«Persona grata»: Сергій Фролов

[Відео було видалено]

ВЕД.: Привіт, усім слухачам рідного радіо! Це — програма «Персона грата», у якій ми спілкуємося із цікавими і важливими людьми нашого краю. Мене звуть Олег Турик, а в гостях у нас сьогодні начальник Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації Сергій Олександрович Фролов. Дуже приємно Вас бачити в гостях «Вашої хвилі».

ФРОЛОВ: Дякую. Також приємно з Вами спілкуватися.

ВЕД.: Починаючи нашу бесіду, враховуючи Вашу посаду, перш за все, хотілося б дізнатися: яка ситуація на сьогодні в агропромисловому комплексі Полтавської області?

ФРОЛОВ: Ви знаєте, в двох словах досить складно сказати, тому що аграрний сектор Полтавщини — це настільки могутній комплекс, що сьогодні не тільки на рівні області, а й на рівні України є зразком ведення сільськогосподарського виробництва. В цілому, я Вам хочу сказати, що Полтавщина практично закінчила сіяти озимі культури. Ранніх зернових ми зібрали менше, ніж завжди. Мільйон тонн, звичайно, у нас є, але Полтавщина звикла до великих врожаїв. На жаль, погодні умови не дали нам в цього році досягнути поставленої мети. Проте ми сьогодні вже маємо трохи більше, ніж півтора мільйона кукурудзи (і вже майже 70% її зібрано), 70% площ цукрових буряків зібрано. Практично завершили збирати соняшник і сою. В цілому ми орієнтуємося в цьому році мати 3,5 млн тонн зернових. Звичайно, порівняно з минулим 5-мільйонним рубежем, це — значно нижче, але, я вам скажу, що за таких складних погодних умовах, мати понад 3 млн. тонн зерна — це вже досягнення наших аграріїв, це — підтвердження того, що технології, що застосовуються, — правильні. І будемо надалі в даному напрямку і працювати.

ВЕД.: Ми знаємо, що історично так склалося, що Полтавщина має всі ресурси для успішного ведення сільського господарства і Полтавську область прийнято вважати аграрним краєм. А з якими проблемами зараз стикаються аграрні виробники?

ФРОЛОВ: Я вам скажу, що, якщо брати окрему галузь, то в кожній галузі — чи то рослинництво, чи то тваринництво є проблеми. Якщо, наприклад, говорити за галузь рослинництва, то сьогодні, наприклад, цінова ситуація досить сприятлива по цінах — і на пшеницю, і на кукурудзу. Звичайно, по цукрових буряках хотілося б, щоб закупівельна ціна була вищою. Але, враховуючи ті обсяги перехідних запасів цукру і досить великі обсяги цього року, то, звичайно, тут є певні проблеми. Стосовно тваринництва, то хотілося, щоб все-таки більше в нас було можливості залучити ресурси на будівництво комплексів. На жаль, кредитна ставка на сьогодні досить висока — 22-24%, але, незважаючи на це, у нас в області впроваджується понад 30 інвестиційних проектів: деякі в цьому році уже будуть завершені, деякі — перейдуть на наступні роки, відповідно до планів реалізації. А все це — близько мільярда гривень. Я вважаю на сьогодні є проблема, для індивідуального сектору. Тому що все більше підвищуються вимоги до якості продукції і особливо це стосується виробництва молока. Спасибі, що урядом прийнята постанова, якою гарантована мінімальна ціна — 2,20 за прийнятий кілограм молока. Але, на жаль... на жаль, це — базова ціна за повний спектр тих вимог до якості молока. І, звичайно, зараз треба курс брати на створення міні-ферм, та кооперативів. І от якраз проблема в тому, що не вистачає нам коштів для того, щоб допомогти саме у створенні кооперативів. Ми на минулому тижні, в п’ятницю, провели досить велику нараду, де зустрілися з селянами, які утримують від 3 і більше корів і відчули, що — так, дійсно, зараз державна підтримка має більш схиляться до індивідуального сектора. Хоча, я розумію, що підтримувати і громадський сектор, сільгоспвиробництво обов’язково треба.

ВЕД.: Тоді, Ви знаєте, логічно виникає питання: за яким із секторів економіки буде майбутнє — чи за фермерськими господарствами, чи за крупномасштабними виробниками? Адже ми знаємо, що інколи навіть екологічно чистішою якіснішою може бути продукція у виробників-фермерів?

ФРОЛОВ: Я вам скажу так. Визначальну роль все-таки в нас гратимуть потужні підприємства. Але, наприклад, в нашій області 50% молока виробляється в господарствах населення і не менше виробляється і м’яса, не говорячи вже за овочі і фрукти. І останнім часом і в уряді зрозуміли, що такий сектор як індивідуальний повинен підтримуватися більше з боку держави. І це не тільки підтримка нашої продовольчої безпеки, це — підтримка населення, забезпечення робочими місцями, це — зміцнення бюджетів сімей. І коли відвідав Сорочинський ярмарок прем’єр-міністр Микола Янович Азаров, то на нашому аграрному містечку він дав інтерв’ю і в розмові із аграріями він сказав: Так, дійсно... Вони прийшли до висновку, що ті програми, які були впроваджені в цьому році, по підтримці, по ціні на молоко із індивідуального сектору, по підтримці в збереженні телят в індивідуальних господарствах, по компенсації вартості доїльних установок — це ті кроки, які держава почала робити для підтримки індивідуального сектора. І, я вважаю, що в наступному році буде, мабуть, все-таки рік кооперації і по створенню кооперативів, адже саме таким чином ми зможемо допомогти нашим селянам виробляти більш якісну продукцію.

ВЕД.: Дякую будемо, дійсно, сподіватися, що саме такий розвиток буде. Ви знаєте, є ще одне питання, яке цікавить доволі-таки багатьох людей і наших слухачів, я думаю, в тому числі: які ж райони все-таки найефективніше ведуть свою діяльність у цій галузі?

ФРОЛОВ: Ви знаєте, я навіть не хочу конкретно говорити за райони. Це буде дуже неправильно, тому що в кожному у нас є своя особливість. І от буквально, коли я звітувався на апаратній нараді у голови обласної державної адміністрації саме за підсумками розвитку тваринництва за 9 місяців, аналіз показує, що в ряді районів сконцентровано виробництво молока, в другому — виробництво м’яса. Практично в кожному впроваджується якийсь інвестиційний проект. Тому говорити, що в нас є райони, що досить погано працюють, а деякі — краще, це буде неправильно. В нас просто є райони, де за останні роки більш сконцентровані обсяги виробництва, ніж в інших, то тут, до речі, можна про це говорити, тому що, наприклад, в одному районі ми маємо всього-на-всього 20-30 фермерських господарства, а то — великі підприємства і холдінги, а в іншому — 150 фермерських господарства. Тому, давайте вважати, що в нас всі райони практично роблять свій посильний вклад у виробництво валового продукту області.

ВЕД.: Добре. Якщо подивитись з іншої точки зору, з іншого боку, мабуть, чи під іншим кутом на виробництво: є у нас така сфера як інфраструктура. Адже це — невід’ємна частина розвитку самого аграрного сектору. Але у цій сфері існує багато перепон. Це пов’язано із нестачею коштів у державі чи, можливо, небажанням самих виробників розвивати цю сферу життя?

ФРОЛОВ: Що Ви маєте під інфраструктурою на увазі? Я не зрозумів.

ВЕД.: Розвиток села, відтік кадрів...

ФРОЛОВ: Я Вам маю сказати, що, на жаль, коли в нас ще існували колгоспи, а потім — КСП, то значна частина коштів на розвиток соціальної сфери ішла саме за рахунок бюджетів цих господарств. Потім почались перекоси після реформування, прийшли великі угрупування (тобто, я маю в виду холдінги) і якось соціальна сфера стала більше лягати на плечі сільських та районних рад. Але останнім часом — в минулому році, в поточному році вжиті такі заходи, щоб практично всі, хто працюють на землі, в селі, були причетні до розвитку соціальної сфери. Перше це — заключення соціальних угод. Тобто, в кожному районі, відповідно до обсягів виробництва, до обсягів обробітку землі, практично кожному господарству запропоновані відповідні обсяги внесків в розвиток соціальної сфери. Це ті, можна сказати, соціальні угоди. Це — ініціатива нашого губернатора. І, я вважаю, що це — правильно. І саме це дало поштовх практично залучати як малі, так і великі холдінги до розвитку соціальної сфери. Крім цього, в області прийнята програма розвитку села — соціального розвитку села, сільської місцевості. І, відповідно до цієї програми...( її веде, аналізує наше управління) передбачено вкладення в соціальну сферу понад 740 млн. І, я вам скажу, що сьогодні вже на 70% цю програму у нас в області реалізовано. І ми вже зараз, аналізуючи те, що зроблено, починаємо працювати над проектом програми на наступний рік. І саме таким чином — об’єднуючи переробні підприємства, сільгосппідприємства, зможемо підтримувати соціальну сферу і надалі розвивати.

ВЕД.: Сергію Олександровичу, Ви говорили про внески. Скажіть, будь ласка, вони є якимось рекомендованими чи обов’язковими, згідно цієї ініціативи?

ФРОЛОВ: Вони є рекомендованими. Але одна справа — прийняти рішення, інша справа — працювати безпосередньо органам влади на місцях з власниками. Точніше, навіть не з власниками земель, а з орендарями земель і відпрацьовувати ці питання. І, повірте, це вдається. Складно, але вдається.

ВЕД.: Ви знаєте, хотілося б, звісно, щоб знову ми стали житницею Європи і на нас всі рівнялися. Скажіть, будь ласка, от заговорили ми про соціальну сферу, за ту ж саму сільську місцевість. Цікаво було б дізнатися: Ви часто спілкуєтесь із молодими кадрами... Наприклад, із аграрних інститутів. На Вашу думку: чи є майбутнє у теперішніх молодих спеціалістів — чи які зараз вчаться, чи які тільки почали працювати? Чи є у них цей потенціал для того. щоб зміцнити економіку?

ФРОЛОВ: Ну, на жаль, давайте відверто говорити. Скільки випускників того самого нашого аграрного вузу — Полтавської державної аграрної академії, технікуму іде в аграрне виробництво? Не можу я похвалиться цим великим відсотком. І це не через те, що молодь не бажає, але багато в тому що існує відірваність самого процесу навчання і, безпосередньо, виробництва. Щоб оцей взаємозв’язок був більш міцніший, я знову ж таки хочу сказати за ініціативи, за те, що, відповідно, запроваджується в нас в області. Зараз у нас створена навчально-консультаційна рада, яку очолює голова обласної державної адміністрації Олександр Васильович Удовіченко, в яку увійшли і науковці, і представники державної влади і різних структур агропромислового комплексу, і керівники сільськогосподарських підприємств. І суть цієї програми, над якою ми працюємо, це ув’язати участь — перше: безпосередньо сільгосппідприємств в матеріальному оснащенні аграрної академії. Тобто, спеціаліст, знаючий виробництво, повинен себе уже пробувати на тих технологіях, які сучасні. А це досить високі технології. І поступово ми, завдяки такій ініціативі, починаємо обладнувати лабораторії аграрної академії: вони отримують сучасне обладнання. Буквально на минулому тижні провели велику таку підсумкову нараду, на якій ми підвели підсумки, що зробили вже в цьому році, наприклад, відкрили лабораторію представництво німецької фірми ХАКА. Тобто, міні-сучасний свинокомплекс. Його вже можуть безпосередньо побачити студенти в академії. Зайти і подивиться, де розміщується, наприклад, поголів’я свиней, яким чином воно там парується, яким чином утримується приплід. Тобто, все вже вручну пощупати. Технології вони також побачать: як, дійсно, на сучасних технологіях виробляється по-сучасному та сама свинина. І, я Вам скажу, наприклад, чому в цьому, наприклад, зацікавлена та сама фірма ХАКА. Вони вже на сьогодні готові працювати з академією для того, щоб виростити для себе спеціалістів і забрати до себе на виробництво. От саме в такому напрямку ми і плануємо зараз підв’язувати всі (таке хоч і грубе слово сказано), підв’язувати наші крупні сільськогосподарські підприємства до навчального процесу. Паралельно я вам хочу сказать, що в нас є центр підготовки і практики студентів у агрофірмі «Маяк» у Котелевському районі, «Агроекологія» у Шищацькому районі. І ми зараз взяли курс на те, щоб практично кожний район мав своє представництво в аграрній академії.

ВЕД.: Тобто, буде створюватися такий собі симбіоз між підприємством, між інститутом та між державою, яка буде це контролювати і підтримувати?

ФРОЛОВ: І підтримувати. Саме так.

ВЕД.: Добре. Знаєте, заговорили за молодих кадрів, за молодь. Цікаво було б дізнатися про Ваш життєвий шлях. Де Ви народилися — в селі чи в місті, і в якій родині жили?

ФРОЛОВ: У мене доволі цікавий життєвий шлях. Я народився у місті, у великому промисловому місті. Місто Донецьк. І я там закінчив школу. Батьки в мене рядові робітники. Батько в мене (царство небесне) весь вік проробив на шахті імені Засядька (відомій на всю Україну) 30 років проходчиком, підземного стажу. Але, я не знаю — чому, але мене постійно тянуло сюди: на мамину батьківщину, в Диканський район. Я практично жодних канікул — чи зимових, чи літніх, чи весняних — не проводив в місті Донецьку. Я проводив в Диканському районі. І коли я закінчив 10 клас, я прийняв рішення: буду поступати в сільсьгосподарський інститут в Полтаві. Відверто скажу: на мене мої однокласники дивились, не зовсім розуміючи, тому що я вчився добре. Я закінчив практично з відзнакою школу. Але мене тянуло в село і я вам і зараз скажу, що я ніскільки не жалію, що переїхав з Донецька на Полтавщину.

ВЕД.: Дійсно, ми знаємо, що полтавський тоді ще сільськогосподарський інститут Ви закінчили за спеціальністю «економіст-організатор сільськогосподарського виробництва» і приємно, що є такі люди, які тягнуться до сільського господарства. Але чи був якийсь фактор, що вплинув, що саме сільське господарство Ви обрали як ту освіту, ту професію, яка буде далі фігурувати у Вашому житті?

ФРОЛОВ: У моєму ставленні до села багато зробив мій дідусь — Костянтин Іванович Бородай. Він проробив у господарстві... Був такий колгосп «Перемога» в Диканському районі. Він проробив там весь вік, займав певні посади... (бригадира тракторної бригади). Але він працював просто трактористом. Бабуся працювала на фермі, в ланці. І от, я вважаю, що саме вони привили мені любов до села, до сільського життя. І, мабуть, оце й було поштовхом того, що я все-таки прийняв рішення переїхати і жити в селі.

ВЕД.: Скажіть, будь ласка, а якою була перша робота у Вашому житті? Вона була теж пов’язана із сільськогосподарським виробництвом?

ФРОЛОВ: Я, коли закінчив школу, я одразу переїхав в село, але так трапилося, що я поступив і на економічний факультет. (Хоча я планував іти на факультет механізації). Прийняв рішення, що все-таки з мене буде кращий економіст, ніж механік...

Тому я зразу поступив. Але перша моя робота була — економіст по оплаті праці в господарстві. І, знаєте, я дуже вдячний тим людям, які зі мною працювали і підтримували (молодого спеціаліста, який після навчального процесу прийшов і — одразу економіст по оплаті)... Повірте, це — не така легка і проста була посада, тому що, коли їдеш до людини, до тракториста, до доярки і намагаєшся пояснити: чому саме так платиться, а не так, от. То, повірте, жодного не було, хто б мене якось образив, зачепив за незнання чи малий досвід. Взагалі, люди, які живуть в селі, хто б мені що не казав, це — люди досить добрі, уважні і поважні. Тому я дуже вдячний тим, хто поміг мені стати тим, ким я зараз є.

ВЕД.: Ви очолили управління відносно нещодавно, а до цього довгий час були заступником голови? Правильно я говорю? Не помиляюсь?

ФРОЛОВ: Заступником начальника управління.

ВЕД.: Ага. Тоді вибачте. Не знаю всю ієрархію. Скажіть, чи багато змінилося у Вашому особистому житті після того, як Ви стали головою?

ФРОЛОВ: Давайте я Вас трохи підправлю, так? Я не голова на сьогодні, а начальник Головного управління. Щось змінилось? Змінилось. Взагалі не стало вільного часу, який би я міг приділить сім’ї. Але в мене його не було й коли я працював першим заступником у начальника Олександра Васильовича Сеня. Чому так? Я вам скажу: я звик, якщо уже робити щось, то треба робити так, щоб за мене не переробляли. Я в управлінні проробив понад 7 років першим заступником. Я цю роботу знаю. Одне-єдине: зараз за ці 7 років на Полтавщині аграрний сектор зріс на очах. Повірте, просто, якщо вже в мене була можливість бачити область із висоти обласного керівника, і з року в рік аграрний сектор Полтавщини ставав потужніший, цікавіший, сучасніший. І не випадково сказав... знову ж таки прем’єр-міністр, коли був на 75-річчі області: для мене центр України — це Полтава. Саме так: і духовна колиска, а сьогодні не тіки духовна колиска, а ще те джерело ідей, енергії, ініціатив, які повинні знаходити місце на теренах нашої держави.

ВЕД.: Сподіваємося, що Полтава стане найбільшим промисловим центром України і це буде, в принципі, доволі-таки позитивно. А Ви говорили, що робота забирає багато часу. А ось.. ну якщо вистачає часу, певного часу на спілкування, якщо все-таки десь виокремите частинку — чи вихідний день, чи ще щось... Як проводите з рідними час? Чи, можливо, в сімейному колі, чи десь на природу їдете?

ФРОЛОВ: Якщо є час їхати на природу, то чому би й ні? Я живу в своєму власному будинку. В мене є певний клаптик землі, де треба працювати. В мене є невелике домашнє господарство, де треба також працювати. Тому в вихідні дні є чим займатися. Але, повірте, найкращі, для мене дні, коли, дійсно, є можливість разом із своєю сім’єю десь виїхати на природу. І не обов’язково на природу. Якщо є час, наприклад, виїхати до своїх рідних разом з своїми дітьми, і побути в такому сімейному колі, то, я вам скажу, це, можливо, навіть (з роками розумієш) більш важливіше, ніж виїхав десь просто на природу. От, коли об’єднується сім’я, всі покоління, то — спасибі батькам, моїм новим батькам після того, як я одружився (їх також називаю батьками), що вони створили всі умови для того, щоб наша сім’я існувала, працювала. Ну а на сьогодні я вже сам дідусь, тому у мене є певні зобов’язання. І не тіки зобов’язання. Це для мене вже відкрилась друга сторона життя.

ВЕД.: І на завершення ми завжди просимо наших гостей сказати кілька слів нашим слухачам.

ФРОЛОВ: Я, мабуть, скажу так, що я дуже хочу і зі свого боку (як посадовець), і як просто громадянин України — я буду робить все для того, щоб наш селянин, людина, яка живе в селі і працює, не відчувала себе як людиною, знаєте, говорять, коли людина з міста, а...

ВЕД.: Можливо, тиск з боку...

ФРОЛОВ: Ні, це не тиск. Так, він — селянин, а от людина, яка прожила весь вік у місті і вважає себе більш культурною, можливо. але в чому культура проявляється? Лишній раз сходить на концерт, да? Чи, можливо, все-таки духовна культура, спілкування повинно буть більшою... більш глибшою. Тому от саме, коли мені приходилось працювати безпосередньо в господарстві: досить важко робить в сільськогосподарському підприємстві. І навіть тоді, коли вже поставили доїльні цеха, прийшли сучасні комбайни, трактора, де можна працювати в певних комфортних умовах, але... сам стиль життя, самі умови життя в селі — вони відрізняються від міста. Люди на селі більше працюють, але, повірте, коли вони поряд з природою, то якимсь чином це згладжується. Ми повинні зробить все... Ми — це органи влади, органи місцевого самоврядування для того, щоб, дійсно, наші люди відчували за собою певну турботу. Що ті зміни, які поступово ідуть в інтенсифікацію виробництва, не витісняли селянина взагалі, не залишали без роботи... Я хотів би бачити щасливими наших людей. І щасливих не тіки від того, що їм живеться чисто комфортно, а щасливих взагалі від того, що вони живуть у селі.

ВЕД.: Сергію Олександровичу, дуже Вам дякую, за бесіду. Я нагадаю, що у нас в гостях був голова управління агропромислового розвитку Полтавської області Фролов Сергій Олександрович. Дякуємо, що виділили час для нашої програми.

ФРОЛОВ: Хотілося б завершити цей рік, зібрати все, що виросло, а ще краще — продати його досить добре для того, щоб було як поповнити і сімейні бюджети свої, і бюджети господарств. А бюджети господарств, ми розуміємо, що це — заробітна платня вища. Тобто, нехай нам усім щастить!

ВЕД.: Друзі, з цим інтерв’ю ще раз ви зможете ознайомитися на сторінках інтернет-видання «Полтавщина», адже «Персона грата» — це наш спільний проект. Залишайтеся на хвилях рідного радіо і — слухайте українське.