Фіналістка конкурсу Global Teacher Prize Award-2017 Тетяна Веркалець: «Для мене важливо зробити учнів співучасниками навчального процесу»
Тетяна Веркалець була викладачем історії та географії у 16-ій школі. У 2017 вона пройшла до фіналу Global Teacher Prize Awards Ukraine. Після цього стала директором Полтавської загальноосвітньої школи № 38 та однією із засновників освітянської громадської організації.
Global Teacher Prize Award — конкурс для освітян. У 2017 році його вперше провели і в Україні. До ТОП-5 найкращих педагогів країни, за версією Global Teacher Prize Ukraine, ввійшла і полтавка Тетяна Веркалець. Загалом у конкурсі брали участь 632 учасника. З минулого року Тетяна Веркалець очолює 38 школу.
— Розкажіть, будь ласка, як розвивалася ваша кар’єра після конкурсу та як ви взагалі стали директором?
— Доля після конкурсу складалася досить активно і жваво. Один конкурс, потім, фактично, робота в команді творчих друзів, з якими ми наразі створили освітянську громадську організацію. Планів тоді будували надзвичайно багато, але трапився конкурс директорів шкіл. На нього я йшла свідомо і, так сталося, що за підсумками обійняла цю посаду.
— А як називається ваша громадська організація і чим саме ви займаєтеся?
— «НОВІ»: нові освітні виміри ідей. До неї увійшли 15 кращих вчителів першого сезону Global Teacher Prize Awards Ukraine. Наша мета — сприяти підвищенню кваліфікаційного рівня вчителів України. Ми хочемо ділитися своїм досвідом з іншими педагогами. Хочемо працювати зі студентами, спрямовуючи їх до школи. Бо проблема кадрів в Україні з кожним роком стає все гострішою.
— Які зміни ви впровадили на посаді директора?
— Перед тим, щоб щось кардинально змінювати, потрібно вивчити ситуацію. Проникнутися всім тим, чим живе ця школа. Тому спочатку налагоджувала контакт із вчителями, батьками, учнями. Директор сам по собі ніхто, якщо в нього немає підтримки і співпраці з усією шкільною громадськістю, з усіма учасниками освітнього процесу.
Першим нашим спільним досягненням стала активізація шкільного самоврядування. Вперше в нас в школі з’явився президент. Активні діти стали ініціаторами багатьох новинок. Хлопці, наприклад, самі запропонували виготовити лавки для сидіння. Адже в стінах навчального закладу на перервах треба десь посидіти.
Батьки, як наші основні спонсори, завезли матеріали. І разом з вчителем праці хлопці зараз продовжують їх виготовляти. Перше вересня ми зустрінемо вже з обновками. І найголовніше, що це роблять самі діти. Коли це зроблено своїми руками, тобі не хочеться ні ламати, ні стрибати, а дійсно цінувати й піклуватися про нього. Для мене важливо зробити учнів співучасниками всього процесу.
Також провели досить розкішний захід — піжамну вечірку. У Всесвітній день сну школа майоріла в піжамах. Дітям цікаво. Це найголовніше, коли в освітній заклад вони йдуть з радістю. Навіть якщо не вдається фізика чи математика, тут психологічний комфорт.
— Ви якось мотивуєте вчителів розвиватися?
— Вчительська спільнота поділяється на декілька категорій: кого ніколи не вмотивуєш, кого й мотивувати не потрібно, й тих, кого трішечки потрібно підштовхнути. Їх важливо підтримати, допомогти знайти той шлях, де вони зможуть розвиватися.
Думати, що ти все вмієш і все знаєш — це нонсенс. Global Teacher Prize Awards Ukraine показав, що мені ще працювати, працювати і працювати. Вчителі багато кажуть: «У мене педагогічне вигорання, я вже всього досяг». Та не може такого бути. Світ настільки стрімко розвивається, що ми за ним не встигаємо.
Сучасні засоби масової інформації дають велику кількість інформації про те, як можна підвищити кваліфікацію, запозичити щось цікаве, взяти участь в міжнародних проектах і відвідати інші навчальні заклади.
Тим, що ти є поруч, ти вже їх стимулюєш. Тому що, коли ти особисто знаєш людину, яка виграла, то твоя особиста перемога стає для тебе ближчою. Якщо це змогла зробити людина поруч зі мною, то і я, доклавши певних зусиль, теж зможу перемогти!
