Magnum Opus: ПостНезалежність

Над його організацією працювали НМО «Magnum Opus» та ГО «Що, Де, Коли». В цей символічний день, коли політики намагаються будь-яким способом показати свою «любов» до України та її народу, ми вирішили зосередитися виключно на мистецтві. Жодних партій, жодних кандидатів (яких до речі, намагались нав’язати).

І вже о пів на четверту почали сходитися люди з покривалами і каріматами (адже місце проведення — оглядовий майданчик вздовж Панянського бульвару), щоб зайняти хорошу точку огляду. Люди, які хотіли відчути справжнє мистецтво, а не тиражований з телеекранів маскульт.

Свіже повітря, чудесний краєвид на Полтаву, компанія поетів і музикантів — що іще потрібно для вдалого вечору?

І читання вийшли дійсно вільними... Динамічні і непередбачувані. Ми змогли об’єднати Андрія Коновалова та Івана Франка, Ірину Домненко та Віру Полозкову, Дениса Стерна і Сергія Жадана, Каріну Тютюнник і Роберта Рождественського, Оксану Книжку і Василя Симоненка, Тетяну Кобильченко і Ліну Костенко, Іру Сторощук і Діму Олєйніка, Андрія Тягуна і Тараса Шевченка з Володимиром Сосюрою.

На таких вечорах завжди приємно бачити дебютантів. Для них це перший досвід виступу і вже перед доволі великою аудиторією. Щиро дякую Інні Пилипенко, Яні Лєті (яка, правда, виступала вже вдруге), Марії Сергєєвій, Олександрі Бодні, Євгенії Зікій.

Музичну частину представляли Світлана Терещенко і Борис Лобанов, Олександр Горжій з Владиславом Дудником та Вадимом Михайличенком («Три мушкетери»), Люба Гончаренко, яка заспівала українською хіт гурту «Beatles» «Let it be» («Тож нехай» на слова Ярослава Борути, співорганізатора і співведучого) та «Він чекає на неї» Святослава Вакарчука. Олександр Коба (на фото) наскільки вразив слухачів, що ми попрохали його виконати ще кілька пісень зі свого доробку наприкінці вечору. Ця людина внесла справжній національний колорит у атмосферу наших читань.

Якщо підвести товсту риск під написаним, то — вільні читання вдалися. Захід тривав близько 2 годин, відчувалася динаміка і незатягненість. Хотілося продовжувати, але поети і музиканти скінчилися. Перенасичення не відбулося, апетит залишився. Наприкінці ми запропонували глядачам «вільний мікрофон», тобто кожен міг вийти і прочитати який завгодно вірш. Окремо дякую аноніму, який розсмішив публіку твором Вадима Народницького «Твій біль нікого не волнує».

Отак от... Слідкуйте за анонсами... Попереду ще багато чого цікавого, чого не відкриєш, сидячи перед монітором. Рухайтесь. Живіть.

Відео з вечору можна переглянути тут. Фото з вечору тут.

Роман ПОВЗИК