95 років тому народився Микола Плав’юк Президент УНР в екзилі, учасник наукових читань «Полтавська петлюріана»
5 червня 2020 року виповнюється 95 років з дня народження Миколи Плав’юка — видатного українського політичного і громадського діяча — останнього Президента УНР у екзилі, Генерального секретаря і Голови Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), Голови ОУН з 1979 по 2012 рік. Він у період становлення новітньої державності, на початку 90-х років минулого століття кілька раз приїздив до Полтави, проводив зустрічі з мешканцями міста. Одна із наймасовіших відбулася у Полтавській обласній філармонії, яка була вщерть заповнена охочими послухати думки видатного Українця. А ще Микола Плав’юк на запрошення Полтавської «Просвіти» брав участь у Всеукраїнських наукових Петлюрівських читаннях.
Народився Микола Плав’юк 5 червня 1925 в селі Русів (нині Івано-Франківська область) в селянській родині з міцними українськими національними традиціями. В шкільні роки вступив до «Пласту» і ОУН. Із 1944 року перебував на еміграції. Фахову економічну освіту отримав в університетах Мюнхена (Німеччина) і Монреаля (Канада). Із 1950 року мешкав із родиною в Канаді, де став одним із найактивніших діячів української емігрантської громади: 10 років він очолював Українське Національне Об’єднання Канади, працював у структурах ОУН, долучився до створення Світового Конгресу Вільних Українців (1967), був обраний спочатку Генеральним секретарем СКВУ, а згодом (1978) — його Головою. У звіті Плав’юка як Голови Програмової комісії І Конгресу поруч із глибоким аналізом міжнародної політичної ситуації окреслювалися шляхи розвитку українського національного руху на майбутнє. Ухвалений Статут СКВУ визначав головні завдання діяльності: допомагати українському народові на Батьківщині в його боротьбі за незалежну Україну. Плекати єдність і скріплювати силу української спільноти за межами Батьківщини. У згоді із Хартією ОУН використовувати факт існування української громадськості у різних країнах для того, щоб гасло Хартії «Права людини і права Нації» було реально дотримане. СКВУ потужно представляв і захищав інтереси і права українського народу у світі на політичному і на громадському рівнях; продовжує цю справу дотепер.
Микола Плавюк
На початку 60-х років Миколу Плав’юка було включено до складу Проводу ОУН; від 1977 року він був заступником Голови ОУН доктора Дениса Квітковського. У травні 1979 року обраний ІХ-м Великим Збором Українських Націоналістів головою ОУН. Очолював ОУН до 2012 року — в час бурхливих подій і великих змін. Микола Плав’юк вважав, що методи громадської роботи ОУН повинні постійно змінюватися: в 50-х, 60-х, 70-х роках вони були різними. Однак мета і завдання ОУН залишаються незмінними. Саме ОУН є і мусить надалі залишатися стержнем Українського Націоналістичного Руху. Микола Плав’юк як представник ОУН брав участь у діяльності Державного Центру УНР в екзилі; на Х-й Сесії ДЦ УНР був обраний Віце-Президентом УНР. Після смерті Президента УНР у екзилі Миколи Лівицького у грудні 1989 року, згідно з Конституцією УНРади Миколу Плав’юка було обрано Президентом Української Народної Республіки в екзилі. Державний центр УНР із моменту свого створення — 1948 р. Аугсбург, Німеччина — об’єднав українські державницькі партії і громадські організації і продовжив політичну діяльність Президентів і Уряду УНР в екзилі із захисту у високих міжнародних інституціях законних прав українського народу, який зазнавав постійних репресій окупаційного комуністичного режиму Москви.
Виступ Миколи Плав'юка 22 серпня 1992 р. учасники зібрання вітали стоячи
Передача новообраному Президенту самостійної України Леоніду Кравчуку державних клейнодів УНР
1 грудня 1991 року став найщасливішим днем для тисяч українських емігрантів у всьому світі. Вже 18 січня 1992 року Микола Плав’юк після 48 років вимушеної еміграції знову ступив на рідну землю.
22 серпня під час урочистого засідання Верховної Ради президент УНР в екзилі Микола Плав’юк склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР, визнавши, що проголошена 24 серпня 1991 р. незалежна держава Україна є правонаступницею УНР.
Офіційна заява ДЦ УНР звучала так: «Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки». Того ж дня у Маріїнському палаці делегація ДЦ УНР передала українській владі Грамоту про припинення діяльності та Заяву про правонаступництво України від УНР, клейноди Гетьмана Мазепи та інші державні атрибути Республіки. Заходи відбувалися в рамках І Всесвітнього форуму українців, який 21-24 серпня 1992 р. проходив у Києві в палаці культури «Україна». Одним з рішень Першого форуму було створення постійно діючого органу — Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР). Складаючи повноваження, уряд УНР в езилі виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 р., підписану головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави. Внаслідок більшовицької окупації, з кінця 1920 р. уряд УНР перебував в екзилі (вигнанні). Правовими підставами його функціонування стали прийняті 12 листопада 1920 р. «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» і «Закон про Державну Народну Раду». Протягом майже 72-х років Державний Центр УНР в екзилі репрезентував Україну за кордоном і всіма доступними засобами домагався відновлення незалежності України. Президентами УНР в екзилі (до 1948-го — головами Директорії) були: Симон Петлюра (1920-1926), Андрій Лівицький (1926-1954), Степан Вітвицький (1954-1965), Микола Лівицький (1967-1989) і Микола Плав’юк (1989-1992).
У 1993 році за ініціативи Миколи Плав’юка ОУН зареєструвало Міністерство юстиції України , тож колись підпільна організація набула статусу легальної. В цьому ж році за клопотанням Олеся Гончара і широких кіл української громадськості Миколі Плав’юку надано українське громадянство. ХІV-й ВЗУН у 1997 році прийняв нову Програму ОУН, яка вже своєю назвою розкриває зміст і мету діяльності українських націоналістів: «ОУН — за національну і соціальну справедливість в Українській Державі». Прийнятий на Зборі Статут ОУН визначив: «Основною метою діяльності ОУН під сучасну пору є сприяння розбудові національної соборної демократичної Української Держави та задоволення і захист законних соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів». У квітні 1997 року активна діяльність Голови ОУН Миколи Плав’юка із розбудови Української Держави отримала оцінку найвищих державних установ — Президент України Леонід Кучма своїм Указом постановив: «За визначний вклад в утвердження і розбудову Української Держави нагородити Голову Організації Українських Націоналістів Миколу Плав’юка орденом «За заслуги». У слові-відповіді Микола Плав’юк сказав: «Я дякую Вам, пане Президенте, але розглядаю цю високу нагороду як визнання історичних заслуг всіх українських націоналістів перед Україною, перед українським народом. Я також розглядаю цю нагороду і як знак того, що ОУН є на правильному шляху — на конструктивному шляху будівництва національної, саме національної, пане Президенте, Держави». Боротьбі за таку державу і її розбудову присвятив Микола Плав’юк все своє життя. Він відійшов у вічність 10 березня 2012 року в Канаді; там він і похований. Справу його продовжують нові покоління українських націоналістів.
