Persona grata: лідер гурту May of Sorrow Ярослав Вербовий

[Відео було видалено]

ВЕД.: Привіт усім слухачам рідного радіо! Мене звуть Олег Турик. Ви налаштувались на програму «Персона грата» — унікальний проект радіостанції «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина», в рамках якого до нас завітав лідер гурту May of Sorrow, соліст, автор і музикант Ярослав Вербовий. Привіт, Ярославе!

ВЕРБОВИЙ: Привіт!

ВЕД: Ти у нас на радіо вже не вперше, був на інших програмах, але раніше мова йшлася виключно про творчість, а сьогодні ми поговоримо і про твоє життя. Але перед цим розкажи нашим слухачам, які ще не знайомі з вашою музикою, про групу May of Sorrow. Скільки років вона існує, який стиль музики в неї?

ВЕРБОВИЙ: Наша група існує вже 4 роки, а стиль музики можна охарактеризувати, як альтернатива, легенький метал. З часом стає доступною для широкого кола слухачів, скажімо так, «попсовіший» трішечки стає, ніж на початку.

ВЕД: Тобто раніше був важчий?

ВЕРБОВИЙ: Ну, в принципі так.

ВЕД: МОСи — я знаю, вас називають так часто, адже це абревіатура назви групи. Скільки вже альбомів випустили?

ВЕРБОВИЙ: Зараз будемо рахувати. Якщо з першим, тим, що ми записували у Діми Добросола, то виходить, що 4. Але він нікуди ніколи не потрапляв, це так було, для нас пробний запис, тому можна вважати, що 3.

ВЕД: А чому не було першого ніде?

ВЕРБОВИЙ: Першого ніде, чому ніде? Ми його випускали на дисках, перший, він так і називався May of Sorrow, то я думаю, ми завдяки цьому альбому і почали трішечки по Україні їздити, трішки «розпіарили» його.

ВЕД: Будемо рахувати, що 4. Ми вам бажаємо ще більше нових пісень, якісної музики і шанувальників вашої творчості.

ВЕРБОВИЙ: Дякую.

ВЕД: Ну а тепер як гість «Персони грата», розкажи нам про своє дитинство і початок життя, так би мовити. Народився ти в Полтаві чи в іншому місті?

ВЕРБОВИЙ: Так, народився я в Полтаві, а що про дитинство розказати, я навіть і не знаю.

ВЕД: Як воно пройшло взагалі? Чим воно найбільше запам’яталося?

ВЕРБОВИЙ: Спокійно пройшло, ходив в дитячий садок, потім пішов в школу, в 21-шу. В першому класі там повчився, а потім перейшов до 6-ї школи, яку потім закінчив і навчався в Педагогічному університеті, скажемо так, по сусідству з 6-ю школою, так що можемо сказати, що дитинство пройшло майже все в школі.

ВЕД: Зрозуміло. А музична освіта є якась?

ВЕРБОВИЙ: Я б не сказав, не має. Якось так не вистачило в мене натхнення піти в музичну школу. Шкода.

ВЕД: Ну і тим паче все одно це не завадило займатися творчістю. Якщо ми вже говорили про дитинство, мріяв стати музикантом з малечку, чи кимсь іншим? Знаю, що багато мріяли стати космонавтами або воєнними у наші часи? А ким хотів бути ти?

ВЕРБОВИЙ: Якщо чесно, я навіть не пам’ятаю, але пам’ятаю мені з якогось періоду, з дитинства, звісно хотілось стати музикантом. От тільки не можу сказати, з якого самого. Років може з 13-14.

ВЕД: На скільки я знаю, ти сам теж пишеш пісні, так?

ВЕРБОВИЙ: Пробую, стараюсь.

ВЕД: А в скільки років написав свою першу пісню?

ВЕРБОВИЙ: В скільки років? Та ото як пацани сказали що давай, треба слова, тоді і написав.

ВЕД: А про що вона була?

ВЕРБОВИЙ: Ооо, ти таке запитав, якщо чесно, я навіть не пам’ятаю. Та вони завжди, всім майже пісні про любов і все таке.

ВЕД: До речі, що надихає тебе писати пісні і звідки береш натхнення?

ВЕРБОВИЙ: Що надихає? В принципі все надихає, а здебільшого надихає, те, що треба писати, а так — просто настрій, якийсь настрій хороший. Пишеш щось таке з більш теплими якимись почуттями. Настрій не дуже хороший, пишеш більш щось таке сумне, я не знаю..

ВЕД: Тобто ти не з тих людей, хто сідає і пише тільки коли є бажання. Ти з тих людей, які відносяться до цього по професійному, як до роботи. Так?

ВЕРБОВИЙ: Ну стараюся, не завжди виходить, але треба робити саме так. Тому, що якщо робити це тільки коли буде натхнення і бажання, то я думаю далеко з цим не заїдеш.

ВЕД: Якщо не секрет, яка із твоїх пісень найближча саме тобі?

ВЕРБОВИЙ: Ну якщо чесно, мені чомусь подобається «When i’ve gone». Із наших пісень? Ну з наших пісень тоді ця. Не знаю чому, але якась вона мені так, найближча до душі. (Музика)

ВЕД: Ярославе, cтиль життя музиканта, ці подорожі, концерти бувають у вас. Це все тобі легко, чи важко дається?

ВЕРБОВИЙ: Що там може даватися важко? Поїхав, відіграв. Ми не з тих музикантів, знаєте, як буває там, показують у фільмах, що якісь дебоші, п’янки там, я не знаю, розносять...

ВЕД: Стереотипний рок, так?

ВЕРБОВИЙ: Так, розносять квартири там і все інше. Якось у нас, більш адекватно, спокійно. Я не знаю чому, може це погано? Але у нас саме так завжди виходить.

ВЕД: А взагалі, група часто на концерти вирушає?

ВЕРБОВИЙ: Останнім часом концертів мало, ми намагаємось більш зосередитись на тому, щоб записувати матеріал, придумувати, якось хочеться більш якісний рівень. А з приводу концертів, у нас просто зараз взагалі якась біда така з концертами, або треба бути, я не знаю, не реально мегапопулярним, щоб кудись поїхати на якийсь великий фестиваль, або їхати на концерт, де організатори, скажімо так, дуже погано ставляться до своєї роботи.

ВЕД: Неорганізовані.

ВЕРБОВИЙ: Організатори не організовані.

ВЕД: Каламбурчик.

ВЕРБОВИЙ: Так. І невелика кількість людей, ну тобто якось люди не стараються. Тому вирішили намагатися більше потрапляти на Open Air, фестивалі, по можливості. І записуватись якомога якісніше.

ВЕД: А де були на останньому концерті?

ВЕРБОВИЙ: Останній концерт у нас був в Харкові в клубі «Жара», нас там організатор трошечки підвів. Сказала одні цифри по квиткам, потім сказала, що: «Ой вибачте в магазині мені там сказали, що їх стільки продано, а їх не продали взагалі». Ну, коротше, і не розумієш, хто де крайній.

ВЕД: Зрозуміло.

ВЕРБОВИЙ: Малі ще їхати в Київ, але теж якось так організатори ні сном, ні духом, нічого не кажуть, гроші не скидають, якийсь такий мороз включився, я написав, що: «Вибачте, але ми до вас не прийдемо».

ВЕД: Щодо музики, зараз щось нове пишете чи поки що...

ВЕРБОВИЙ: Зараз, якраз хлопці писали гітари, будуть іти писати вокал, а потім зводитись, зводитись і ще раз зводитись поки вона не влаштує нас максимально.

ВЕД: А якщо не секрет, про що нові композиції? Розкрий завісу.

ВЕРБОВИЙ: У, про що, якщо чесно я ще просто на етапі написання і коригування тексту. То воно може бути про що завгодно, воно ще цілком так не визначено.

ВЕД: Тоді інше питання: буде чимсь відрізнятися від попередніх пісень, попереднього стилю, щось нове внесете?

ВЕРБОВИЙ: Більшу різноманітність інструментів хочеться. Не в плані, що там якісь волинки і все таке, хочеться більше клавіш, скрипок, такого плану.

ВЕД: Об’ємніші звуки, так?

ВЕРБОВИЙ: Так, це якщо вийде.

ВЕД: Зрозуміло.

ВЕРБОВИЙ: Подивимось чи руки з того місця ростуть чи не с того місця.

ВЕД: Ну це вже самокритика, я думаю. Група доволі таки цікава і нашим слухачам бажаю послухати, якщо ще не слухали. Говорили ми про концерти, цікаво який із концертів тобі більше всього запам’ятався і чому?

ВЕРБОВИЙ: Більше всього, мабуть, запам’ятався концерт, ми їздили в Харків. Це був третій чи четвертий день концертів підряд і це був концерт закінчення туру групи «The vips» і в «Жарі» тоді було дуже якась така класна атмосфера — чоловік, мабуть, шістсот, сімсот прийшло, то цим все і запам’яталося. Якось так було, знаєте прям як у фільмах показують справжні рок-концерти, дуже класно, дуже класно.

ВЕД: Знаєш, люблю запитувати в наших гостей чи траплялися під час виступів якісь курйози, дотепні випадки?

ВЕРБОВИЙ: Курйози... та у нас як ми уже казали, у нас завжди курйози, то там десь щось зламається, то колонка якась згорить, то мікрофон вилетить. Курйози постійно, то там щось перегорить, в «Бінго» колись перед концертом прямо «вирубили» світло і всі ще години півтори ходили не могли зрозуміти, що там за проблема сталася, думали, що концерт відміниться, але все нормально почалось, тобто кожен концерт по-своєму курйозний, і завжди є якісь свої маленькі нюанси.

ВЕД: Завжди екстрім?

ВЕРБОВИЙ: Завжди екстрім.

ВЕД: А кого б ти назвав своїми кумирами в музиці, хто із легенд тобі більше подобається?

ВЕРБОВИЙ: Я так просто виділити не можу, хто там кумир-не кумир. В кожний невеличкий проміжок життя подобались окремо якісь гурти більше, якість гурти менше, але в принципі, я вважаю, що всі із іменитих груп можуть бути моїми кумирами, тому що я не замикаюсь на якихось певних рамках музики. Можу слухати як важку музику, так — поп-рок, просто рок, класичну музику можу послухати. Будь-яка людина, яка робить будь-що якісно, це уже, скажемо так, може бути моїм кумиром. Вона заслуговує, як мінімум, поваги.

ВЕД: Зрозуміло. Крім музики, маєш якісь хобі чи не вистачає часу?

ВЕРБОВИЙ: Та у мене якийсь графік виходе, що я на 8.30 іду на роботу, після роботи я іду або в зал тренажерний, або іду на репетицію. Приходжу в 9-10 вечора дома, тому в мене хобі — поспати. А так — не дуже багато вистачає часу на щось інше.

ВЕД: Все ж таки спортом займаєшся?

ВЕРБОВИЙ: Спорт — трошечки. Та я б навіть не сказав, що це прямо таке заняття спортом. Просто захотілось піти до тренажерної зали, трошки підкачатися. Тому можемо сказати, що це на даний момент — моє хобі.

ВЕД: Підтримання фізичної форми?

ВЕРБОВИЙ: Поприсідать там трошечки.

ВЕД: Зрозуміло. А загалом ти людина — домашня, сімейна? Чи такий собі гуляка?

ВЕРБОВИЙ: Ні. Я б сказав, що я більше — сімейна, домашня. Я не звик до гулянок, до клубів чи чогось такого. Може, це комусь здасться нудно, але — не знаю, мені подобається.

ВЕД: Любиш попоїсти домашньої їжі?

ВЕРБОВИЙ: О! Я взагалі люблю попоїсти. Мені говорять на роботі: «таке відчуття, що ти тільки їси». Ну що? Треба ж набирати масу.

ВЕД: І взагалі говорять, що спати потрібно — це вже зрозуміло.

ВЕРБОВИЙ: Звісно треба спати.

ВЕД: Поділися, як ти ще розслабляєшся після важких днів роботи? Як релаксуєш?

ВЕРБОВИЙ: Як релаксую? Можна якийсь фільм приємний подивитися. Можна пограти в покер. Так можна відпочити. А загалом — просто приходиш додому, щось включаєш і дивишся. І відпочиваєш просто. Можна з друзями зустрітися. Я люблю на природу якісь вилазки. Я, наприклад, люблю просто посидіти, шашличок зробити. Дуже люблю.

ВЕД: Скажи нашим слухачам, які уже чули гурт May of Sorrow, що їм чекати цікавого в найближчі дні і коли це чекати?

ВЕРБОВИЙ: Ну, я не знаю, як найближчі дні, але, можливо, в найближчий місяць вдасться нам доробити цю пісню, а потім, мабуть, будемо старатися на неї знімати кліп і писати щось наступне. У нас заготовки є, рук не вистачає приступити...Рук, ніг і всього іншого просто не вистачає приступити до запису, тому що — у всіх робота, сесії. З кожним днем графік стає ще більш і більш насиченим. Складно виділяти окремий час, щоб більше і більше займатися музикою. На жаль...

ВЕД: А які плани щодо концертів? Можливо, дійсно, ось зараз наші слухачі нас слухають і хочуть почути: коли чекати концерту? Де вас можна буде послухати «вживу», так би мовити?

ВЕРБОВИЙ: Ой, якщо чесно, я так розумію, що будуть концерти на «Екваторі», кожної суботи щось буде проходити. Я просто іще не дуже проникся цієї темою, але щось таке вже чув. То 29-ого числа якого місяця — я вам не скажу, тому що не знаю, мабуть, ми будемо на «Екваторі» грати. А далі, як воно буде — я, чесно, не знаю. Мабуть, уже в Полтаві будемо восени. А так поки що — відпочивати трошечки, потрібно.

ВЕД: І взагалі розкажи про свої мрії. Що б саме хотілося досягти з групою, що б саме хотілося досягти особисто? Поділися, якщо не секрет.

ВЕРБОВИЙ: Мрії? Хотілось би, якби можна було, себе і загалом всю групу, назвати словом «Музикант» з великої літери. Щоб у людей це було на вустах, щоб вони могли включити музику, послухати і сказати: «я знаю, що це така-то і така-то група, я знаю, з якого це альбому і взагалі — класний матеріал». Побільше хотілося б концертів масштабних. Але все це, на жаль, не в нашій країні і не таку музику. Але — побачимо, як воно буде. Будемо старатися. Не будемо зупинятися на досягнутому. Будемо тільки продовжувати, продовжувати робити. Зупинятися ніколи, мабуть, не можна.

ВЕД: Не засмучуйся.

ВЕРБОВИЙ: Та я не засмучуюся. Чому?

ВЕД: Навіть на «Рок-шоу» ваша музика інколи звучить на «Вашій хвилі». Так що люди її слухають. Все попереду. Традиційно, на завершення нашої програми просимо наших гостей побажати декілька слів нашим слухачам.

ВЕРБОВИЙ: Щастя вам, здоров’я і — ніколи не зупиняйтеся на досягнутому. Тому що, як казав і каже мій тато: «Движение — это жизнь»! Я також так вважаю. Потрібно продовжувати щось робити і ніколи не зупинятись.

ВЕД: Ярославе, дякую за цікаве інтерв’ю. Бажаємо творчих успіхів вашій групі. Хлопцям передавай привіт. Тобі особисто — ентузіазму і сил не тільки в музиці, а і в житті. Нагадаю, що в гостях програми «Персона грата» був Ярослав Вербовий — соліст гурту May of Sorrow. А ознайомитись з інтерв’ю у текстовому варіанті ви також зможете на сторінках інтернет-ресурсу «Полтавщина». На сьогодні це — все. з вами був Олег Турик. Залишайтеся на рідному радіо.