Ювілей Миколи Зерова: на Полтавщині відбувся дитячо-юнацький конкурс «Відлуння заповітів земляків»
Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) згідно з Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» 130-річчя від дня народження Миколи Зерова (1890 — 1937) — талановитого поета, перекладача, критика, вченого, педагога, жертви комуністичного режиму відзначається на державному рівні.
Вшанування пам’яті на Полтавщині відбулося у форматі учнівського дитячо-юнацького обласного літературного конкурсу «Відлуння заповітів земляків». Його влаштували комунальний заклад (КЗ) «Полтавська обласна Мала академія наук учнівської молоді» та Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації. У конкурсі взяв участь також Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП. Життєва стежина Миколи Зерова почалася у м. Зіньків на Полтавщині, тож до проведення долучилися й Зіньківські районні держадміністрація та райрада. Конкурс відбувся у режимі онлайн за допомогою дистанційних технологій освіти.
До складу журі секції «Дослідницька робота» увійшли професорка, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педуніверситету імені В.Г. Короленка Світлана Ленська, регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар та керівник гуртка Полтавської обласної Малої академії наук учнівської молоді Ольга Максименко. У вступному слові Світлана Ленська і Олег Пустовгар зазначили, що Полтавщина продовжує вшановувати видатних борців за незалежність, діячів науки і мистецтва, своїх славних краян. Вони нагадали, що до ювілею Миколи Зерова у ПНПУ імені В.Г. Короленка 24 квітня 2020 року кафедра української літератури провела Перші щорічні наукові (літературно-краєзнавчі) читання, присвячені видатному землякові. Йшлося про значущість постаті Миколи Зерова в українській культурі. Світлана Ленська зауважила: «Автор «Антології римської поезії» (1920) — перекладів з античності та збірки оригінальних віршів «Камена» (1924), він підтримав Миколу Хвильового у літературній дискусії 1925-1928 рр. Пізніше це, а також прихильність до давньогрецького і римського мистецтва, глибинна національна ідея, європеїзм лідера неокласиків стали приводом для звинувачень проти вченого, що коштувало йому життя». А Олег Пустовгар акцентував на розумінні уроків історії: «Розстріли української культурної, наукової та політичної еліти, в т.ч. й Зерова в Карельському урочищі Сандармох називають «розстріляним Відродженням». Ця трагедія — наслідок поразки Української революції 1917-21 рр., наслідок поразки УНР у війні з більшовицькою Росією. Тож під час теперішньої російської агресії маємо збагнути уроки історії й оберігати державну незалежність». Представник Інституту нацпам’яті звернув увагу школярів на громадську діяльність Зерова у період Української революції 1917-21 рр.: «Зеров був секретарем Українського педагогічного з’їзду, який відбувся в Києві за підтримки Української Центральної Ради на початку квітня 1917-го. Саме на цьому форумі освітян стартувала всебічна українізація освіти — після століть зросійщення і наруги над усім українським у часи Російської імперії».
Журі визначило кращі роботи. Перше місце здобула учениця 9 класу КЗ «Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 імені І.П. Котляревського» Іванна Браїлко (науковий керівник — Наталя Білик, учителька української мови та літератури цього ліцею). «Родзинкою» праці є розділ «Поетична біографія Зерова». Доля Миколи Зерова відображена в багатьох творах українських поетів. Тож у своїй дослідницькій роботі «Образ Миколи Зерова в українській поезії» Іванна Браїлко проаналізувала 38 віршованих творів Максима Рильського, Михайла Драй-Хмари, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Яра Славутича, Олени Теліги, Богдана Кравціва, Володимира Сосюри, Василя Стуса, Володимира Базилевського, Дмитра Павличка та ін., де мовиться про Миколу Зерова та його творчість.
Також лауреатами стали учениця 10 класу КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 38» Поліна Новостройна (ІІ місце) і учениця 10 класу Зіньківського ліцею імені М.К. Зерова Зіньківської районної ради Полтавської області Карина Кулініч.
«Усі роботи, представлені на конкурс, відзначалися актуальністю і науковою оригінальністю. Теми торкалися як інтерпретації окремих тем або образів у творчості лідера неокласиків, так і його наукової спадщини. Також у поле зору юних науковців потрапили питання рецепції постаті поета у літературі ХХ століття, його перекладацька діяльність», — підсумувала голова журі конкурсу в секції «Дослідницька робота» Світлана Ленська. На її думку, конкурс засвідчив великий науковий потенціал учнівської молоді Полтавщини та став помітною подією в науково-культурному житті Полтави й області.
Довідково: УІНП як центральний орган виконавчої влади підготував до 130-річчя Миколи Зерова офіційні інформаційні матеріали. Читати тут. Український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, лідер «неокласиків», перекладач народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зіньків на Полтавщині. У 1909-1914 роках — студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. З 1914 року призначено викладачем «давніх мов» у Златопільській гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та викладає латину. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року). З осені 1923 року — професор Київського інституту народної освіти. Миколу Зерова справедливо вважають лідером «неокласиків» — групи поетів, перекладачів, літературознавців і критиків. З кінця 1920-х років почалося справжнє політичне цькування письменника. 1930 р. його допитували на суді як свідка у процесі Спілки визволення України. А в ніч із 27 на 28 квітня 1935 р. його було заарештовано. Інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і, згідно з тодішніми статтями Кримінального кодексу УРСР, трибунал визначив йому покарання — десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна. На початку червня 1936 р. етап із засудженими прибув на Соловки. У короткі хвилини вільного часу повністю віддавався улюбленій справі — перекладу. Завершив багаторічну роботу над українською версією «Енеїди» Вергілія. 9 жовтня 1937 р. «особлива трійка» НКВС у Ленінградській області засудила до розстрілу. У жовтні — листопаді 1937 року на честь 20-ї річниці так званої «Жовтневої революції» в урочищі Сандармох (Карелія) комуністичні нелюди розстріляли в’язнів Соловецького табору особливого призначення — цвіт української нації. Найбільшу групу в’язнів — 1111 осіб — вбили з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. А 3 листопада було розстріляно 134 особи, зокрема й Миколу Зерова-всі, як зазначалося у «розстрільних списках» — «українські буржуазні націоналісти».
