою багатьох.

То ж тут на першу роль має вийти влада.

Кіхот:

— В статті було написано, що у влади немає ресурсів на вирішення цієї проблеми.

Собаки розбіглися по всьому місту. Отримали волю.

А покупець ділянки отримує тепер за законом карми з різних сторін неприємності, хоча в цій ситуації він не винен.

Ярослав Журавель:

— Він мав розуміти, що ділянка проблемна.

Кіхот:

— Хоча юридично, виходячи зі змісту статті, для покупця все законно. Він власник і має право користуватися своєю власністю.

А колишня власниця заважала йому користуватися своєю власністю.

Висновок з цієї ситуації — влада має пропонувати людям такі варіанти того, як стати Царем Гори, які не заважатимуть іншим людям.

А зоозахисна діяльність в тому форматі, як зараз, і на прикладі наведеної ситуації, не вирішує проблему тварин, а тільки її поглиблює.

Ярослав Журавель:

— Як в Англії, що вівці з’їли людей, а в нас собаки з’їли людей.

Кіхот:

— Але з людської точки зору засуджувати цих людей немає підстав. Тому що вони не роблять чогось такого, чого не роблять інші люди.

Всіх людей потрібно жаліти, а не тицяти, начебто вони щось не те роблять.

Ярослав Журавель:

— Важлива не ця ситуація, а реакція суспільства.

Проблема не в ситуації, а в неадекватній реакції на цю ситуацію людей. В такому разі люди не можуть вирішити проблему раціонально.

Кіхот:

— Люди не розмірковують. Не розбираються.

Дивляться, що лежить з краю. А з краю — скривджені собачки.

А новий власник отримує від людей на горіхи, бо такі закони карми. Хоча тут він і не винен.

Ярослав Журавель:

— Аби не з’явився новий власник, то і дотепер би сусіди терпіли. Тобто, він допоміг вирішити проблему.

Кіхот:

— В будь-якій ситуації немає стовідсоткових винних чи правих. Кожен винен і правий в якійсь частині.

Наприклад, новий власник і допоміг вирішити проблему, і карма його зачепила, і собаки волю отримали. Навряд чи в тому притулку їм було добре.

Ярослав Журавель:

— То ж новий власник справжній зоозахисник!!!

Він боровся за права собак і дав їм свободу!

Кіхот:

— І зоозахисники отримали задоволення від боротьби.

Всі задоволені.

Ярослав Журавель:

— Все закінчилося хепі-ендом.

Кіхот:

— Все виявилося значно кращим, ніж ми думали спочатку.

Голосування

Хто має вирішувати описану проблему (облаштувати новий притулок для собак чи вирішити питання з собаками іншим чином, переселити собак з проданої ділянки)? Хто має вирішувати описану проблему (облаштувати новий притулок для собак чи вирішити питання з собаками іншим чином, переселити собак з проданої ділянки)?

Олександр ЗОЛОТУХІН, організатор Дискусійного Клубу Полтава

Партнерський проект
Дискуссионный клуб Полтава

Редактор проекту:
Александр Золотухин

134

Полтавщина:

Запропонувати тему