Громадські слухання тоді й зараз — чи відбулися зміни
Невід’ємною частиною громадських обговорень є громадські слухання. Віднедавна численні спроби порозумітися з місцевими мешканцями нарешті стали давати плоди.
Наскільки потрібні громадські слухання в контексті діалогу з газовидобувними компаніями? Як зазвичай проходять громадські слухання? Чому саме цей формат спілкування став затребуваним? Що вдається вирішувати? — Ми поцікавились у лідерів Коломацької й Сенчанської об’єднаних територіальних громад.
Голова Коломацької ОТГ Полтавського р-ну Євген Почечун переконаний, що громадські слухання потрібні, хоча з приводу газових питань останнє в громаді відбулося 2-3 роки тому:
— Як знадобляться, ми їх обов’язково проведемо. Раніше в нас були проблемні стосунки з Полтавагазвидобуванням. Тоді слухання проходили бурхливо. В сільську раду приходило до 30-40 чоловік. Раніше питання були болючі, а зараз якось налагодилося — ще до вирішення питання по рентних відрахуваннях. Та й порозуміння підприємства з громадою налагодилося. Компанія пішла на співпрацю, громада — на компроміс.
Євген Почечун зазначає, що нарешті він і депутати знають керівництво компанії особисто, мають усі контакти. Раніше на вирішення якихось глобальних проблем, говорить, ніхто не приїжджав. Зараз же завжди присутні начальники профільних підрозділів компанії. З ними можливо сконтактувати й розраховувати на сприяння з вирішенням проблеми.
Голова Коломацької ОТГ Євген Почечун
— З 2015 року почали укладати соціально-економічні угоди. Відбувається співфінансування якихось проектів по ремонтах. Той самий Будинок культури, який ремонтується за їхні кошти. З початку цього року — ще й рентна плата, — підсумував Євген Почечун.
Голова Сенчанської ОТГ Лохвицького р-ну Віктор Лисий зазначає, що громада дозволів і погоджень ніяких не дає. Утім, посадовець переконаний, що громадські слухання — потужний інструмент комунікації громади й газовидобувних компаній:
— Востаннє громадські слухання в нас були в середині серпня. На території Сенчанської ОТГ здійснювали забурки свердловини. Представники підрядника китайської бурової компанії ТОВ «Бейкень енергетика Україна» роз’яснювали деякі екологічні моменти. Мета цих громадських слухань у тому, щоб заслухати представників компанії й надати пропозиції щодо поліпшення екологічної ситуації при спорудженні свердловини. Потім ці пропозиції розглядаються та враховуються, якщо вони конструктивні.
Голова Сенчанської ОТГ Віктор Лисий
Посадовець говорить, що за останні роки формат проведення слухань дещо змінився. Мешканці, активісти стали терпиміші, оскільки з’явився сталий діалог. На заміну максималістичним ідеям прийшла аргументація:
— Раніше слухання проходили всліпу. Приїхали буровики, поставили перед фактом, що буритимуть нову свердловину й поїхали. Тепер заздалегідь привозять матеріали на будівництво свердловини, ми їх оглядаємо. Потім проходять слухання. Вивчаємо отриману інформацію, готуємо пропозиції і озвучуємо їх на громадських слуханнях.
Останні роки значно змінився діалог, змінилося ставлення. На сьогодні й УГВ, і підрядники—виконавці робіт рахуються з громадою, з екологією, прислухаються до пропозицій, намагаються мінімізувати негативний вплив на довкілля. Кращий контроль, технології. Тобто зрушення на сьогодні вагомі.
Віктор Лисий зауважує, що не намагався поділяти громадян на справжніх ідейних і псевдоактивістів. За руку, говорить, не ловив, доказів не має, тому не стверджуватиме.
— Щоб говорити про зацікавленість чи адекватність людей, слід принаймні бути фахівцем. Перші хвилі — на слуханнях стояв крик. За останні роки, як керівником Полтавагазвидобування став Олександр Кобеза — людина, яка дійсно йде на діалог — це вже переходить у таке русло, що більше прохань, ніж нарікань. Зустрічається зі мною, з активістами, говорить із людьми віч-на-віч. Вже люди це побачили й оцінили. І хочеться йому довіряти, і довіряєш.
Посадовець зазначає, що сьогоднішні громадські слухання вже обходяться без завчасно приготованих плакатів. Немає такого протистояння й небажання слухати. Провокатори трапляються й сьогодні, але крику вже не підіймають. З року в рік, говорить, їхня риторика не змінюється. Звісно, буває, приїздять немісцеві. Утім, зараз або повтор тих самих претензій, або одразу звучать якісь умови й замовлення.
— Хоч у нас і власні кошти є, але люди все одно завжди щось прохатимуть додатково — як не дороги, то ще щось. Вважається, якщо буриш на моїй землі, то вже мені щось винен. Але ж нам ще й за видобуток надходить дуже гарна рента. Цьому людей ще доведеться навчити й пояснити, щоб вони чітко розуміли переваги, — наголосив Віктор Лисий.
