Як на Полтавщині рятують унікальні 100-річні школи

Що таке школи Лохвицького земства і в чому їх цінність 

Школи Лохвицького земства будувалися протягом 1910 — 1916 років. Зводили їх за проектами архітектора Опанаса Сластіона. Є різна інформація стосовно кількості шкіл: усього їх було або 93, або 98. 

Зараз вдалося виявити 57. 46 розташовані у нашій області: у Лубенському, Лохвицькому, Пирятинському та Чорнухинському районах. Але частина вже зруйновані. 

Необхідність зведення шкіл виникла у 1908 році. Тоді у Російській імперії почалося впровадження обов’язкової початкової освіти. А от умов для цього не було. Тому почалася кампанія по будівництву навчальних закладів у селах. Питання спустили на місця — конкурси на проектування оголосили земства та управи. 

Серед інших і Лохвицька повітова земська управа. Серію із 8 проектів будівель для неї розробив Опанас Сластіон. На той час проекти Сластіона не мали аналогів. Всі вони створені у стилі українського архітектурного модерну. 

Типова школа Лохвицького земства — це одноповерхова будівля. Вона має великі шестикутні вікна, високий черепичний дах, башти-вежі над входом. Ще одна «фішка» шкіл — народний орнамент, яким вони оздоблювалися. 

Школи Сластіона мали чітке зонування всередині. Проект передбачав квартиру вчителя, бібліотеку, вчительську. Крім того, була навіть окрема кімната для сторожа та ще одна бібліотека — сільська. 

Пізніше з’явився і інший, «урізаний» варіант проектів. Тут відсутня сільська бібліотека, менші квартири вчителів, класні кімнати та роздягальні. 

Школи були «вибухом» українськості. Дуже важко десь знайти таке скупчення будівель у стилі українського архітектурного модерну. Тим більше — по селах. Тому пізніше, у радянські часи, їх та імена Сластіона і його оточення постарались забути. 

Врятувати, не можна втратити

Про проект «Школи Лохвицького Земства» я дізнався випадково. На «Новое Время» був матеріал про те, як рятують будівлю школи у Пісках-Удайських Чорнухинського району. Написав на сторінку проекту у Facebook, щоб запропонувати допомогу, відповідь отримав буквально одразу:

Доброго вечора! Дуже радісно це чути! Будь ласка, подзвоніть мені в понеділок, Ольга Герасим’юк. Або дайте свої телефони. Дякую! 

Ольга Герасим'юк

Ольга Герасим’юк, яку ми звикли бачити в ролі телеведучої — куратор проекту. Мені завжди цікаво, як люди знаходять у собі сили на такі громадські ініціативи. Герасим’юк сама горить проектом і «накручує» всіх навколо. Отримати о 3 ночі повідомлення, типу «Денисе, я в іншій країні, що там зі школами?» — це норма. 

Крім Ольги Герасим’юк, збереженням шкіл займаються ще десятки активістів. Перейматися дійсно є чим. Навіть з тими будівлями, які використовуються за призначенням, не все так добре. Вони потребують ремонту. Десь протікає дах, десь обсипаються стіні, десь почав кришитися фундамент. Найскладніше для такої старої будівлі — перезимувати.

У березні школи Лохвицького земства визнали пам’ятками культурної спадщини місцевого значення. Тепер вони перебувають під охороною держави. Це результат ледь не десятирічної роботи команди активістів. Будівлі захищені, але це не вирішує питання їх стану. 

Школа у Пісках Удайських

Проект «Школи лохвицького земства» і далі продовжує свою роботу. Одна з головних задач зараз — консервація шкіл. Далі — їх поступове відновлення. Про результати роботи і сам проект Ольга Герасим’юк говорить з гордістю:

Це проект, яким предметно займаються, а не надувають мильні бульки. Зараз це — чи не найважливіше, що можна зробити: надати області іншого іміджевого звучання! Показати її справжнє лице, а не лише галушкове. 

На цьому місці стояла школа у Сенчі

Якщо ви хочете допомогти проекту або маєте архівні матеріали про школи Сластіона, пишіть на сторінку у Facebook. 

Денис СТАРОСТІН