У Полтаві відбулися «Вільні читання»

Спочатку планувалося провести читання на природі у дендропарку, але через мінливість погоди від цієї ідеї довелося відмовитися. Незважаючи на такі незначні зміни, захід пройшов прекрасно і викликав купу позитивних емоцій.

Дехто читав прозу, хтось стріляв у зал віршами, а от поет Андрій Коновалов (про якого ми будемо незабаром розповідати) навіть заспівав (що, власне, стало його дебютом) кілька пісень на свої твори.

З магнумців, окрім Андрія, були присутні Ірина Домненко, Роман Повзик (про яких ми вже писали у минулих публікаціях), а також Ромця Каднай та Каріна Тютюнник, яка здобула шалені оплески за свої незвичні «штуки» (як називає свої твори сама дівчина).

Оскільки літо вже почало свою активну експансію, то цей захід став офіційним закриттям першого літературного сезону для «Magnum Opus». Незабаром поети розбіжаться й загубляться, щоб із новими силами та віршами увірватися в осінь, розбивати кепський настрій від жовтого листя, розворушувати інертну Полтаву новими концептуальними літературно-мистецькими акціями. А вони будуть... це ми Вам гарантуємо...

Для того, щоб читачі відчули атмосферу заходу, пропонуємо декілька поезій, які лунали того дня у кав’ярні «Сто доріг». Це були речі, які здобули любов слухачів і постійних відвідувачів «Magnum Opus», а також твори, які не лунали в цьому сезоні, і вперше, так би мовити, бачили сцену й чули оплески.

Сумбур

Якщо колись чомусь і будь-де...
Чи, може, завтра... чи ніколи...
Мені, тобі... нічий чи власний...
Не нам. Не наш. Не ми. Назавжди.

Якщо мені... та навіть зараз!
Напевно... точно! Може й справді?
То я... чи ми... колись вже певні...
Нарешті!.. але все ж не вчасно...

(Іра Домненко)

***

Законсервую всі клопоти в банці,
Залишу на згадку весні.
Прокинуся завтра щасливим уранці,
Співатиму сонцю пісні.

На сяючім зорянім телеекрані
Дивитимусь фільми в 3D.
Зірка впаде — загадаю бажання:
Хай мене щастя знайде.

Гратиму в піжмурки з власною тінню
З ранку до пізньої ночі.
І усміхатимусь сонця промінню,
Що мої очі лоскоче.

З дощем закружляю у вальсі повільнім,
Ковтаючи краплі його.
Від тебе залежним,від урбану — вільним,
Так хочу я літа свого.

(Андрій Коновалов)

ПАТРІОТИЧНИЙ

Ніякого націоналізму, просто боляче, шо Україну вважають якимось Ололо — особливо російська братія. Але нас недооцінюють.... завжди...

А вишиванку нашу вишивало літо!
А стрічки для вінка у нас з метеликів!
А думки наші зорями гаптовані!
А посмішку нам вимісив світанок!
А серця в нас сонцем пошиті!
А коси дівочі з Дніпра виплетені!
А блондинки наші хмарками фарбуються!
У нас навіть з рота смереками пахне!
Ну шо, Росія, обламалась?:)

(Каріна Тютюнник)

Потік

Найкраще писати у зливу
на кухнях з відкритим вікном
вірші із подвоєним дном,
які видихаєш мінливо,
де ритм, наче серця такти,
де рима — лише твоя,
знаєш, сьогодні я
всі відміняю антракти,
всі починаю драми
для одного актора.

Я невимовно хворий
небаченими містами,
де вулиці повні дива,
що вистачить і подорожнім,
які блукають порожніми,
і пишуть собі у зливу.

(Роман Повзик)

Роман Повзик. Magnum Opus. Вільні читання

Андрій Коновалов. Magnum Opus. Вільні читання

Андрій Коновалов і Гоша Дехнич+5'nizza. Вільні читання

Роман ПОВЗИК