«Persona grata»: Руслан Івашко
Кращий бомбардир ФК «Полтава» Руслан Івашко розповів про своє минуле, сьогодення та мрії
[Відео було видалено]
ВЕД.: Вітаю! У студії перед мікрофоном — Дмитро Канюка. В ефірі — спільний проект радіо «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина» — «Персона грата». 2012-ий рік у спортивному плані видався для нашої країни доволі успішним. Ми з гідністю провели чемпіонат Європи з футболу. Наші олімпійці, параолімпійці завоювали не одну медаль на олімпіаді у Лондоні. Врешті обидва футбольних клуби, що представляють Україну в Лізі чемпіонів, пробилися до групової стадії змагань.
Та на фоні загальнодержавних успіхів на внутрішній арені у багатьох видах спорту свою перевагу підтверджували наші, полтавські, спортсмени. Гандбол, волейбол, футбол... Скрізь наші команди були серед кращих. Однією із таких є і футбольний клуб «Полтава». За підсумками попереднього сезону клуб зайняв перше місце у групі «Б» другої ліги, що дало змогу команді Анатолія Безсмертного автоматично підвищитися у класі. Тож тепер команда — єдина представляє Полтавщину у першій лізі українського футболу.
ФК «Полтава» сьогодні — це міцний горішок для будь-якої команди. І грають за неї як молоді перспективні хлопці, так і досвідчені гравці.
Сьогодні в гостях у програми «Персона грата» нападник футбольного клубу «Полтава», поки що головний бомбардир команди (з показником 4 голи у 9 матчах) Руслан Івашко. Доброго дня, Руслане!
ІВАШКО: Добрий день.
ВЕД.: По-перше, дозвольте привітати вас із стартом команди у першій лізі. Уже 9 турів позаду. Чи можна робити певні висновки стосовно виступу команди на цьому рубежі?
ІВАШКО: Дякую. Думаю, що висновки поки що робити рано. Весь чемпіонат попереду. Я гадаю, що ми — дебютанти в першій лізі і на даний момент в нас команда лише формується. Приходить багато нових виконавців, кваліфікованих футболістів. На даному етапі у нас ще всі результати попереду.
ВЕД.: І найголовніші перемоги також...
ІВАШКО: Так.
ВЕД.: 10-11-е місце на сьогодні — це те, на що ви очікували?
ІВАШКО: Це непоганий показник як для старту. Так, ми програли там сильним командам: «Оболоні» (Але, я гадаю, що то була рівна гра), алчевській «Сталі»... але, як для дебютанта, ми дуже непогано стартонули і 10-11-е місце — це гарний результат.
ВЕД.: Яку задачу на сезон отримала команда в першій лізі? Зокрема, у цьому сезоні.
ІВАШКО: Я гадаю, що задачі ще рано ставити. Головне — освоїтися у першій лізі, обігратися, створити боєздатний колектив і в подальшому вже будемо ставити більш високі завдання.
ВЕД.: Останній матч із охтирським «Нафтовиком» закінчився із рахунком 0:0, хоча гравця гостей за другу жовту було вилучено уже на 60-ій хвилині матчу. На Вашу думку, чому не вдалося дотиснути суперника?
ІВАШКО: Гадаю, дуже багато сил ми лишили в Києві, не налаштувалися серйозно на цю команду. Хоча перший тайм провели дуже добре. Може, це нас трохи і розслабило і ми не дотиснули суперника, хоча могли.
ВЕД.: У цьому матчі Вам не вдалося дограти матч до кінця. Чи вимушеною була ця заміна наприкінці першого тайму?
ІВАШКО: Так, я відчув дискомфорт... і далі не міг продовжувати гру. Треба було одразу йти з гри.
ВЕД.: Ну а як зараз себе почуваєте?
ІВАШКО: Був сьогодні у лікаря. Буду відновлюватись до Білої Церкви. Але нічого не можу казати точно. (приміт. Рахунок матчу Арсенал Б. Ц. — ФК Полтава 1-4)
ВЕД.: Мої колеги, які були присутніми на цьому матчі помітили, що не вистачало вас на полі у другому таймі. Тому бажаємо якнайшвидше одужати і радувати своєю грою.
ІВАШКО: Дякую.
ВЕД.: Наступне запитання може звучати дещо банально, але все ж таки я його задам. Коли Ви зрозуміли, що футбол — це справа Вашого життя?
ІВАШКО: В принципі зрозумів років у 10... Я сам з Чернівців. Там ходив на секцію, бігав на подвір’ї... Дмитро Федорович Гордей (це мій перший тренер) запросив у футбольну школу.
ВЕД.: Це у 10 років?
ІВАШКО: Так, у 10 років... Ну так і залишився. Я дуже дякую Дмитру Федоровичу за те, що він мене побачив і дав путівку в футбол.
ВЕД.: Як клуб називався?
ІВАШКО: «Буковина». Я грав у команді «Ю-21», та так і не дограв... поїхав одразу у Сімферополь, в «Таврію». Підписав контракт на 3,5 роки і там уже, з «Таврією» ми стали чемпіонами — «Ю-21».
ВЕД.: Нас слухають хлопчаки, яким по 10-14 років, вони фанатіють від футболу, дивляться матчі Ліги Чемпіонів, Чемпіонату України з футболу. Картинка дуже красива. Складається враження, що потрібно лише вийти на поле і — все: ти — суперзірка. Чи все так легко?
ІВАШКО: Певна річ, не так легко. Все іде через тренування, через дуже нелегку роботу, через збори... Це треба любити і хотіти, бути фанатом цього діла. Думаю, якщо маленькі дітлахи будуть любити футбол, — їх будуть помічати, тоді я думаю, у них все налагодиться в футболі.
ВЕД.: З якими складнощами Ви особисто стикалися протягом футбольної кар’єри? Що вибивало Вас із обойми на певний час?
ІВАШКО: Травми... Я думаю, це — найсерйозніше для футболіста. Тяжко і психологічно, і фізично.
ВЕД.: Що допомагає психологічно вийти з цієї прірви?
ІВАШКО: Насамперед — сім’я, друзі, рідні підтримують. Ну і ти сам маєш в себе вірити і все вийде.
ВЕД.: Так як заговорили про сім’ю, давайте про неї більш докладніше...
ІВАШКО: В мене є молодша сестра, звичайно ж є жінка (Зовуть Таїсія), і маленька собачка... От така невелика сім’я, дружна. Любимо один одного.
ВЕД.: За Союзу військові доволі часто змінювали частини і жили кілька років в одній республіці, а потім мали їхати в іншу. Зараз футболісти теж — їздять містами, країнами... Дружина скрізь переїжджає за Вами?
ІВАШКО: Я так можу сказати: в кожній команді, де я був, вона завжди була зі мною, підтримувала мене.
ВЕД.: Одразу видно — голова сім’ї.
ІВАШКО: Так, дуже дякую їй.
ВЕД.: Чи надходили Вам пропозиції від клубів, відмовившись від яких, Ви зараз жалкуєте?
ІВАШКО: Ну, в принципі, були, але від мене не багато що залежало. Все вирішувало керівництво клубу і, якби моя воля, я б, звичайно, погодився. Але від футболіста зараз мало що залежить.
ВЕД.: А чи довго думали над пропозицією полтавського клубу?
ІВАШКО: Я зараз знаходжусь в оренді. Звичайно були пропозиції зі Словакії. Там не сподобалось по фінансовим умовам (нестабільність була). Тому я переговорив з керівництвом ужгородського клуба і попросився в Полтаву. Треба їхати туди, де тебе хочуть бачити. Мені зателефонували, сказали, щоб я приїхав. Я приїхав. Все сподобалось. Я переговорив з головним тренером, з президентом і вирішив лишитися тут, на півроку.
ВЕД.: Потім будете ставити питання про подальшу співпрацю із полтавською командою? Чи хочете повернутися до Ужгороду?
ІВАШКО: Звісно, я хочу спробувати себе в прем’єр-лізі, буду намагатися закріпитися там. Але, якщо Ужгород не буде розраховувати на мене, я з задоволенням повернуся до Полтави і буду ставити задачі. Краще грати.
ВЕД.: А чи є у Вас футбольна мрія?
ІВАШКО: Звичайно є. Я дуже хочу грати у Прем’єр-лізі, дуже хочу стати кращим бомбардиром Прем’єр-ліги (усміхається-авт.) і добитися з клубом найвищих висот...
ВЕД.: А чи є у Вас кумири серед гравців і, якщо є такий кумир, чим він Вас захоплює?
ІВАШКО: Є в мене кумир. Це — Златан Ібрагімович. Дані такі, як у мене.
ВЕД.: Зріст великий.
ІВАШКО: Так, так. Мені подобається цей гравець, як він себе поводить на полі, його рівень гри.
ВЕД.: А за стилем гри себе порівнювали зі Златаном?
ІВАШКО: Ні, не порівнював. Мене може порівнювали, а я — ні.
ВЕД.: Це — робота журналістів?
ІВАШКО: Так, так.
ВЕД.: Якщо говорити про клуб — чи є такий, за результатами якого Ви слідкуєте?
ІВАШКО: Ні, такого клуба немає. В принципі, я слідкую за всіма чемпіонатами. Подобається іспанський.
ВЕД.: За свою кар’єру ви забили не один гол. Але зараз, якщо озирнутися назад, пригадати — який найцінніший і найкрасивіший гол?
ІВАШКО: Я гадаю, найцінніший гол, це, коли я дебютував у першій лізі за «Іллічевець» (Маріуполь). Зробив дубль — це, я гадаю, найцінніший.
ВЕД.: А найкрасивіший?
ІВАШКО: Не знаю. Всі голи по-своєму красиві. Гол є гол.
ВЕД.: Як Ви проводите вільний від тренувань час?
ІВАШКО: Відпочиваємо, ходимо в кінотеатр. Як і вся молодь, ходимо на дискотеки...
ВЕД.: Чи є у Вас хобі?
ІВАШКО: Ні, нема.
ВЕД.: А якби не стали футболістом, то чим би могли займатися?
ІВАШКО: В дитинстві я мріяв стати... льотчиком. В мене брат льотчик був і я теж хотів.
ВЕД.: Що б Ви могли побажати своїм колегам-футболістам?
ІВАШКО: Я гадаю, що в мене дуже хороша команда. Я хочу побажати, насамперед, красивої гри, побільше голів, і всього найкращого, що можна в футбольній кар’єрі побажати.
ВЕД.: І останні кілька слів уболівальникам...
ІВАШКО: Я їм, насамперед, дякую за підтримку. Дуже багато дітлахів приїжджають на виїзди — я їм дуже вдячний. Ми їх теж дуже любимо, цінуємо. Будемо їх радувати красивою грою. Насамперед домашніми перемогами.
ВЕД.: Це — обіцянка?
ІВАШКО: Так, і ще раз дякую, всім за підтримку!
ВЕД.: Що ж — дякуємо і Вам, що знайшли час завітати до ефіру радіостанції «Ваша хвиля». Удачі Вам і Вашому клубові! Безпосередньо Вам — голів: красивих, цінних.
ІВАШКО: Дуже дякую. До побачення!
ВЕД.: Нагадаю: гостем програми «Персона грата» — спільного проекту радіо «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина» був нападаючий футбольного клубу «Полтава» Руслан Івашко. В ефірі для вас працював Дмитро Канюка. Почуємось!