Розмір тексту

Б’є — не значить любить: У Щербанівській громаді не бояться говорити про насильство над жінками

Насилля над жінками — реальна проблема Насилля над жінками — реальна проблема

25 листопада — Міжнародний день боротьби зa ліквідацію насильства щодо жінок. У час, коли домашнє насилля все ще масштабна проблема всього світу, важливо, щоб люди були обізнані з цією теми. У Щербанівській ОТГ провели опитування та дізналися, що думають мешканці громади з цього приводу.

Насилля над жінками — не вигадка, а реальна проблема, від якої навіть у XXI ст. страждають українські жінки. Через це вони втрачають довіру, самоповагу, а іноді й життя. Тому завдання суспільства — вселити в них надію та показати, що вихід є.

За даними соціологів, майже 43% українок зіштовхуються зі спробами вчинення сексуального насилля, 20% — зазнали фізичної шкоди від свого партнера або близької людини. Проте, на думку експертів, ці дані мають значну похибку, бо не кожна жінка звертається до органів безпеки. Найчастіше жертви насилля соромляться навіть розповісти про це, не кажучи вже про те, щоб звернутися до поліції чи центру підтримки.

Мешканки Щербанівської ОТГ висловили свої думки з приводу домашнього насильства.

Продавчиня місцевого продуктового магазину Людмила (47 років) зазначає, що неприпустимо, коли чоловік б’є дружину:

— Я не думаю, що любов може бути виражена насиллям. Не можна терпіти подібне ставлення до себе, потрібно вживати заходи.

До вислову «Б’є — значить любить» молода мати Ольга (28 років) ставиться скептично:

— Я проти знущання над жінками. У моїй родині такого немає, а якби й було — ніколи б не терпіла. У дитинстві, пам’ятаю, батьки часто сварилися, тато інколи піднімав руку на маму. Вона терпіла це все життя. Допускати такого не можна. Потрібно звертатися по допомогу до правоохоронних органів або близьких людей. Не думайте, що ви одна, вас ніколи не залишать у біді.

Мешканка Щербанів Марина (38 років) також вважає, що жити з тираном ні в якому разі не можна:

— Якщо чоловік дійсно кохає — бити ніколи не буде. У такій ситуації потрібно негайно тікати та починати нове життя. Не треба боятися звертатися по допомогу в поліцію, до сусідів і родичів.

Мати двох дітей Світлана (30 років) закликає жінок не замовчувати подібні проблеми, адже в такій сім’ї щастя не можливе:

— Я проти домашнього насилля, і дуже рада тому, що сама з цим не стикалася. Прикро, що жорстокість у родинах трапляється до сих пір. Думаю, про це ні в якому разі не можна мовчати.

Місцева жителька Аліна (43 роки) вважає, що бити дружину — це пережиток минулого:

— Якщо раніше всі мовчали, бо так треба, то зараз інший час. Усі люди рівні між собою. Шукайте допомогу та насамперед думайте про себе, адже життя в нас одне.

Протидія насильству стосується кожного. Вчасне реагування, втручання та небайдужість до людської біди, можуть навіть врятувати чиєсь життя. То що ж робити, коли на вас нападає ваш чоловік, брат чи батько? Директорка Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина Буренко радить викликати поліцію:

— Запис потрапляє на телефонну лінію або до виїзної групи. За новими законами, представник поліції може на місці написати терміновий припис, що дає змогу вивести кривдника з приміщення. Крім цього, при нашому центрі діє мобільна бригада психологічної допомоги, але запобігти насильству може тільки уповноважений представник виконавчих органів. У нашій адміністрації це Любов Коценко.

Якщо жінку вигнали з дому та їй нема де переночувати — вона може звернутися в Кризовий центр жертв насильства в Полтаві, що по вул. Монастирська, 32. У випадку, коли ваші родичі чи близькі страждають від морального чи фізичного тиску — не варто терпіти та мовчати.

Звертайтеся до Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м. Полтава, вул.Шевченка, 7. каб.114, або за тел.: 067-10-78-646, 050-32-92-877.

Пресслужба Щербанівської ОТГ

Партнерський проект

Полтавщина:

Запропонувати тему