«Я б в рабочие пошел»: перші наслідки реформи профтехосвіти на Полтавщині

Полтавщина шукає робітничі таланти

— У мене 300 чоловік — дефіцит робочої сили на підприємстві. Потрібні токарі, фрезерувальники, — зазначив на червневому форумі «Полтавщина індустріальна» Сергій Змієвець. Він — голова правління Полтавського регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців, голова правління Полтавської обласної організації роботодавців, голова правління ВАТ «Лтава».

Брак і недостатня кваліфікація робітничих кадрів — одна із тем, яку порушували керівники підприємств у сферах машинобудування, видобутку вуглеводнів та АПК під час форуму.

Засновник ТОВ «Білагро» Віктор Кордубан

— Із Полтави і Миргорода веземо людей на роботу в Білоцерківку. Аби громада розвивалася, вони тут не тільки працювати, а й жити повинні, — говорив голова ради директорів ПП «Білоцерківська агропромислова група», засновник ТОВ «Білагро» Віктор Кордубан.

Його підприємство будує гуртожитки для працівників. Розраховує на осіб віком 40+, тому що вони не прагнуть виїхати за кордон, як молодь.

Як «заякорити» людей, аби їм хотілося жити і працювати вдома? Директор з видобутку та переробки вуглеводнів ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» Олексій Раптанов знає секрет. Від нього працівники не тікають шукати кращої долі, тому що діє формула «успіх = влада + бізнес + наука».

А що ж наука? На Полтавщині у червні на семінар-нараду щодо профтехосвіти зібралися спеціалісти з усієї України та гості з Польщі. Представник Міносвіти Катерина Мірошниченко зазначила:

— У Німеччині 70% випускників шкіл ідуть саме у професійну освіту. Отримують достойні заробітні плати та перспективи розвитку. У нас же 80% випускників шкіл мають дипломи про вищу освіту, значна частина з яких — безробітні. Натомість затребувані на ринку праці — робітничі професії.

Освітяни ознайомилися з досвідом роботи Решетилівського професійного аграрного ліцею імені І. Г. Боровенського. Тут хороша база як для теоретичного, так і практичного навчання. Завдяки ФГ «Сади Полтавщини» учні вирощують ягоди та фрукти. Розпочалася реконструкція гуртожитку ліцею, вже діє сучасний спорткомплекс.

Учні і викладачі Решетилівського професійного аграрного ліцею ім. І.Г. Боровенського

У ПТУ в ОТГ шансів немає

Викладачі ПТУ № 49 у Красногорівці переживають: триває процес його приєднання до ліцею в Решетилівці. Збиралися комісії з питань освіти у Великобагачанській та Решетилівській РДА, які це питання узгодили. Міносвіти об’єднання погодило.

— Ніхто з працівників ПТУ № 49 ображений не буде, — підкреслює директор ліцею ім. Боровенського Ніла Спільна. — У них, на жаль, немає іншого виходу, ніж приєднання до нас. Бачу дві причини: слабка матеріально-технічна база і низький авторитет самого закладу. Підкреслю, не викладачів, а закладу, тому що з Красногорівки діти роз’їжджаються до крупніших сіл і міст. А до нас їдуть і з Глобиного, і з Багачки, і з Козельщини, і місцевих багато.

Контингент ПТУ № 49 — 130 дітей. Натомість в Решетилівському ліцеї у гірші часи було 250 учнів, нині — 350.

— Я за укрупнення ПТУ із передачею безперспективних закладів на баланс місцевих рад, де вони розташовані. Тому що майбутнє сіл — не за ПТУ, а за якісними садочками і школами. От якраз їх скорочувати не можна, — переконаний голова Білоцерківської ОТГ Іван Лещенко.

На території його об’єднаної громади і знаходиться ПТУ № 49. Білоцерківська ОТГ — одна з найкращих в Україні. Іван Лещенко минулоріч пропонував ОДА на базі приміщень красногорівського училища створити молодіжний культурно-розважальний центр. Але земля і майно профтехнічних закладів залишаються на балансі Міносвіти. Хоча фінансування поточних видатків, зарплат, комуналки, ремонтів, закупівлі нового обладнання держава «повісила» на ОДА та обласні центри.

У ПТУ № 49 в Красногорівці Великобагачанського району

Директор ПТУ № 49 Ігор Гавриленко неочікувано підтримує керівника ОТГ:

— Об’єднання кількох професійно-технічних закладів не означає припинення діяльності одного з них, але не вирішує основного: демографічної проблеми у сільській місцевості. Молодь вишукує можливість виїхати до міста, працевлаштуватися за кордоном. І тому перспектив у об’єднанні двох закладів освіти я не бачу. Крім того, маємо свій біль. У 90-х наше ПТУ отримало виробничі приміщення у селі Софино Хорольського району. Там ще за царя з’явилася навчальна столярно-колісна майстерня. З 1996 року навчання у Софино не проводиться. Ні в оренду здати, ні продати, ні даром віддати тамтешні приміщення ми не можемо, бо — власність Міносвіти. Потрібні роки, аби будівлі стали комунальною власністю громади. Шкода, що Івану Васильовичу не вдалося реалізувати задумку про молодіжний центр. І для Красногорівки він би благо зробив, і наших працівників працевлаштував би.

Від Красногорівки до Софиного — 60 км, від Решетилівки до Софиного — 100 км. Що буде із софинською майстернею після реорганізації ПТУ № 49, поки що ніхто не знає.

Ким бути?

— Діти хотітимуть вступити в профтехнічні заклади. Наша головна мета — виховати в них таке бажання. Для цього популяризуємо професії робітничі та у сфері обслуговування, повертаємо повагу та інтерес до них, — підкреслює директор Департаменту освіти і науки ОДА Олена Харченко.

Керівники Департаменту освіти і науки ОДА Олена Харченко

121 професію опановують 10 тисяч учнів та слухачів в професійно-технічних закладах області. Освітяни прогнозують: реформа збільшить їхню кількість. Для цього діє регіональна рада професійної освіти (стейкхолдерів). Розроблений регіональний план розвитку професійно-технічної освіти Полтавської області на 2016-2018 роки. Прийнята Стратегія створення нового освітнього простору професійної (професійно-технічної) освіти Полтавської області на 2017-2020 роки.

Що конкретно відбувається? Існуючі заклади об’єднуються у регіональні центри професійної освіти. У 2017 році на базі семи ПТУ створені центри у Кременчуці та Зінькові, а також вище професійне училище у Горішніх Плавнях.

Професійний ліцей сфери послуг у Полтаві та регіональний центр професійно-технічної освіти у Зінькові у рамках пілотного проекту уряду відкрили новітні навчально-практичні центри із професії «Швачка. Кравець. Закрійник».

Кременчужанин на міжнародних змаганнях «Золотий кубок Лінде»

Завдяки професійним перемогам дітей освітяни Полтавщини краще бачать напрямки для реформування. Так, учні вищого професійного училища № 7 у Кременчуці щорічно здобувають призові місця на Міжнародному конкурсі молодих (до 20 років) зварників «Золотий кубок Лінде» в Чехії. Недарма на базі закладу створюється тематичний регіональний центр професійної освіти. А наукова робота творчого колективу училища та роботодавців про інноваційне навчання зварників висунута на здобуття Державної премії України в галузі освіти 2018 року в номінації «Професійно-технічна освіта».

Вихованці Полтавського вищого професійного училища ім. А.О.Чепіги протягом 2016-2017 років вибороли призові місця у конкурсі професійної майстерності Worldskills Ukraine у компетенціях «Кондитерське мистецтво» та «Кулінарне мистецтво».

Готуємо разом з Європою

Найперспективніше нововведення реформи — дуальна освіта. Це, по суті, паралельне навчання у закладі та на виробництві. Така модель освіти набула популярності у Німеччині в 60-х роках, поширилася на інші країни світу.

З 2017 року в Україні триває експеримент з дуальною освітою. 38 закладів задіяно у ньому. Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у Хоролі за дуальною моделлю навчає кухарів.

Дуальна освіта у Хоролі дає хороші результати

— 13 наших хлопців і дівчат уже рік так провчилися. 31% їхнього часу йде на теорію, інше — практика. Виробниче навчання раніше вони б проходили у нашій лабораторії, а тепер — на виробництві, в ресторані «У сестер» чи в кафе «Наталка Полтавка». У результаті ми економимо електроенергію, розхідні матеріали, час викладачів і державні кошти. А роботодавці готують персонал під свої стандарти і обладнання. Діти ж набувають професійних прийомів під час навчання і стовідсоткове працевлаштування. Тристоронній договір між ними, закладом і роботодавцями це гарантує. Крім того, навчаючись, молодь починає заробляти. За виробничу практику половину заробленого отримують самі діти, інше — наш заклад, — розповідає директор центру Віталій Заєць.

Він з колегами порівняв експериментальну групу із звичайною. Показник «успішність» стабільно високий у всіх. А показник «якість знань» на 10% кращий у майбутніх кухарів, що вчаться за європейською моделлю. Головою державної кваліфікаційної комісії є головний технолог ресторану «У сестер» Олександр Горбань. Тому оцінювання дітей — справедливе, наголошує Віталій Заєць.

Експеримент з дуальною освітою у міжрегіональному центрі виявився настільки успішним, що керівник планує його поширити на інші професії. Але зміни також стимулює конкурент — Хорольський агропромколедж. Тож на базі очолюваного Віталієм Зайцем закладу створюється черговий регіональний центр профтехнічної освіти. Його філією стане ПТУ № 53, що за 30 км у Войнисі Лубенського району. Тож майже 300 учнів з двох закладів отримають кращі життєві перспективи, переконаний керівник.

Чому саме з кухарів почалася дуальна освіта на Полтавщині? Міжнародна траса М-03, вздовж якої розташовані готельно-ресторанні комплекси, диктує свої умови. Тільки у Хорольському районі, крім згаданих, робочих рук потребують «Старий млин», «Едем», «У тещі», «Мадрид», «Каспій».

Модель дуальної освіти на українському ґрунті приживеться, впевнені експерти ГО «Український центр європейської політики». По-перше, у нас уже є досвід. У радянські часи подібна освіта була у втузах (рос. высшее техническое учебное заведение, завод-втуз). По-друге, у нас просто немає вибору: Україна підписала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. У статті 432 описані наші зобов’язання розвивати національну систему профтехосвіти. Зокрема, маємо створити національні механізми прозорості та визнання кваліфікацій та компетенцій.

— Поки що не прийнятий законопроект «Про професійну освіту» та відповідні законодавчі акти. Наші професійно-технічні заклади часто працюють із морально застарілою та фізично зношеною навчальною базою, без доступу до інтернет-технологій. У першу чергу це стосується спеціальностей у сфері сільського господарства, транспорту, металообробки, деревообробки, швейного виробництва. Тому на обласному рівні оптимізуємо мережу закладів і вкладаємо кошти в їх оновлення. Сприяємо державно-приватному партнерству. І, звичайно, плануємо набір дітей з урахуванням потреб ринку праці, — резюмує керівник освітян Полтавщини Олена Харченко.

Анна ДОВГОШЕЙ