142 роки тому народився творець національної педагогіки, який працював у полтавському педінституті
23 квітня у с. Богданівка колишньої Полтавської губернії (нині Прилуцького р-ну Чернігівської області) народився Григорій Ващенко — педагог, психолог, письменник, діяч Полтавського товариства «Просвіта».
Походив із родини старого козацького роду. Навчався в Роменській духовній школі і Полтавській духовній семінарії. Його молодшими товаришами у семінарії були Симон Петлюра і Володимир Щепотьєв, який став відомим ученим-літературознавцем, член СВУ, засуджений 1930-го.
1903-го Ващенко закінчив Московську духовну академію, але на священика не висвячувався. Протягом 1903–1916 рр. вчителював у школах Російської імперії. У 1917–1941 рр. працював у Полтавській учительській семінарії і Полтавському педагогічному інституті, де в 1940–1941 рр. був професором і завідувачем кафедри педагогіки.
1933-го Григорія Ващенка звільнили з роботи за звинуваченням у буржуазному націоналізмі. Від 1936-го він працював професором, завідувачем кафедри педагогіки Сталінградського педагогічного інституту (нині м. Волгоград, РФ).
Під час Другої світової війни був редактором української газети у Полтаві. У 1944 р. емігрував до Німеччини (Мюнхен), де від 1945 р. — працював професором педагогіки, психології та філософії Українського Вільного Університету. У 1950 р. Григорій Ващенко став ректором Української богословської академії.
Свій творчий шлях розпочав як літератор. У 1909 р. у Києві опублікував збірник «Пісня в кайданах», куди, окрім однойменної драми, увійшли оповідання та цикл поезій у прозі «Хвилі». У доробку Г. Ващенка також: п’єса «Сліпий», прозовий збірник «До ґрунту», присвячений проблемам виховання молодого покоління, яке в умовах урбанізації стає пропащою силою «без ґрунту під ногами». Від 1920-х рр. досліджував питання педагогіки та психології, зокрема виховання і самовиховання молоді. Автор підручника «Загальні методи навчання», який радянська влада заборонила та вилучила з бібліотек, оскільки його концепція виховання та навчання була заснована не на принципах колективізму, а ґрунтувалася на національних традиціях українців та християнських цінностях. Його називають творцем національної педагогіки, оскільки основу гармонійного виховання вбачав у історії, традиціях і звичаях українського народу.
У підручнику для педагогів, виховників, молоді і батьків «Виховний ідеал» професор Г. Ващенко описує різноманітні виховні ідеали, зокрема глибоко аналізує ідеал більшовицький, ідеал націонал-соціалістичного виховання, показує знак рівності між ними як породженням тоталітарних систем.
Помер 2 травня 1967 у Мюнхені (Німеччина), де й похований.
За матеріалами проєкту «Історичний календар» Українського інституту національного пам’яті
