Розмір тексту

124 року тому на Полтавщині народився Герой Крут Микола Божко-Божинський

Микола Божко-Божинський. Лубни, приблизно 1915 рік Микола Божко-Божинський. Лубни, приблизно 1915 рік | Фото: history.org.ua

Мала батьківщина героя Крут Миколи Васильовича Божка-Божинського — село Калкаїв Хорольського повіту Полтавської губернії (тепер — села Старий і Новий Калкаїв Семенівського району Полтавщини). Саме там, неподалік сучасного районного центру Семенівка 23 жовтня 1895 року Полтавської області в дворянській родині Божків-Божинських — Василя Трохимовича та Наталії Сергіївни народився син Микола. Упродовж останніх десяти років історики відшукали чимало інформації про дворянина з-під Семенівки.

Якщо у книзі «Крути», виданій видавництвом «Смолоскип» з нагоди 90-річчя бою упорядники ще мали сумніви навіть щодо імені Божка-Божинського (Микола чи Євген?), то нині у відкритих джерелах опубліковано низку архівних документів про нього.

Свідоцтво про народження та хрещення

м. Полтава, 20 січня 1903 року, № 1508Свидѣтельство.

По Указу ЕГО ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА, дано сіе свидѣтельство изъ Полтавской Духовной Костисторіи за надлежащею подписью и приложеніемъ казенной печати дворянину Василію Трофимову Божинскому Божко, согласно его прошенію въ томъ, что въ метрической книгѣ, хранящейся въ архивѣ Консисторіи Хорольского у[езда] с[ела] Калкаева (тепер — села Новий і Старий Калкаїв Семенівського району Полтавської області) Николаевской церкви за тисяча восемьсотъ девяносто пятый (1895) годъ подъ № 49мъ записано такъ:

«Двадцать третього (23) Октября у дворянина села Калкаева Василія Трофимова Божинскаго-Божка и законной его жены Наталіи Михаиловой, обоихъ православныхъ, родился сынъ Николай который и крещенъ 31 Октября священникомъ Митрофаномъ Верховскимъ. Воспріемниками были села Казенной Кривой Руды (тепер — село Крива Руда Семенівського району Полтавської області) Хорольскаго уѣзда священническій сынъ Тимофей Михайловъ Курдиновскій и Лубенскаго уѣзда села Остапова (тепер — село Остапівка Лубенського району Полтавської області) дворянка Екатерина Дмитріева Вертепина».

Гербовой сборъ уплаченъ Января 20 дня 1903 года.

Членъ Консисторіи, Священникъ [підпис]
Секретарь [підпис]
Столоначальникъ [підпис]

Державний архів міста Києва (далі — ДАК). — Ф. 16. Университет св. Владимира. — Оп. 464. — Спр. 992. Божинский-Божко Н. В. — Арк. 12.

Із серпня 1907 до 1915 року він навчався в Лубенській гімназії. Науковий співробітник інституту історії України НАН України Віталій Скальський віднайшов в архівах і опублікував документ про закінчення цього навчального закладу :

№ 2 Документ про закінчення Лубенської гімназії
м. Лубни, Полтавська область, 30 квітня 1915 року
№ 431-й.

Аттестатъ зрѣлости.

Данъ сей аттестатъ Божинскому-Божко Николаю Васильевичу вѣроисповѣданія православнаго, родившимуся въ Полтавской губерніи, Хорольскаго уѣзда, въ селѣ Калкаево 23 октября 1895 года въ томъ, что он, вступив въ Лубенскую гімназію въ августѣ мѣс[яце] 1907 года, при отличномъ поведеніи, обучался по 29 апрѣля 1915 года и кончилъ полный восьмиклассный курсъ, при чемъ обнаружилъ нижеслѣдующія познанія:

Въ Законѣ Божіемъ хорошія (4)
— русскомъ языкѣ съ церковнославянскимъ и словесности удовлетворительныя (3)
— философской пропедевтикѣ удовлетворительныя (3)
— латинскомъ языкѣ удовлетворительныя (3)
— греческомъ языкѣ —
— математикѣ хорошія (4)
— математической географіи удовлетворительныя (3)
— физикѣ удовлетворительныя (3)
— исторіи удовлетворительныя (3)
— географіи удовлетворительныя (3)
— законовѣдѣніи хорошія (4)
— нѣмецкомъ языкѣ хорошія (4)
— французскомъ языкѣ хорошія (4)

На основаніи чего и выданъ Божинскому-Божко отъ Лубенской гимназіи (середній навчальний заклад, заснований 1872 року. Посаду директора гімназії займав Матвій Симонов (Номис). У ній навчалися Олександр Шліхтер, Володимир Шемет, Олесь Донченко, Микола Чеботарів, Григорій Чупринка, Микола Порш, Михайло Лободинець) сей аттестатъ зрѣлости, предоставляющій всѣ права, обозначенныя въ §§ 130–132 ВЫСОЧАЙШЕ утвержденнаго 30-го іюля 1871 года Устава Гимназій и Прогимназій; а также въ 1 п[ункте] 50 и 173 ст[атей] Устава о воинской повинности. Г[ород] Лубны, Полтавской губерніи, 1915 года апрѣля 30 дня.

Директоръ [підпис]
Исп[олняющий] об[язанности] Инспектора [підпис]
Законоучитель [підпис]
Члены Педагогическаго Совѣта [підписи]
Секретарь Педагогическаго Совѣта [підпис]

ДАК. — Ф. 16. — Оп. 464. — Спр. 992. — Арк. 15.

Як бачимо, атестат зрілості засвідчує, що Микола найкраще опановував основи законодавства, Закон Божий німецьку й французьку мови та математику. Невдовзі переїхав до Києва: успішно склав іспити й розпочав навчання на фізико-математичному факультеті Університету Св. Володимира.

№ 3 Заява проректору Університету св. Володимира про надання права на пільговий проїзд залізницею
м. Саратов, РФ, 10 травня 1916 року

Призванъ
Господину Проректору
Императорскаго Университета
Св[ятого] Владимира
Вѣроисповѣд[ания] православного
Студ[ента] ф[изико]-м[атематического] факультета
Мат[ематического] отд[еления]
Николая Васильевича
Божинскаго-Божка живущаго
въ г[ороде] Лубнахъ Полтавской губ[ернии]

Прошеніе

Честь имѣю покорнейше просить выдать мнѣ отпускъ по случаю лѣтнихъ каникулъ въ г[ороде] Лубны Полтавской губ[ернии] и выдать льготное удостовереніе на проѣзд от ст[анции] Саратовъ (в 1915–1916 рр. у зв’язку із військовими діями Першої світової війни Університет св. Володимира перебував в евакуації в місті Саратов) до ст[анции] Лубны и обратно отъ Лубенъ до ст[анции] Саратова.

г[ород] Саратовъ 10 мая 1916 г[од].

Николай Божинскій Божко

ДАК. — Ф. 16. — Оп. 464. — Спр. 992. — Арк. 4.

Утім, студента вабили не лише юриспруденція, іноземні мови та точні науки: Микола з головою поринає у громадське життя, стає українофілом, долучається до партії есерів. У 1917 році Божка-Божинського обирають товаришем (тобто заступником — авт.) голови Тимчасового виконавчого комітету партії об’єднаної народної організації лівих соціалістів України. Ліві українські есери активно підтримали Універсали Центральної Ради та її державотворчу діяльність. Зокрема, Микола на початку січня 1918 року працював помічником діловода у Міністерстві земельних справ УНР.

№ 4 Витяг з наказу Міністерства земельних справ про призначенняна посаду помічника діловода департамента сільського господарства
Київ, 12 січня 1918 року
Накази і розпорядження по Міністерству Земельних Справ
Приказ № 1

12 січня 1918 року...

По Департаменту Сільського Господарства...

§ 15

Призначаються на посади: Діловода Величковський Михайло, помічника діловода Божинський-Божко Микола; канцелярських урядовців ІІ розряду: Іванова Євгенія, Крислатий Максим і Штомпель Хведір — всі пять з 1-го сього Січня....

Генеральний Секретарь підписав В.О.Зарудний

За директора канцелярії М.Катериненко

Вістник Ради Народніх Міністрів Української Народньої Республіки. — 1918. — № 12. — С. 2.

№ 5 Витяг з наказу Міністерства земельних справ УНР про викреслення зі списку працівників
м.Київ, 1918 року
Накази Міністерства Земельних Справ про призначення і увільнення.

...

По департаменту сільського господарства.

§ 1.

Викреслюється із списків помічник діловода Божинський-Божко Микола забитий в бою з большевиками під ст. Крутами. В отряді січового куріня студентів Українського Народнього Університету, цей юнак пішов захищати волю рідної Україні, де й славно загинув. Вічна йому пам’ять!... Народній Міністр Земельних Справ Ковалевський

Директор канцелярії Кривцов.Вістник Ради Народніх Міністрів Української Народньої Республіки. — 1918. — № 14. — С. 3.

Божко-Божинський мав ліві переконання, але ідею державної незалежності України ставив вище класової. Разом із іншими патріотами-однодумцями пішов добровольцем на фронт. У бою під Крутами 29-30 січня 1918 року захищав від російсько-більшовицької агресії щойно проголошену молоду українську державу — УНР. Микола без вагань став на захист IV Універсалу Центральної Ради, яким вперше у ХХ столітті було проголошено державну незалежність. «Завдяки Крутам УНР визнали державою», — лаконічно пояснив у інтерв’ю інтернет-виданню «Історична правда» значущість звитяги доктор історичних наук Володимир Сергійчук. Тодішні «кіборги» стримали на кілька днів російсько-більшовицьку навалу. Відтак завдяки подвигу крутянців УНР встигла одержати визнання своєї державності 9 лютого 1918 року від Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини.

Під час бою під Крутами 30 січня 1918 року потрапив у полон і був розстріляний російськими окупантами. 19 березня 1918 року Миколу Божка-Божинського з почестями поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Фото та біографічні дані про крутянина відшукав у Державному архіві міста Києва у фондах університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет ім. Тараса Шевченка) та Другої київської української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського товариства кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Віталій Скальский. У постійно діючій експозиції про Українську революцію 1917-21 років Полтавського краєзнавчого музею розміщено коротку інформацію про Героя та його фото. Також світлину Миколи Божка-Божинського разом із іншими фото реальних захисників станції Крути показано наприкінці художнього повнометражного художнього фільму «Крути-1918».

Для проекту Українського інституту національної пам’яті «Історичний календар» підготував Олег ПУСТОВГАР.

Джерела:

  • Крути. У пам’ять героїв Крут. Упоряд. О. і Н. Зінкевичі. — К.: Смолоскип, 2008.
  • Список учасників бою. — Колектив авторів, Вікіпедія.
  • Божинський- Божко Микола Васильович. — Колектив авторів, Вікіпедія
  • Скальський В. Дворянин, попович і селянин (три біографії загиблих під Крутами) / Інтернет-видання «Історична правда» від 29.01.2012 р. режим доступу — www.istpravda.com.ua
Національна пам’ять

Редактор проекту: Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті

36

Полтавщина:

Запропонувати тему