Persona grata: Ігор Рева

[Відео було видалено]

ВЕД: Привіт усім! Ви слухаєте рідне радіо і в ефірі програма «Персона грата» — спільний проект FM-радіостанції «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина». З вами ведучий Сергій Рост. До себе на розмову завжди намагаюся запрошувати цікавих людей, які досягли значних успіхів у різних сферах діяльності. І сьогодні у мене в гостях заступник голови Всеукраїнської студентської ради, людина, яку знають далеко за межами Полтавщини у КВНівських та комедійних проектах, і це все не заважає йому бути звичайним студентом, — Ігор Рева. Привіт тобі!

РЕВА: Привіт, Сергію!

ВЕД: Як настрій твій? Вже весна у серці?

РЕВА: Так, знаєш, сьогодні вже весна і відчувається, ця студентська натура, завжди хочеться щось вдосконалювати , постійно бути у русі, ніколи не сидіти на одному місці, і весна, погода, нам в цьому допомагає, слава Богу.

ВЕД: Ну почати хотілося б нашу розмову з того, що дійсно зробило тебе і сформувало як стійку особистість, університет. Ти студент 5 курсу ПНТУ ім. Ю.Кондратюка. Чому саме цей вуз?

РЕВА: Знаєш, Сергію, вже з 10 кл. ми з братом чітко визначились, куди будемо вступати, і працювали для досягнення цієї мети. Тим паче, що технічний вуз, це є перспектива дійсно і для нашої держави, тому я не вагався з вибором і жодного разу не сумнівався і не сумніваюсь і до тепер. Тому що дійсно, ПНТУ сьогодні є провідним навчальним закладом в області.

ВЕД: Що цікавого відбувається в університеті? Розкажи, як проходять будні, зараз не будемо торкатися саме окремого вузу, як проходять будні полтавського студента 2013?

РЕВА: Знаєш, мабуть тобі скажу, скільки студентів, стільки і буднів. У нас сьогодні студенти настільки різноманітні, настільки різні, що однієї такої концепції, одного такого графіку дня скласти для студентів всієї Полтавщини, мабуть, буде дуже складно. Тому можу розповісти, як проходить у мене. Заняття, це робота у вузі і увечері намагаюся відпочити і забути всю роботу для того, щоб морально відпочити.

ВЕД: Чому саме спеціальність, яку ти обрав, на кого ти навчаєшся?

РЕВА: Я — фінансист, уже 5 рік навчаюся і з кожним днем розумію те, що я обрав саме те, що мені подобається. Саме те, що схильне до душі. Тому для мене навчання — це дійсно є задоволенням. Сьогодні фінансистів багато, а от гарних фінансистів мало. Тому моя стратегічна мета — виправити це.

ВЕД: Чому саме фінанси? Можливо, з дитинства прищепилась ця любов до грошей, до всього, що з ними пов’язано? Чому саме ця справа?

РЕВА: Мабуть, скоріше не до грошей, а до цифр. Дуже полюбляю цифри, математику любив, починаючи з 1 класу, улюблений предмет був у школі, вступив до ВНЗ — також полюбилась математика. Все, що пов’язано з цифрами, а тим паче, коли ще аналіз цих цифр може принести непогані доходи, то я вважаю, що це перспективно.

ВЕД: Бути головою студентського парламенту університету, як сталося це, як проявились твої лідерські здібності?

РЕВА: Мабуть, скажу, що я й досі лишаюся таким же студентом, як і решта, просто десь мені пощастило, десь мене побачили, десь допомогли мої навички ті, які ще в школі набували. Почав займатися самоврядуванням ще з 2 курсу. Тоді був депутатом студентської міської ради, дуже сподобалося, пішов трохи далі, на 3 курсі балотувався на посаду президента студентського парламенту ПНТУ, вибори виграв і з 3 курсу почав працювати. Але, чесно кажучи, в перший день роботи у самоврядуванні прийшов у кабінет, сів за стілець, схопився за голову і думаю: що ж мені далі робити? Тому що дуже складно перелаштуватися так різко. Але незважаючи на те, слава Богу, щось вдалося.

ВЕД: Хто тобі допомагав, підказував, можливо, твої старші товариші?

РЕВА: Так, звісно, мені було на кого покластися у моєму навчальному закладі. І ректор мій, Володимир Олександрович Онищенко, на початку моєї діяльності дуже допомагав і досі допомагає; також мій старший товариш, голова профкому, колишній, студентів і аспірантів нашого ПНТУ Антон Вікторович Ніконов завжди мене підтримував, у нас кабінети знаходились поряд, я завжди знаходив підтримку і від нього. І, знаєш, мої друзі також мені допомагали, коли я приходив засмучений, щось не виходило, то вони намагалися мене підтримувати, говорили, що Ігор, не переживай, все буде нормально, ти ж тільки починаєш. Сім’я також завжди схвально ставилася до того, що ще за часи студентства треба бути вже активним.

ВЕД: Ти знаєш, починав-починав і почав так, що став студентським мером м. Полтави. Як відбувалися вибори, чим займаються взагалі студентські лідери нашого міста?

РЕВА: Так, дійсно, відразу на 3 курсі, я тільки-но став президентом студентського парламенту, вже буквально через півроку балотувався на посаду голови студентської ради м. Полтави. Вона включає представників голів органів студентського самоврядування з кожного навчального закладу 1-4 рівня акредитації нашого міста. Тоді було 24 депутати, ми намагалися співпрацювати, придумувати якісь нові проекти, вирішувати ті проблеми студентства, які неможливо розв’язати саме на вузівському рівні , їх можна було винести на міський рівень. Якщо не можна було вирішити на міському, виносили далі на обласний, на Всеукраїнський рівень. На жаль, сьогодні пішла така тенденція, що віра студентів до органів студентського самоврядування з кожним роком падає, але сьогодні ми працюємо саме над тим, щоб довести студентам , що ми можемо вирішувати реально їхні проблеми. Будь-яку проблему можна вирішити, просто звертайтеся до нас і ми будемо вам допомагати.

ВЕД: А ось чітко давай приклад приведи. У студента є проблеми з гуртожитком, проблема там з навчанням, як взагалі працює оця схема, як можна звертатися?

РЕВА: Студенти також бувають різні, тому ми вислуховуємо абсолютно всіх студентів. Якщо у нього є проблеми у гуртожитку, наприклад, його змушують там прибирати поза його графіком. Дійсно, є у тому контракті, який підписують студенти або їх батьки на поселення у гуртожиток, що вони повинні займатися прибиранням своєї території. Взагалі у нас таке гасло: «Наш гуртожиток — наш дім». До гуртожитку, до кімнати треба поводитися так, як ти будеш поводитися у своїй власній домівці. Тому органи студентського самоврядування — такий місточок між адміністрацією і студентами. Ми повинні студентам говорити саме чому так робить адміністрація, якщо це дійсно правильно, і ми адміністрації повинні говорити: а ось тут ви зробили неправильно, студенти вимагають іншого, тому давайте сідати за стіл переговорів, думати, як вирішити цю проблему і доходити до консенсусу. Наприклад, коли у 1 семестрі в нашому навчальному закладі прийняли рішення про економію коштів шляхом енергозбереження, шляхом запровадження енергозберігаючих технологій і ми увесь січень були на канікулах. Але для цього нам потрібно було відробляти, навчатися по суботах. Коли прийняли рішення адміністрація, відразу ми зібралися органи студентського самоврядування з ректором і висловили свою позицію, що ми хочемо, що хоча б 1 субота у 3 тижні була все-таки вихідною для того, щоб студенти мали змогу поїхати додому , поспілкуватися з батьками, відпочити, і також нам додаткову суботу давали у вихідних на День студента. Адміністрація, подумавши, погодилась з нами, і ми прийняли таке рішення, підготували розпорядження начальника навчального відділу і дійсно, у нас студенти раз на 3 неділі мали змогу поїхати додому.

ВЕД: Тоді ще таке питання про самоврядування. чи прислухаються зараз депутати Полтави та області до проблем саме студентських лідерів, чи рахуються з вашими рішеннями та пропозиціями?

РЕВА: Все починається від навчального закладу. Де у адміністрації є розуміння , що студентське самоврядування — це важливо, там воно працює на повну потужність, працює сильно, є проекти є результати. Там, де адміністрація не розуміє або вважає, що студентське самоврядування — це такий жест демократії, то, звісно, дуже важко працювати з такими вузами. І студенти там себе не дуже гарно почувають, і студентські лідери не можуть розвиватися на повну потужність. Сьогодні, слава Богу, і у нашому ВНЗ є розуміння, ми співпрацюємо дуже активно , тому до нашої думки дослуховуються і на рівні міста, і на рівні області, і на рівні всієї України. Нещодавно було засідання обласної молодіжної ради, яку проводив заступник губернатора, голова обласної молодіжної ради В.О.Пархоменко, у нас була певна проблема стосовно того, що студенти сьогодні у зв’язку з новою реформою системи охорони здоров’я, не можуть проходити самі безкоштовно плановий огляд. Ми висловили цю проблему і нам дали обіцянку, що на протязі 2 тижнів ми ще поспілкуємося і ми знайдемо спільне вирішення цієї проблеми на рівні регіону.

ВЕД: Ще кілька слів саме про ось таку організацію, але вже на рівні Всеукраїнському — Всеукраїнська студентська рада, що це таке і, до речі кажучи, тебе обрали заступником президента, це так називається?

РЕВА: У нас посада називається голова Всеукраїнської студентської ради, це є консультативно-дорадчий орган при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України. Власне, ми є тим органом, який акумулює думку всього студентства України і виносить її на розгляд Міністерства для того, щоб Міністерство при прийнятті якихось чи законів, чи підзаконних нормативних актів зважало на думку студентства. Сьогодні ця організація виходить на більш якісний рівень, ми сьогодні напередодні засідання Президії Всеукраїнської студентської ради, яке проходить саме у Полтаві. Мене, дійсно, обрали заступником, на засіданні 17 січня, в цій Президії представлені кожен із регіонів України, загальна чисельність 31 чоловік у президії, ось і підтримали мою кандидатуру на посаду заступника.

ВЕД: Ігоре, я так розумію: ти заступник Всеукраїнської студентської ради. А хто ж голова?

РЕВА: Голова Всеукраїнської студентської ради мій колега, мій дуже гарний друг, студент Київського лінгвістичного університету Олександр Тур. До речі, він наш земляк, він сам родом із міста Миргорода.

ВЕД: Тому, я думаю, полтавська земля може пишатися: з полтавської землі голова Всеукраїнської студентської ради і заступник, як говорять, сам — корінний полтавчанин. Так?

РЕВА: Так, ми так між собою жартома називаємо це полтавською мафією.

ВЕД: Зрозуміло. Не можу не запитати про те, що сформувало тебе публічного. КВН? Чи можна сказати, що це — гра усього твого життя?

РЕВА: Дійсно, КВН дав для мене дуже багато в житті. До речі, сьогодні дуже багато говорять, що правильно не КВН, а КВК. Так от я сьогодні на всю Полтаву хочу заявити, що це не так. правильна абревіатура: КВН — клуб веселих та найкмітливіших.

ВЕД: Не плутаємо.

РЕВА: Так, не плутаємо. Дійсно, КВН почав займатися ще з 10-го класу. Ми вже щось там самі намагалися придумувати, самі писати, самі оказувати. Виходило непогано, але ось коли я вступив до Полтавського національного технічного університету, і там була єдина тоді на Полтавщині школа КВН. І це не просто назва така «школа». Дійсно, за нами закріпляли старших наших так би мовити друзів, які за нами слідкували, нам допомагали, які розказували нам, як написати жарти і як це все продумувати, як збирати правильно репетиції, як виступати, як підбирати собі форму, назву і так далі, і так далі. І все це вилилось в те, що ми з хлопцями згуртувалися, створили на 1-ому курсу свою команду КВН «Опа-на». Ось, все почалося із фестивалю молодих команд нашого університету, де ми здобули перемогу. Ну і потім далі так по кар’єрній драбинці: ми почали грати у полтавській міській лізі КВН, де з 1-ого року взяли 2-е місце у фіналі. Потім ми поїхали на фестиваль у Затоку, у Одесу на фестиваль асоціації КВН України, де з 1-го року нас одразу взяли у студентську Лігу України, це — друга по силі ліга у асоціації, де ми також виступили досить непогано. І з першого року знову ж таки взяли срібло у студентській лізі Асоціації КВН України. Потім після цього ми вже виграли і полтавську Лігу КВН і потім на наступний рік ми вже поїхали трошки вище: у Харківську Слобожанську Лігу КВН АМиК. АМиК —російською «Александр Масляков и компания», тобто, це вже більш серйозний рівень, вже серйозна редактура, вже серйозний підхід до жартів, вже треба робити серйозний матеріал і серйозно його показувати.

ВЕД: Ліга Олександра Маслякова. Він там був ведучим чи, можливо, мав якесь відношення до цієї Ліги? Чи це все — величезна така структура. Яка діє на всьому пострадянському просторі?

РЕВА: Так, дійсно, КВН сьогодні — це дуже велика структура. В КВН грають у всіх країнах колишнього СРСР. І в Україні тим паче. Олександр Масляков не ведучий Слобожанської ліги, там є свої і редактори, і президент ліги, які нею займаються у Харкові. Але у неї є статус центральної ліги. Тобто, після телевізійних ліг це — одні з самих сильних і, тобто, туди приїжджають команди досить високого рівня. Нам так пощастило, що ми приїхали і в нас уже був певний досвід. Тим паче, перед нами там грала збірна ПНТУ, грала 4 роки. Тобто, у нас досвід був, у кого спитати у нас було. І вже мали те, що мали. Поїхали туди і з першого року також зайняли 2-е місце у фіналі центральної слобожанської ліги «АМиК», ну і потім, звісно, ми не закинули КВН. Почали далі, далі, далі розвиватися.

ВЕД: Деякі люди вважають коли дивляться по телебаченню ігри КВН, те, що команди хочуть показати, той матеріал, що вони вигадали, вони виходять перед мільйонами глядачів, перед телекамерами і показують все, що завгодно. Чи це так, чи, можливо, якийсь відбір там є?

РЕВА: Дійсно, є така думка у всіх глядачів. Я, мабуть, точно так же думав раніше. Але, коли починаєш грати в КВН, розумієш, що це — набагато серйозніше, ніж тобі здається. Дійсно, у кожній лізі високого рівня є серйозна редактура. І редактор — це та людина, яка у будь-якій лізі вирішує дуже багато6 починаючи від того, яка команда буде грати у нього і лізі, і закінчуючи тим, що ця команда буде показувати на сцені. Тобто, команда приносить на розгляд редактора те, що в нього є. І вже редактор вибирає: це ви будете ставити, а це ви не будете ставити. І вже з того, що дозволено команди вибирають той матеріал, який вони будуть показувати на сцені. Це досить складно. От я скажу по своєму досвіду. Нам приходилося приїжджати за 7 днів, тобто — за тиждень до проведення Ліги.

ВЕД: У Харків?

РЕВА: У Харків. І кожного дня ходити і редагуватися. Кожного дня приносити новий матеріал. Кожного дня купляти новий реквізит, щоб вразити редакторів. І це займає дуже багато часу. КВН — це, дійсно, та гра, яка вимагає від тебе викладатися на повну. Або ти викладаєшся на повну, або краще в неї не грати. Тому що вона буде тебе тільки розчаровувати. КВН — це та ж сама робота, що і решта. Смішно тільки на сцені. Все інше — це дуже кропітка і дуже складна робота.

ВЕД: Наскільки я розумію, це ж ти приносиш редактору Ліги КВН там сто жартів, він може вирізати 90, залишається 10 і що він говорить? У вас попереду ніч і ти маєш написати ще 20 чи як?

РЕВА: Так, так і було. У нас, власне, ми писали і вночі. Бувало таке, що і весь тиждень нам не вдавалося навіть заснути хоча б одного разу, тому що, дійсно, редактура була серйозна, але кожній команді ставлять певну планку. І на розгляд редактора тобі ставлять цю планку і якщо ти пишеш нижче цієї планки, то ці жарти відкидаються. Треба сидіти вночі і думати: яка ж у тебе планка? І який матеріал тобі треба писати?

ВЕД: Харківська слобожанська Ліга «АМиК». Які досягнення у команди КВН з Полтави? Твоєї команди «Опа-на»?

РЕВА: Ми приїхали на 1/8, виграли гру з максимальним балом. Потім приїхали на ¼ також виграли з максимальним балом. У півфіналі ми також виграли гру, не добравши 0,4 до максимального балу. У розминці ми трошки не добрали. І у фіналі ми зайняли 2-е місце. Всього у Лізі приймало участь 48 команд, з яких вже, мабуть, команд 40 грали 2-3 рік поспіль у слобожанській лізі. І, я думаю, що для нас це був непоганий результат.

ВЕД: Наскільки я знаю: давно не їздили колективи з Полтави на фестиваль «КиВиН» у місто Сочі, але так відбулося минулої зими-2012, коли команда КВН збірна ПНТУ «Опа-на», тобто, команда, капітаном якої ти є, поїхали у місто Сочі, у гості до Олександра Маслякова. Розказуй. Думаю, всім цікаво.

РЕВА: Так, звісно, після того, як ми зіграли у фіналі слобожанської Ліги, у нас постала одна мрія — це потрапити у Вищу Українську Лігу (телевізійну). І для цього нам треба було поїхати в Сочі. Знаєш, ще, мабуть, і за 5, і за 3 дні до виїзду в Сочі я сам не вірив, що ми туди їдемо і що, нарешті, ми там побуваємо. Але, коли вже туди приїхали, ти розумієш, що ти — у серці КВНу. Туди приїжджають близько 500 команд з усієї Росії, України, Казахстану, майже зі всього світу.

ВЕД: З Німеччини навіть я чув там була збірна. Збірна Німеччини, збірна Австралії — навіть там грають в КВН.

РЕВА: Так, є такі. КВН, дійсно, сьогодні дуже популярна гра. І ось ці 500 команд, половину з яких ти вже бачив по телевізору, цих людей ти бачив і ось вони стоять перед тобою. Це просто незабутні почуття. Мабуть, буду пам’ятати на все життя свою поїздку до Сочі. І точно так же, коли ми спілкуємося зі своїми товаришами з команди, часто згадуємо цей виступ. Виступ був дуже напружений, було дуже багато нервів, переживань. Не дивлячись на те, що 4 роки грали в КВН, все одно приїхати і виступати на сцені перед такими відомими людьми як Андрій Чивурін — головний редактор вищої ліги, Леонід Купріна — капітан збірної БГУ і також редактор вищої ліги, і весь зал кавеенщиків, вибагливих кавеенщиків, які вже придумували все, що можливо, які вже бачили все, що можливо і треба показати саме той матеріал, щоб їх також розсмішити і здивувати.

ВЕД: Тобто, в залі сиділи не глядачі, а саме кавеенщики?

РЕВА: Так, в цьому і є «фішка» сочинського фестивалю, що, починаючи з 10-ї ранку до 10-ї вечора нон-стопом виступають команди і в залі сидять їхні колеги. Ну змінюються: кому там треба вийти, у когось якісь плани, комусь треба репетирувати. То змінюється зал. Але ти виступаєш перед тими, хто точно так же, як і ти думали вже про все, що можливо і тобі треба їх здивувати.

ВЕД: Сочинський фестиваль.... Там є переможці або там є команди, які кудись можуть потрапити. Навіщо він взагалі проводиться на такому рівні?

РЕВА: Цей фестиваль є такою вихідною стартовою точкою для будь-якої команди, яка хоче грати в офіційних лігах «АМиК». Кожній команді присвоюється певний статус, тобто — рейтинг. Найнижче — це нічого команді не присвоюється, далі — дають рейтинг, далі — підвищений рейтинг і далі — ті визначають команди, які проходять у другий тур фестивалю. Другий тур — це, власне, ті команди, які виступають перед Масляковим, який приїжджає вже після проведення першого туру і вже, зважаючи на думку Олександра Маслякова, відбирають команди які будуть грати у телевізійних лігах. Звісно, більшість команд 2-го туру приймає участь у телевізійних лігах. Є такі, які не подобаються Маслякову і які злітають знову у центральні ліги.

ВЕД: Ваш результат: що вдалося вам досягти?

РЕВА: Ми взяли підвищений рейтинг. Всі редактори, незважаючи на те, що підвищений рейтинг, всі редактори нам пророкували вищу українську лігу, що ми 100-відсотково туди потрапимо. Може, ми б і потрапили, але того року саме так вийшло, що коли приїхав Олександр Масляков, він сказав, що з українськими телеканалами вони не домовилися і вищої української ліги телевізійної не буде.

ВЕД: Яким було розчарування, коли ти грав 4 роки в КВН, ти поїхав у Сочі... Скільки сил, скільки ночей недоспаних, скільки грошей ти вивіз — в цю гру! Приїжджає дядя Масляков і говорить, що: вибачте, хлопці, але по телевізору вас не покажемо і грати не будете.

РЕВА: Насправді всі ці розмови ходили і точилися дуже давно, що вищої української ліги не буде, що Масляков проти цього, тому ми себе потрошку налаштовували на це, але була надія до останнього, що все-таки все зміниться і буде телевізійна ліга. На жаль, нам не пощастило, але ми не розчарувалися, їхати з Сочі нам було 28 годин у потязі, у нас вистачило часу про все поговорити, ..

ВЕД: ... це щось фантастичне, мабуть, 28 годин з однією командою їхати...

РЕВА: Знаєш, мабуть, нас відрізняє від інших команд те, що ми дуже класна компанія. Ми відпочиваємо разом, ми зустрічаємось дуже часто, гуляємо, ділимося один з одним і цю компанію просто треба вчасно заставити і змусити працювати. Це така формула успіху нашої команди. Тому ми не набридли один одному ні за Сочі, ні за дорогу, ні за 4 роки.

ВЕД: Траплялися у Сочі цікаві ситуації? Можливо, там в ліфті стикнулися лоб в лоб з Мішою Галустяном чи Гаріком Мартиросяном, з зірками Камеді-бізнесу?

РЕВА: Дійсно, ми з ними стикалися, не в ліфті, але ідучи по коридору. Такі зірки рівня Галустяна і Мартиросяна, до них дуже важко підступитися, але от такі команди, як наприклад, «Тріод і діод», які зараз досі грають у вищій лізі, які стали, до речі, у останньому сезоні чемпіонами вищої ліги, дуже легко йшли на контакт, ми з ними сфотографувалися, поспілкувалися. Вони такі ж самі прості люди, як ми, просто досягли трошки більших успіхів, трохи талановитіші, ніж ми, ось. У ліфті дуже часто стикалися із такими відомими командами, як «г. Пятигорск» і «Сок», і «Максимум». Дуже багато було...

ВЕД: ... ну всі зірки, яких дивилися по телебаченню, а тут вони ось, поруч з тобою ходять, так?

РЕВА: Поруч з тобою ходять, поруч з тобою п’ють каву, їдять, спілкуються, сміються і ти все це бачиш і інколи не віриш, що це дійсно ти тут стоїш.

ВЕД: Наскільки я розумію, саме на ось цьому фестивалі закінчилась твоя кар’єра КВНщика? Чи це так, чи ти ще граєш в КВН?

РЕВА: Як професійного КВНщика, так, ми вирішили вчасно піти, що КВН для нас був студентською грою, і у нас вже дехто вже закінчував навчання, у декого був останній курс, треба було попрацювати над дипломом, над закінченням навчального закладу. Тому ми обрали саме цей шлях, далі вже не почали йти. Нам запропонували ще один сезон у Слобожанській лізі, але ми, відмовилися від цього і кожен пішов своєю дорогою, але у плані роботи. Друзями ми залишаємось і дотепер і зараз ми дуже часто зустрічаємось, зараз ми дуже часто гуляємо, і підтримуємо дуже тісні контакти.

ВЕД: КВН тобі дав те, чим ти зараз заробляєш на хліб, саме кар’єру комедійного актора. Мабуть, усі жителі Полтави та нашої області могли спостерігати тебе разом з твоїм братом близнюком , Ігор та Олексій Реви на шоу «Розсміши коміка». Розказуй, як це було і тоді, здається, ви щось виграли, так?

РЕВА: Так, дійсно, був такий етап у нашому житті. Наші колеги, товариші наші старші вже пробували себе у цій передачі, ми все вагались з Олексієм, не потягнемо, та й немає часу. Навчалися, працювали. Потім все ж таки зважилися, це було минулого року, у травні місяці ми поїхали на кастинг у Одесу. Ми відбули кастинг, нам сказали, що з нами зв’яжуться, з нами поспілкуються, повідомлять про походження кастингу і запросять на зйомки. І знаєш, так уже пройшов і червень, і липень, ніхто не дзвонив, ми так ...

ВЕД: ... розчарувалися, мабуть, трішки?..

РЕВА: ...мабуть і забули, так, поставили собі галочку, що ми і це спробували в житті. І на початку серпня місяця мені телефонують з київського номеру і кажуть, що це з передачі «Розсміши коміка», що ми пройшли кастинг і ми запрошені на зйомки у кінці серпня.

ВЕД: Які були емоції в цей момент?

РЕВА: Знаєш, я тоді сидів в кінотеатрі, але я так відреагував, що весь кінотеатр не звертав уже уваги на фільм, а повернулись всі на мене. Емоцій було купа, ледве всидів на одному місці, зразу передзвонив брату, родичам, всім розказав. Потім ми все ж таки вибрали матеріал, поїхали туди. Там також є своя редактура певна, не все показуєш те, що хочеш. Вийшли на сцену, ми собі ставили планку у 5 тис. грн.. і ми на цьому етапі намагалися зупинитись, але ведучий з коміками працює дуже професійно...

ВЕД: ... надавив на вас, так?...

РЕВА: ... так, у нього уже є досвід 5 сезонів, умовити учасників іти далі. І в нього це вийшло, ми з Олексієм пішли далі і не прогадали, 10 тис. ми виграли і все ж таки потім зупинилися

ВЕД: 10 тис. ви і отримали?

РЕВА: На жаль, це не так, у нас держава демократична, капіталізована, 34% податку ми сплатили ...

ВЕД: ... із цих 10 тис. , що показують по телевізору, ще й податок є?

РЕВА: Є, звісно, це не державна лотерея. 30 відсотків плюс, коли перевищуєш певну суму, це — 9600, ще 4 відсотки податку. 34 відсотки ми заплатили. Вся решта 6600 прийшла нам на картку.

ВЕД: Я думаю, ви зраділи і без того.

РЕВА: Ну 6600 на дорозі не валяються.

ВЕД: Ну, дійсно. Ну вони непросто і зароблені, я скажу. Ідемо далі. Про твою роботу: чим ти зараз займаєшся? У тебе з друзями є зараз проект. Розкажи про нього. Називається він «Манхетен-шоу». Я думаю, в більшості полтавців він на слуху. І по телебаченню його зараз показують. Чим займається ця творча група?

РЕВА: Наша студія «Манхетен» — молоді, креативні хлопці, які намагаються робити у Полтаві комедійні проекти дійсно всеукраїнського національного телевізійного рівня. Поки що все виходить. Цей проект був створений ще 3 роки тому. Він був просто на хобі-рівні. Тобто, у кого був час, той займався. Ми починали із «Вілли Крокодила», де збирали близько 100-120 осіб. Потім почали кочувати по всьому місту. Це був і «Пентхаус», і «Ролердром» у ТРЦ «Київ», і сьогодні ми зупинилися на Фешн-клаб «Подіум», де вже 8-ий раз підряд проводимо.. 7-ий раз, вибачте, підряд проводимо цей захід і ось ми зараз напередодні проведення чергового «Манхетен-шоу» у «Подіумі». Він відбудеться 7-го березня о 20.30. До того ж, крім «Манхетен-шоу», у нас в студії є ще декілька проектів. Намагаємося урізноманітнити, дозвілля нашої молоді і не лише молоді. У нас є такий проект як «Манхетен-концерт». Вже влаштований був один концерт, 9 грудня. Пройшов він на досить високому рівні, глядачі були задоволені. Ми також були задоволені, тому відразу почали планувати наступний. Сьогодні вже є думки, вже є плани, напрацювання стосовно наступного концерту. Вся реклама також буде, я думаю, відома кожному жителю у Полтаві. Також у нас є декілька проектів. Такі як «Битва на сміх», «Ліга КВН Махач» та «Комеді-шоу «Помада». Це такі... в кожному із проектів намагаємося знайти щось особливе, якусь таку «ізюминку», яка б відрізняла його від проекту, але все ж таки ґрунтувалася на жартах, на підвищенні настрою нашій молоді, нашому населенню. І давала можливість весело гарно відпочити.

ВЕД: Ви знаєте, друзі, зараз багато хто може подумати, що ми займаємося якоюсь прихованою рекламою. Але це, дійсно, не так, тому що хлопці зараз є абсолютними монополістами у цій сфері. І це добре, що молодь дарує дозвілля молоді в Полтаві. Якщо чесно — дуже гарне місто! Багато куди можна сходити погуляти, а ось саме відпочити ось так по-справжньому, посміятися над собою ... А так говорю, тому що був особисто кілька раз свідком ваших камеді-концертів, тому я хочу сказати і побажати вам далі успіху у вашій творчій команді «Манхетен-студіо». Знаєш, не хочу перебільшувати, але мені здається, що останній раз в моїй пам’яті такі хлопці, з таким запалом — це був «95 квартал». Ось так вони у Кривому Розі там крутились, крутились, робили там якісь свої проекти, виступали і потім вийшли на рівень Києва. Чи є у вас такі плани і чи хочеться потрапити на центральне телебачення?

РЕВА: Дійсно, у кожного повинна бути така мрія і планувати собі певну перспективу. Той самий «Квартал» — він не вічний і вони, слава Богу, років на 20 всі за нас старші.

ВЕД: Що — підсижувати будемо?

РЕВА: Ну, надіюсь, вони не почують нашу розмову з тобою, в «Кварталі», бо завтра наш офіс почнуть розносити київськими автоматами. Я думаю, що все в житті можливо: ми з хлопцями налаштовані дуже серйозно. На жаль, в Полтаві це не завжди позитивно сприймається.

ВЕД: Ким саме не сприймається?

РЕВА: Ми дуже часто просили підтримку у деяких наших компаній, підприємств, тому що, дійсно, ті всі концерти — вони потребують дуже багато затрат. Мало того, що фізичного, морального і інтелектуального. Ми і так робимо на максимум. А ще і фінансово. Дійсно, у нас сьогодні ми всі — студенти. Хто — студент, хто нещодавно тільки закінчив вищий навчальний заклади, у деяких вже є і сім’ї. тому дуже складно потягнути такі масштаби. Ну, я думаю, що це все скоро у нас виправиться. В Полтаві почнуть сприймати, що цим сьогодні ми займаємося не тому, що нам нічого робити, а тому, що ми дійсно у нас мета — створити дійсно у нас тут, в Полтаві, такий собі центр гумору для того, щоб всі люди могли собі дозволити дуже гарно відпочити: і ввечері, і вдень.

ВЕД: Так, забезпечити просто дозвілля собі.

РЕВА: Дійсно.

ВЕД: Говоримо ми про справи, про твої, про роботу, про навчання, але, знаєш, хотілось би поспілкуватися саме про твою родину. Про тебе особисто. В тебе є брат-близнюк. Це, мабуть, найрідніша людина для тебе, так?

РЕВА: Так, дійсно. Я дуже часто кажу те, що я народився відразу з кращим другом. Він не лише брат, він, дійсно, моя опора у будь-чому. якщо у мене є якісь сумніви, я відразу телефоную до нього і я відразу питаю у нього поради. Дуже часто і він мене підтримує, і я його підтримую у будь-яких його починаннях. Зараз ми так трошки роз’єдналися: у нього вже своя власна сім’я. він одружився. Я дуже радий і щасливий за нього, що він перший випередив мене на цій спринтерській дистанції. Слава Богу, у них все гаразд і я дуже радий за нього. Але ось останнім часом ми почали не дуже часто бачитися: то в університеті, то в офісі на студії інколи зустрічаємося. Але так, дійсно, на початку взагалі було дуже тяжко, сумували один за одним. Зараз трошки полегше. Але не вистачає його.

ВЕД: Зрозуміло. Можливо, розкажеш якусь кумедну ситуацію, яка траплялася з близнюками, тому що багато жартів на цьому збудовано. Що саме таке найбільш запам’яталося: якийсь такий випадок, який стався саме з вами з Льошею?

РЕВА: Мабуть, якогось такого найяскравішого випадку дуже складно виокремити, тому що таких випадків дуже багато. Дуже часто буває таке, що до тебе підходе людина, зустрічаєш якусь людину, починаєш з нею спілкуватись, стоїш, розказуєш, що у тебе, він розказує, що у нього, хвилин 15, кажеш: ну дякую, радий був тебе бачити, а він тобі каже: я тебе також рад був побачити, Льоша. І ти просто розумієш, що людина 15 хвилин тільки що стояла і спілкувалася не з тобою.

ВЕД: Як на мене, ви трішки різні. Можливо того, що я вас знаю вже кілька років. Тим людям, які бачать вас вперше. Мабуть, дуже важко вас відрізнити, так?

РЕВА: Так, є таке, але дійсно ті люди, які поряд з нами дуже багато, дуже часто, вони можуть нас відрізнити за 100 метрів зі спини по одній походці або по голосу. У нас дійсно є різниця , для нашої мами це взагалі не проблема, для деяких наших друзів також, але ті, хто бачить нас в перший раз, дійсно складно.

ВЕД: Ти заговорив про дружину свого брата, як у тебе на особистому? Зараз інформація звучить для всіх молодих леді, чи ти одружений?

РЕВА: Я не одружений, але про своє особисте так на всю Полтаву, на весь світ, «Вашу хвилю» увесь світ слухає, я говорити не хочу, не буду, не люблю, так би мовити, виставляти так на показ, не люблю обговорювати своє особисте, мені вистачає його вдома.

ВЕД: Ну, знаєш, я не із тих людей, які збираються лізти в середину твоєї душі, тому поговоримо про щось інше. Наприклад, як ти відпочиваєш, як ти проводиш дозвілля, якщо воно в тебе є?

РЕВА: Намагаюся відключитися від всього, від всієї роботи і поринути у світ відпочинку. Відпочиваю по-різному, ненавиджу пасивний відпочинок, просто сидіти вдома. З дитинства не люблю читати, тому читаю дуже рідко, частіше це або спорт, футбол, спортивний зал, або зустрінусь десь з друзями, посидимо, поговоримо, хтось поділиться якимись враженнями, хтось щось цікаве розповість. Інколи люблю новини так почитати в Інтернеті, тому що сьогодні треба бути в курсі того, що відбувається у світі і щось можна нового для себе почути, дійсно, що ти не уявляв, що у нас є таке в нашій країні. Тому дуже полюбляю футбол, з хлопцями часто збираємося побігати. Там можна залишити всі свої проблеми, всі свої емоції, все, що, так би мовити, накипіло.

ВЕД: Ти заговорив за друзів. Скільки у тебе справжніх друзів? Таких, що справжніх, можливо, все життя, можливо, кілька років і що вони поважають в тобі, а ти в них?

РЕВА: В друзях, в першу чергу, поважаю вірність, тому що сьогодні вірних друзів, вірних людей дуже мало. Я дуже ціную своїх друзів. У мене є найкращий друг, я вже сказав, це — мій брат. А решту друзів я не розцінюю, що оцей трошки не дотягує до друзів, а оцей — друг і навіть трошки більше. для мене ті люди, які поряд зі мною, вони для мене важливі. І якщо для мене думка людини буде важливою і я буду переживати стосовно того, як він відреагує на мої дії, я можу сміливо сказати, що це — близька мені людина, що це — мій друг. Порахувати 2 чи 3, чи сьогодні 2, а завтра 3, а потім ми з кимось посваримося, облік своїх друзів я не веду. Ну і не потрібно.

ВЕД.: Яка риса характеру або зовнішності тобі у собі не подобається? Що б ти хотів змінити?

РЕВА: Мабуть, я дуже емоційний. Це іноді заважає, коли треба на якусь ситуацію відреагувати з холодними нервами.

ВЕД: Ти — холерик?

РЕВА: Так, чистої води холерик. Мабуть, навіть більше, якщо було б ще якась вада характеру. І, дійсно, ця емоційність іноді мені заважає: і у особистих відносинах, і у роботі. Але останнім часом намагаюсь себе стримувати, тому що вже бували конфлікти стосовно цього. Але все можна виправити. Мені раніше казали, що я — великий хвастун. Я в себе на папері написав «хвастун» і повісив над ноутбуком і, знаєш, коли постійно читаєш, постійно це читаєш за рік чи півтора у мене вийшло побороти в собі цю ваду.

ВЕД.: Це прекрасно! Самовдосконалення, мабуть, одна з найкращих людських рис характеру. Що б ти хотів побажати людям? Можливо, підліткам, юним особам, котрі лише прагнуть себе реалізувати? Можливо, це — діти шкільного віку, можливо, це — студенти, перших курсів університетів, які хочуть зробити спробу показати себе, проявити, але у них не вистачає сміливості. Що б ти порадив таким людям?

РЕВА: Ну, дійсно, сміливість — це та вада характеру: вона або є, або її немає. Дуже важко її розвинути. Можна побороти страх перед висотою, можна побороти страх перед вогнем або водою, а от страх перед життям побороти дуже складно. Я побажав би, перше: це — бути ініціативними. Вас побачать, якщо ви будете ініціативними. Не бійтеся висказувати свою думку. і ставити свою позицію. Нехай вона буде не зовсім правильною, але у вас вона буде. І з-поміж сірої маси помітять. Друге: будьте наполегливими. Якщо ви почали щось робити, зробіть все, щоб довести його до кінця. Тому що незавершена справа робить вас дуже серйозний мінус у будь-якій оцінці вас як людини. Третє: не бійтесь мріяти. Мрія — це та ваша зброя, яку у вас ніхто ніколи не відбере. І якщо ви будете мріяти і цим самим ставити ціль і досягати її, у вас буде успіх і ви будете успішними. Я — точно така ж людина, як і решта, і я вступав до вищого навчального закладу точно таким же студентом, як і решта. І сьогодні я намагаюся всім тим молодим людям, у яких я бачу хоч який запал і бажання працювати, стараюсь допомогти і донести це. Не треба сидіти. Просидіти 5 років за партою у вищому навчальному закладі, це — дуже сумно. І вони будуть тягтися ці 5 років несказанно довго. Тому, якщо себе поставити активно, якщо намагатися скрізь влізти, спробувати себе: не вийде — значить, не вийде, це не проблема, можна почати щось нове. Життя тільки починається. Краще жалкувати про те, що ти зробив, ніж жалкувати, що ти цього не зробив.

ВЕД: Твої плани на майбутнє. Що б ти хотів найближчими роками зробити: в особистому житті, в плані роботи, навчання?

РЕВА: Для мене дуже великою цінністю в житті є сім’я, я дуже люблю свою теперішню сім’ю, я дуже мрію про свою міцну сім’ю, дуже люблю дітей: це — моя слабкість. Люблю чужих дітей, власних, мабуть, буду любити ще більше. мох плани дуже прості: поки що хочу залишитися у вищому навчальному закладі працювати, вступити до аспірантури. Я вважаю, що це — досить перспективно сьогодні. Сьогодні вищі навчальні заклади — такі наукові центри, які можуть створювати щось нове, впроваджувати його у реальні сектори економіки і отримувати з цього прибуток і дохід. Я вважаю, що це — дуже перспективно і я обираю цей шлях.

ВЕД: Знаєш, твій шлях — твій вибір. Побажаємо тобі лише удачі і щоб ось той фундамент, який ти заклав у студентські роки, допоміг тобі реалізувати себе у майбутньому і ти став успішною, справжньою людиною, якою б пишалися усі твої родичі, близькі та друзі.

РЕВА: Дякую, Серьожа.

ВЕД: Друзі, це була програма «Персона грата» — спільний проект FM-радіостанції «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина». З вами був ведучий Сергій Рост. У мене сьогодні в гостях був Ігор Рева. Я тобі дякую за душевну розмову. Почуємося!