Розмір тексту

Ветеран газовидобутку Полтавщини: «Екологічні проблеми дісталися нам ще з радянських часів»

Анатолій Мороз Анатолій Мороз

Заслужений працівник промисловості України, винахідник, багаторічний керівник різних підрозділів ГПУ «Полтавагазвидобування» Анатолій Мороз поділився спогадами про унікальні досягнення та знахідки.

Історія розвитку газонафтової промисловості Полтавщини сягає 50-х років, коли в області відкрили перше родовище — Радченківське. У 1961 році у дію введено Солохівське і Сагайдацьке, а через два роки — Більське родовище. Саме у цей період до роботи у видобувній компанії Полтавщини долучився наш герой. Найкращі його здобутки — на керівних посадах.

— Анатолію Івановичу, з 1983 по 1989 роки ви очолювали Яблунівський промисел і є автором цікавої технології намивних островів. Розкажіть про неї.

— В Яблунівського родовища з’ясувалася цікава особливість: великі запаси вуглеводнів були зосереджені у заплаві Сули. Це така частина річкової долини, яка затоплюється під час повеней та паводків, — заболочена місцевість. Головний інженер запропонував тоді два методи забору вуглеводнів: або спорудити плавучу платформу, або зробити намивні споруди.

Обрали другий варіант, бо він був дешевшим. І облаштували намивні острови на болоті, кожен діаметром в 250 метрів. При чому ми обережно обійшлися із верхнім шаром землі, який довелося знімати і вивозити геть — йдеться про торф. Була домовленість із колгоспниками, ми його вивозили на поля в якості міндобрив. Щодо бурових на цих намивних островах — 26 газових і дві нафтові — то вони працюють і понині. Шлейфи від них ідуть до Яблунівської УКПГ.

Радник директора ГПУ «Полтавагазвидобування» Анатолій Мороз поділився спогадами про унікальні досягнення та знахідки Анатолій Мороз поділився спогадами про унікальні досягнення та знахідки

— Під час виконання земляних робіт були якісь цікаві археологічні знахідки?

— Так, ми активно співпрацювали із вченими. Знайшли бивень мамонта серед іншого. А під водами Сули залишаються рештки давнього городища.

— Ці намивні острови — це ж, по суті, втручання у природну екосистему?

— На початку 2000 роках там створені інші інженерні конструкції намивного типу, а також введений безамбарний метод буріння. Завдяки цьому ніякі речовини під видобутку вуглеводнів в річку не потрапляють. Крім того, хоча свердловини ще використовуються, буріння вже припинене.

Більше вам скажу, всі екологічні проблеми, які ми маємо в районах з видобутком вуглеводнів, з’явилися там у радянські часи.

— Через недосконалі технології?

— І через це, і через недотримання норм безпеки і через неправильні розрахунки сейсміків щодо пластового тиску. Наприклад, усім відома історія на Харківщині в 70-х роках на Хрестищинському родовищі, це Харківщина. Тоді свердловини, що там були, працювали в умовах тиску в понад 400 атмосфер. На одній із них через це та погане цементування напрямної колони сталося витікання конденсату. Виник фонтан речовини, яка загорілася. Конденсатний факел не могли потушити протягом року. Тим більше, що весь буровий комплекс був знищений проваллям. Лише за допомогою підземного ядерного вибуху вдалося ліквідувати цю техногенну катастрофу.

Всі екологічні проблеми, які ми маємо в районах з видобутком вуглеводнів, з’явилися там у радянські часи Всі екологічні проблеми, які ми маємо в районах з видобутком вуглеводнів, з’явилися там у радянські часи

Це описав таку глобальну ситуацію. Багато дрібних аварій через вказані причини траплялися і на Харківщині, і на Полтавщині.

— Скажіть, чим саме Яблунівський промисел важливий для ГПУ?

— Запаси вуглеводнів там перевищили наші очікування і вплинули на ситуацію в цілому по підприємству. В кінці 80-х ГПУ дало країні рекордну кількість газу — майже 12 млрд кубометрів.

— Який, на вашу думку, престиж професії у нафтогазовому комплексі був у радянські часи і що є у цьому плані сьогодні?

— Як тільки почала розвиватися наша промисловість у 50-х роках, був бум. Всі хотіли працювати на промислі. Потім був певний спад, пов’язаний з розвалом Радянського Союзу. Але через зникнення підприємств і фабрик в інших галузях народного господарства до нас інтерес знову зріс. Сьогодні для роботи на нафтогазовому промислі є всі умови: висока заробітна плата, можливість навчання та перспективи розвитку.

— Що, на вашу думку, треба робити, щоб Україна стала енергонезалежною?

— Для цього точно не треба «ґвалтувати» родовища, вижимаючи з них все можливе у короткі строки. Потрібні дорозвідка і довидобуток на існуючих родовищах. Відкриття і розробка нових. Відсутність перепон для роботи компаній з боку органів влади. А також відмічу, що на шляху і «Укргазвидобування», і серйозних приватних компаній — одноденні фірмочки, які отримують ліцензії на розробку потенційно багатих ділянок і при цьому ніяких робіт там не ведуть. Потрібна системна багаторічна робота у галузі в цілому. І я, якби міг, організував би преференції для державної компанії. В «Укргазвидобування» є досвід, кадри, інфраструктура для того, щоб в першу чергу завдяки нам українського газу вистачило для всіх українців.

Розмовляли Анна ШАЛАХІНА, Рена ДАРСАНІЯ

Партнерський проект
Газ Полтавщини

Редактор проекту:
Катерина Кролевська

54

Полтавщина:

Запропонувати тему