Веломаршрут на вихідні: Криничка Петра Першого

Осінь... Дощі... Сльота... Мабуть, вже час поставити свій велосипед «на прикол» і з нетерпінням чекати весни... Але ні! Для тих, хто «зрісся» зі своїм залізним другом, кого захоплює неймовірне різнобарв’я осіннього лісу, хто намагається подовжити велосипедний сезон, для того осінь — чи не найкращий час для велоподорожей. Та й не усі маршрути можливо подолати влітку. Насамперед це стосується тих, які пролягають сосновим лісом. А сосновий ліс — це пісок. А пісок — заклятий ворог велосипедиста. Але це тоді, коли він рихлий і сухий. Коли ж мокрий і щільний, то пісочна дорога мало чим відрізняється від асфальту по комфортності їзди нею. Отже, «на коня» (залізного), і в дорогу!

Один з найцікавіших туристичних об’єктів Полтавського району — криничка Петра Першого. За легендою, її викопали солдати російської армії під час підходу до місця переправи через Ворсклу напередодні Полтавської битви. З тих часів залишилися і рештки греблі, яку гатили петровські вояки для переходу через заболочену місцевість. Зараз на місці Кринички чудово обладнане місце відпочинку. Над криничкою — зруб, поруч — мисливська альтанка, навколо — ліс і мальовниче болото. Одним словом — місце , достойне того, щоб його відвідати.

Так от. Почнемо свій опис від дамби у Вакуленцях. Чому так далеко? Та тому, що доїхати до цього місця існує безліч способів. І через Патлаївський мототрек, і правим берегом Ворскли через Вороніна, і лівим берегом через Дублянщину... Але як би ми не їхали, а їхати треба до Вакуленської дамби.

Дамба у Вакуленцях

Залишивши дамбу ліворуч, рухаємось лівим берегом повз базу ФК Ворскла і далі трохи правіше і вгору до водонапірної вежі. Від вежі йде дві дороги. Можна їхати обидвома — вони оминають лісовий масив з двох боків і сходяться в одній точці. Далі з дороги буде відворіт ліворуч, який виводить нас на край бувшого полігону зенітно-ракетного училища. Тепер там — молодий ліс. Справжній «Клондайк» для шанувальників грибного полювання.

Їдемо краєм полігону до великого перехрестя польових доріг. Наш напрямок — різко ліворуч і в ліс. Дорога йде прямо, без поворотів і змін напрямку. Через ліс виїжджаємо на велику галявину, з якої йде дорога ліворуч і вниз. Нею і дістаємось до нашої мети — Кринички Петра Першого.

Пам'ятний знак поруч з криничкою

Відпочивши і отримавши неабияке задоволення, можемо повертатися в зворотному напрямку, а можемо продовжити свій шлях тією ж лісовою дорогою, якою приїхали. Вона виведе до села Тернівщина, від якого — в Кротенки. Можна вважати це кінцевою точкою маршруту, оскільки звідси також є кілька варіантів виїду, в залежності від того, в яке місце Полтави треба потрапити. До речі, будучи в Кротенках, є сенс відвідати ще одне пам’ятне місце часів Полтавської битви. Це — пам’ятний знак на місці переправи Російської армії. Крім цього, це ще й один з найкращих видових майданчиків полтавських околиць. Гарних вам вражень!

Більш детальний опис і карту-схему можна побачити на сайті проекту «ВелоКраїна. Полтавський край запрошує» (http://bikeland.pl.ua/)

Під час підготовки матеріалу було використано фото, розміщені на ресурсі Google Earth.

Тарас КУНПАН, директор Полтавського районного туристично-інформаційного центру