Веломаршрут на вихідні: альпійські луки над Ворсклою

Навколо Полтави знайдеться чимало місць, де краєвид милує око, а повітря п’янить своєю чистотою. Однак не до кожного можна дістатися автомобілем. Тут і стає нам в пригоді наш улюблений велосипед. Цей транспорт довезе нас туди, куди пішки йти далекувато, а машину шкода. Навіть більше — сам шлях до місця призначення велосипед перетворить в незабутню подорож. То ж погода сприяє, весна в усій своїй красі, незабаром тепле літо, а там і осінь з її розмаїттям барв.

Проект «ВелоКраїна» розпочинає цикл публікацій, присвячених описанню маршрутів, які можна здійснити на велосипеді разом з родиною, друзями або самому. Серед них кожен зможе обрати для себе той, що сподобався і відповідає фізичній підготовці.

Маршрут «Альпійські луки над Ворсклою»

Мабуть, мало знайдеться серед полтавців тих, хто не відпочивав на березі Ворскли поблизу села Нижні Млини. Береги там ваблять своїм розмаїттям, а луки — простором. Крім того, в тих краях не так велелюдно, як на пляжах іншої частини річки — тієї, що «над» Полтавою. Однак не всі знають, що вгорі, на так званому «високому березі» долини, місця не менш мальовничі. Саме там і пролягає веломаршрут «Альпійські луки над Ворсклою».

Початок маршруту — перехрестя вулиці Фрунзе та Харківського шосе, ресторан Мак-Дональдс. Рухаємось в бік Харкова по трасі. Це небезпечна ділянка, треба бути дуже уважним і дотримуватися Правил Дорожнього Руху. Від ресторану «Баварія», на відстані близько 10 метрів вздовж траси, йде асфальтована пішохідна доріжка, яка з успіхом може бути використана як велосипедна. Рух по ній дасть змогу уникнути пересування по трасі. Доїжджаємо до повороту на с. Гора і їдемо в напрямку села, на самому початку якого — перший видовий майданчик «Гора».

Гора

Звідси можна спуститися в Нижні Млини до храму Св. Георгія. Однак нам далі — по сільській вулиці в кінець села.

Виїхавши за село, на перехресті польових доріг повертаємо ліворуч і рухаємось вздовж поля. Як тільки дорога змінить напрямок — піде між полем та лісом — приблизно через 50 метрів ліворуч відходить стежка. По ній спускаємось на другий видовий майданчик маршруту — «Абрикосову галявину». Це — невеликий виступ з рештками абрикосового садка і вкритий густою травою. Звідси відкривається чудовий вид на долину Ворскли, видно село Безручки, Терешківський та Головачанський ліси.

Абрикосова галявина

Для того, щоб продовжити маршрут, потрібно повернутися на дорогу, з якої з’їхали, і рухатися далі в попередньому напрямку (на південь). На цій частині маршруту можна зробити дуже вдалі фотографії заходу сонця. Особливо, наприкінці літа, коли збіжжя вже змолочено, а солома скручена в рулони.

Сіно

А дорога сама собою виводить на третій видовий майданчик — «Швейцарію». Це довгий вузький мис між двома долинами. Краєвид чимось нагадує альпійські луки, що і дало назву маршруту.

Спуститися звідси можна напівзарослою луговою дорогою, яка широкою петлею серпантину траверсує схил и виводить на ґрунтовий «лісовозний» шлях. Треба бути обережним — схил доволі крутий і дорожнє покриття досить розбите. Якщо ви не впевнені в своїх силах, то краще подолати цей відрізок шляху пішки. І вже точно ви не проминете великий валун-пісковик, який лежить при дорозі. Звідки він узявся і яким чином опинився тут — достеменно невідомо. Є навіть припущення, що це рештки скіфської кам’яної «баби», яку хотіли забрати, але дотягли лише до цього місця і кинули.

Зійшовши з пагорба, дорога, оминаючи його, виходить на луки. З цієї точки починаємо рухатися в зворотному напрямку. Заблукати неможливо — увесь час рухаємось між горою та річкою в бік Полтави, на північ. Минаємо кілька чудових пляжів, туристичну базу «Сенегал» — осередок спілки зеленого туризму в Полтавському районі, і зрештою виїжджаємо на дамбу.

Дамба

Це — четвертий видовий майданчик маршруту. Тут тиха Ворскла набуває двох облич — спокійної рівнинної ріки з плесами та заплавами і бурхливого гірського потоку з водограями та перекатами. З дамби через плесо видно Святогеоргіївський нижньомлинський храм, до якого, зрештою, згодом і під’їжджаємо. Храм — туристичний об’єкт маршруту з дуже багатою історією. Він і зараз вражає своєю величчю і, водночас, майже домашнім теплом.

Храм

Святогеоргіївський храм — це кінець маршруту. До міста можна виїхати, піднявшись вузькою вуличкою, яка починається від церкви і виводить на перший видовий майданчик «Гора», або по центральній сільській вулиці до Київської траси, і далі, крізь тунель, на вулицю Південну. Детальний опис та карту-схему можна побачити на сайті проекту «ВелоКраїна».  Гарних Вам вражень!

Тарас КУНПАН, директор Полтавського районного інформаційно-туристичного центру.

При підготовці матеріалу були використані фотографії з ресурсу Google Earth.