24.07.2012 | 9:25

«Persona Grata»: Василь Кричевський

Василь Кричевський Василь Кричевський

Черговий гість програми — правнук відомого архітектора-модерніста

[Відео було видалено]

ВЕД: Субота, ранок, я, ведуча Інна Якобенко, вітаю усіх, хто разом із нами, радіостанцією «Ваша хвиля» в проекті «Персона грата». Проекті, в який ми запрошуємо відомих, розкручених у медіа людей, або таких, які чимось нас здивували, чимось порадували. Власне, сьогоднішній наш ефір буде абсолютно вирізнятися у цьому проекті тим, що людина, яка сьогодні буде моїм співрозмовником, ще не дуже вправно володіє українською мовою. Але вона дуже цього хоче! І це надзвичайно актуально, особливо на фоні останніх подій ( маю на увазі прийняття закону про мову). Я думаю, люди, які переймаються проблемами української мови, тим, щоб у нашої нації не забирали саме те, чим вона вирізняється на загальному тлі інших націй, її персоніфікований код, мову, це буде особливо приємно. Тому що поруч зі мною не просто людина, яка полюбила українську мову і намагається вчити. Не сумніваюся, що все у цієї людини вийде, тому що вона ще молода, амбітна, талановита, окрім цього, до певної міри ще і з легендарної сім’ї. Це правнук нашого відомого Василя Григоровича Кричевського — представника українського імпресіонізму, графіка, людини, якій, окрім всього, ми завдячуємо ще й будинком Полтавського земства (нині там розміщується краєзнавчий музей), який є зразком українського архітектурного модерну, архітектора і, власне, людини, відомої далеко за межами не лише нашої області, а й України. Отже, правнук В. Г. Кричевського — Василь Васильович Лінде-Кричевський. Доброго ранку вам!

КРИЧЕВСЬКИЙ: Доброго ранку!

ВЕД: Вже рік ви живете в Опішні. Для невтаємничених поясніть, як ви з’явилися в Україні?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Ну, мені дуже подобається тут, в Україні.

ВЕД: Ви рік тому вперше приїхали в Україну?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє, се другий раз.

ВЕД: Вперше ви коли сюди приїхали?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Три роки тому.

ВЕД: Ви приїхали разом зі своїм батьком, Василем Івановичем, який є внуком Василя Григоровича Кричевського, і який теж, як і ви, має відношення до царини прекрасного. Ви дизайнер, а батько хто?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Він кераміст.

ВЕД: А як взагалі виникла ідея їхати в Україну? Чому ви вирішили приїхати сюди?

КРИЧЕВСЬКИЙ: А я жив там 20 років. Я не знаю, мені не подобається Америка. Там немає культури, в людей немає ... такий менталітет, як тут. І культура і там інститут не має дуже добре техніка, як тут. Тут — це дуже гарні техніка ...

ВЕД: Я зараз поясню нашим слухачам, що Василь має на увазі. С права в тому, що, будемо сподіватися, що один з його життєвих проектів, нинішніх, також втілиться в життя. Саме в ці дні він складає вступні іспити до нашого технічного університету, хоче здобути спеціальність кераміста.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, кераміст- художник.

ВЕД: Хоча ви уже є дизайнером, ви спеціальну освіту в Америці здобули, на дизайнера вчилися?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Ні, я сам учився.

ВЕД: Ваш батько кераміст, у Америці це прибуткова професія?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Це дуже важка професія. Гроші не буде!

ВЕД: Для душі, не для грошей, не для бізнесу, так? Але ви, тим не менше, також хочете стати керамістом?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Тоді питання: ви збираєтеся після закінчення навчання повертатися до Америки?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє, я думаю, я буду тут, в Україні.

ВЕД: Яким ви бачите своє майбутнє, де ви хочете жити в Україні?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Я не знаю. Мені дуже подобається Полтава, регіон, область, Київ теж дуже подобається, або Київ, або Полтава.

ВЕД: Ви ще із захватом говорили про Львів.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, мені також дуже подобається там.

ВЕД: Я хотіла запитати. Ви народилися в сім’ї, яка свого часу емігрувала...

КРИЧЕВСЬКИЙ: ...до Венесуели...

ВЕД: Так, і прадід ваш, власне, і помер у Венесуелі. Його вже діти переїхали до Америки і вже там жили. Коли ви вперше почули про Україну від своїх батьків?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Або 6-7 лет.

ВЕД: Років.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Років тому.

ВЕД: До цього в сім’ї не говорили про Україну?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє.

ВЕД: А що вам перше розповіли про Україну? Що сказали, що вам захотілося потім сюди приїхати?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Історія, моя історія, хто Кричевський, хто Грушевський, хто Щербаківський і мене це дуже цікавило.

ВЕД: Оскільки ви ще не дуже швидко говорите українською, я слухачам поясню, яку роль у вашій сім’ї відіграли ці прізвища — Щербаківський, Грушевський. Ваш прадід, В. Г. Кричевський, мав у першому шлюбі 2 синів — Василя і Миколу. У другому шлюбі він мав доньку Олену. Власне, ця його донька Олена і була вашою бабусею.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Вона була народжена від другої дружини В. Г. Кричевського, яка мала прізвище Щербаківська. А коли вона стала дорослою, то вийшла заміж за чоловіка на прізвище Лінде. Але вона взяла собі прізвище ...

КРИЧЕВСЬКИЙ: Лінде-Кричевська.

ВЕД: У вашої бабусі Олени народився ваш тато Василь Іванович і троє сестер. От як прізвище Щербаківські з’явилося у вашому сімейному контексті. А Грушевські ... Ваш прадід був першим ректором державної академії мистецтв, пізніше — професором архітектурного інституту і мистецького інституту в Києві. Керував мистецькою частиною випродукування таких великих українських фільмів, які стали історією українського кінематографу: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Звенигора». Знову ж таки, у 1937 році перший в Україні кольоровий фільм був «Сорочинський ярмарок», до якого також ваш прадід мав безпосереднє відношення. Він також автор Герба України, розробленого на основі Володимирового тризуба. Також автор української гривні і я вже казала, однієї з найпрекрасніших споруд — будинку Полтавської губернської земської управи.

А оскільки ми заговорили ще й про сім’ю Грушевських, то саме із вашою бабусею Оленою пов’язано також прізвище Грушевських. Вона мала кумівські стосунки із сестрами Грушевського. Отже, доволі такі розмаїті зв’язки між дуже відомими для української історії сім’ями. Ви не знали про Україну багато чого, але, мабуть, підсвідомо відчували якийсь ментальний зв’язок.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: І коли потрапили сюди, то відчули себе в своєму середовищі, вам тут добре? Коли ви приїхали рік тому вдруге на Україну з батьком в Опішню, якраз там був щорічний керамічний фестиваль.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Тоді ви були вперше гостем, а в цьому році ви вже були вдруге на цьому фестивалі. І ви вже стали не просто гостем, а, власне, патронували один із напрямків фестивалю, а саме — графіті з використанням орнаментів, розроблених В. Г. Кричевським.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Ви вчите мову самотужки, чи ви ходите до вчителя, викладача?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Я сам зучив. Інститут був 20 лекцій, 20 день — і всьо.

ВЕД: Такий короткий мовний курс в технічному університеті, куди ви вступаєте?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, підготовчий курс. Там був російською мовою і потім був усього місяць — українською мовою.

ВЕД: Але ж є граматика. Для того, щоб бути студентом, треба ж навчитися писати, так? Як ви плануєте: ви будете брати приватні уроки, будете займатися з викладачем, бо ж ви з вересня хочете бути студентом?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Я маю подругу, вона дуже добре знає граматика, мови — англійську, російську, українську і вона...

ВЕД: Допомагає вам спілкуватися?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: І вона з вами на заняття буде ходить?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє.

ВЕД: У вашій сім’ї були там, в Америці, якісь українські національні сімейні традиції? Одягати вишиванку на свято, можливо, на Великдень пекти паску, робити писанки, щось таке, що вас би вирізняло як етнічних українців?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Я не робив писанки. Я і мій батько купували їх на українському фестивалі там кажен рік. Ще ми ходили у православну церкву 2-3 р. на тиждень. І там я бачив українських людей...

ВЕД: Ви з ними спілкувались?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, так. Але не по-українськи, по-англійськи. І вони щось розповідали про Україну.

ВЕД: А ідея приїхати сюди батькові належить чи вам?..

КРИЧЕВСЬКИЙ: Ні, я сам захотів.

ВЕД: Ваша сім’я в Америці — це хто?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Тато, мама, брат, сестра і сестра має дочку.

ВЕД: Ви живете однією сім’єю, чи всі окремо?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє, окремо.

ВЕД: Ваші брат і сестра не хочуть в Україну приїхати?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нє.

ВЕД: Вони не займаються малярством, керамікою?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Моя сестра так, вона художник.

ВЕД: А от ідея повернутися до витоків, використовувати розроблені вашим прадідом орнаменти... Ви вважаєте, що це те, що не залежить від часу, що актуальне, модне й зараз?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, так, так! Я думаю так — це модне, мені подобається. Я бачу оригінальні старі українські орнаменти. Я думав, чому не використовувати їх і на велосипеді, і на машинах, чому нє, так? Україна має багату культуру, дуже-дуже багату, і люди тут думають: а, там є французький модерн і італійський, і японський, оце добре. Не думай так — май своє! Треба робити свою культуру, свій стиль старий використовувати.

ВЕД: Коли ви ще не приїздили в Україну, тільки собі уявляли, яка вона, які були у вас стереотипи про Україну?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Сало! Нє, це правда, мені дуже подобається сало.

ВЕД: А в Америці ви його їли?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Нема, там нема.

ВЕД: Там вважають це шкідливою їжею, холестерин?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, не можна там.

ВЕД: А гамбургери можна?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Гамбургери можна, хімія — можна!

ВЕД: Я вам хочу зробити комплімент: ви зараз виглядаєте краще, ніж рік тому на фотографіях в газеті. Тому я вас одразу й не впізнала. Я думаю, вам наші харчі, наша природа пішли на користь.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так!

ВЕД: Ви виглядаєте трохи худішим, абсолютно здоровішим і веселішим.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Не трохи — багато, 35 кг!

ВЕД: 35 кг? Нічого собі!

КРИЧЕВСЬКИЙ: І кожен день я їв сало, вареники, галушки, все що тут росте.

ВЕД: Ви вже розумієте наш гумор?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, так. В американських людей немає такий гумор. Це тому мені не подобається там.

ВЕД: Можливо, це тому, що американській історії всього 200 р., там з’їхалися люди з усього світу і в них немає такої давньої праоснови, яка є тут. Яким ви бачите своє майбутнє? Ви плануєте з українкою одружитися, осісти в Україні так?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так, так.

ВЕД: А от коли ви вивчите досконало українську мову, ви своїх дітей в україномовному середовищі хочете виховувати?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Ну звичайно.

ВЕД: Тільки українському?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Зараз ви вступаєте до нашого техуніверситету, ви — абітурієнт, вчора здавали малюнок. Що малювали?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Малювали голову і акварель. Ще здавали українську мову і математику. Був підготовчий курс по хімії, фізика, русский язик, математика, чєрчєніє, історія України і всьо...

ВЕД: Ну ви вже на фініші, зовсім трошки залишилося до того, щоб з гордістю себе назвати студентом ПНТУ. Ну, найближчі 5 р. будуть пов’язані з Полтавою? Але ви чомусь осіли в Опішні, тому що там багато майстрів- керамістів?

КРИЧЕВСЬКИЙ: ... так, так...

ВЕД: Ви в Опішні де живете? Я хочу вас про побут ваш розпитати.

КРИЧЕВСЬКИЙ: У музеї.

ВЕД: А які у вас гастрономічні пристрасті? Ви собі самі готуєте чи вам допомагає ваша подруга?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Сам.

ВЕД: Мама навчила, а потім відпустила в Україну?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Батько.

ВЕД: Ваші фірмові страви які, що ви вмієте дуже класно готувати?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Все. Я знаю карібську, італійські, в’єтнамську, кухню Ямайки, трошки африканську і трошки українську.

ВЕД: Що ви вмієте готувати із українських страв?

КРИЧЕВСЬКИЙ: Вареники, борщ, галушки, олів’є.

ВЕД: Олів’є? Ну це не дуже українська страва, все-одно, що американські гамбургери — з’їсти і вмерти! Бо поєднання таких непоєднуваних продуктів, залите майонезом, — це просто смерть. Так що я вам не раджу налягати на олів’є. У нас це традиційний салат на Новий рік. Асоціативно Новий рік — це шампанське, ялинка, олів’є і мандарини. Отоді можна їсти, а дуже часто — ні, бо знову наберете 35 кг, нащо вам то? Я хочу вам подякувати за те, що ви стійко витерпіли мій монолог (так вже у нас вийшло), бо поки що ви говорите мало, хоча й все розумієте.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Так.

ВЕД: Але повинен пройти якийсь певний час для того, щоб людина прожила у мовному середовищі і набрала лексичний актив, щоб вона могла вільно послуговуватися цією мовою. Але перед вашим бажанням якраз повернутись на батьківщину предків і найбільше — говорити саме їхньою мовою, я знімаю капелюха. Просто респект вам!

КРИЧЕВСЬКИЙ: Дякую.

ВЕД: Я вам дуже вдячна за те, що ви такий є, і я сподіваюся, що мистецькій царині Полтавщини зовсім небагато пройде часу, коли додасться ще одне гучне прізвище сімейства Кричевських — Василь Васильович Кричевський.

КРИЧЕВСЬКИЙ: Ну дякую!

ВЕД: Я, ведуча Інна Якобенко, прощаюся з вами. Нагадую, що наступна передача «Персона грата» вийде уже наступної суботи, а зараз я передаю віртуальне кермо нашого ефіру моїм колегам. На все добре, почуємося!

КРИЧЕВСЬКИЙ: Дякую, до побачення!

Persona grata

Про проект

Редактор проекту:
Радіо «Ваша хвиля»

Persona grata
157