Веломаршрут на вихідні, або лісовим асфальтом — до Безручок

Полтавський район дуже багатий на лісові масиви. Багато лісів хвойних. Причому деякі з них розташовані поруч з містом. Зараз в сосновому лісі гарно. Немає ще тієї палючої спеки, яка висушує повітря, ще достатньо вологи, щоб відчувати аромат хвої, а молода поросль радує око свіжою зеленню. Однак, соснові ліси в нас, як правило, зростають на піщаних ґрунтах, і за умови сухої погоди лісові дороги стають важкопроїзними для велосипедиста. Але є місця, де можна насолодитися тонким хвойним ароматом, їдучи при цьому дорогою з асфальтовим покриттям. Це — «лісові» села Полтавського району — Терешки, Микільське, Цибулі, Клюшники, Безручки.

Отже, виїжджаємо з Полтави в бік Харкова. Краще це зробити, максимально оминувши трасу Київ-Харків і досить небезпечний спуск від Полтави в бік Копилів. Їхати можна вулицями Карла Лібкнехта, Нижньомлинській, Чураївни — до вулиці Південної і далі по ній — до тунелю під трасою. Це велосипедно-пішохідний шлях на той бік дороги — в бік села Нижні Млини. І вже після — виїзд на трасу. На жаль, цього не уникнути. Рух по трасі до повороту в с. Копили, поворот, через село до переїзду, далі через Терешки, і от ми вже в оточенні величних сосен. Дорога крізь ліс від Терешок до Микільського — доволі пристойний асфальт з неактивним автомобільним рухом. Однак не треба забувати — це все ж таки дорога і вона вимагає певної обережності.

До того, як в’їхати в Микільське, встигаємо насолодитися величчю і запахами соснового лісу. Але нам далі — на Клюшники. Тут краще запитати в місцевих жителів — як проїхати. І, знайшовши «правильний» поворот, рушаємо. Протягом всієї подорожі нам відкриваються чудові краєвиди — лісові галявини, переліски, низини із ставками-болотцями... (фото «Переліски») Можна навіть кілька разів бачити «шевченківські хати» з солом’яними стріхами. Дорога сама собою виведе нас до залізничної зупинки «Клюшники» і переїзду, перетнувши який, рухаємось далі (знову ж таки — лісом) і в’їжджаємо в Безручки. Село само собою дуже мальовниче. З 3-х боків оточене лісом, а з одного боку — луками, воно знаходиться на узвишші, з якого відкривається чудова панорама на долину Ворскли, її високий правий берег, ліс, заливні луки. (фото «Луки») Особливо красиво тут надвечір, коли сонце сідає і по долині починає стелитися туман (фото «По доліині — туман»). Якщо це рання весна, то шлях через луки відрізаний розливом. Та коли вода висока — видовище грандіозне! (фото «Розлив») А якщо осінь, то можна випробувати щастя та пошукати грибів в навколишніх лісах. Тут «водяться» і польські, і маслюки, і грузді, і навіть білі.

Безручки — кінцева точка подорожі. Виїхати на Полтаву можна кількома способами — повернутися до переїзду і звідти або дизель-потягом (потрібно знати розклад), або попід залізницею гравійною дорогою до Копилів. Або ж можна продовжити подорож і їхати через луки до дамби в с. Нижні Млини і далі — на Полтаву. Гарних Вам вражень!

Тарас КУНПАН, директор Полтавського районного інформаційно-туристичного центру.

При підготовці матеріалу були використані фотографії, розміщені на ресурсі Google Earth