Persona grata: Олексій Соловчук

ВЕД.: Привіт усім! Щосуботи в цей час на «Вашій хвилі» програма «Persona grata» — спільний проект рідного радіо та інтернет-видання «Полтавщина». Ми знайомимо Вас із цікавими людьми, з такими, з якими завжди є про що поговорити. І мені, Тетяні Онищенко, дуже приємно зараз вітати в нашій студії Олексія Соловчука— майстра спорту з шахів. Доброго ранку. Олексію, як настрій?

СОЛОВЧУК: Настрій хороший.

ВЕД.: Ну в такому випадку почнемо наше інтерв’ю з хорошого настрою. Наприкінці березня у Дніпродзержинську відбувся особисто-командний чемпіонат України з розв’язування шахових композицій. І перше місце в особистому заліку зайняв наш сьогоднішній гість. Олексію, Ви показали просто фантастичний результат — 90 балів із 90 можливих. Користуючись нагодою, поздоровляю Вас зі здобуттям титулу чемпіона Полтави.

СОЛОВЧУК: Дякую за поздоровлення.

ВЕД.: Його Ви завоювали вперше?

СОЛОВЧУК: 4-ий раз. Вибачаюсь, навіть 5-ий уже. 4-ий був минулого року.

ВЕД.: Які у Вас враження від чемпіонства?

СОЛОВЧУК: Ну трошки вже звик. Чемпіон — значить так і треба.

ВЕД.: А якою Вам здалася атмосфера чемпіонату?

СОЛОВЧУК: Хороша атмосфера. Всі люди доброзичливі, спілкуються між собою. Шахісти — це теж велика своя сім’я.

ВЕД.: Ви говорите — вчетверте, навіть уп’яте завоювали титул. Чи є, на Вашу думку, різниця між цим і попередніми чемпіонатами?

СОЛОВЧУК: Перші три чемпіонати мені вдавалося виграти трішки легше, а 4-ий, 5-ий — в боротьбі. Але, якщо чесно, великої різниці я не бачу. Десь пощастило, десь суперник був не в найкращій формі і, відповідно, мені вдалося зайняти перше місце. Так, яка ще може бути різниця? Приміщення... проходили в одному змагання, тепер — в іншому. А так... великої різниці не бачу.

ВЕД.: Олексію, перед чемпіонатами Ви відкладаєте всі інші справи і активно готуєтеся чи у гросмейстерів свої хитрощі: релаксація, музика, книги?

СОЛОВЧУК: Я останнім часом не сильно готовлюсь до чемпіонатів Полтави. Тобто, готуюсь, ну не так, щоб відкладати всі інші справи. А музику... так, класичну полюбляю. Книги теж люблю читати. Але це роблю і так. Не обов’язково, готуючись до чемпіонату.

ВЕД.: Що саме читаєте?

СОЛОВЧУК: Багато різних жанрів: детективи, фантастика, історичні романи. Це, так сказать, найбільше, які я полюбляю книжки.

ВЕД.: Зізнайтесь чесно, перед іграми буває безсоння?

СОЛОВЧУК: Якщо чесно: не пам’ятаю такого. Може, колись і було, ну не пам’ятаю я такого, щоб в мене було безсоння перед іграми.

ВЕД.: Під час гри одні шахісти, очікуючи на хід суперника, встають, щоб погуляти, розслабитися. Інші ж протягом партії незворушно сидять за столом. А що ви робите, коли суперник обдумує хід?

СОЛОВЧУК: Залежить від ситуації, від настрою. Я можу і ходити, гуляти, можу й сидіти. Конкретно залежить, що хочеться в той момент робити, те й роблю.

ВЕД.: А скільки тривала Ваша найдовша партія? Цікаво.

СОЛОВЧУК: Здається, найдовша тривала 5 з половиною годин. Це було на минулому півфіналі чемпіонату України. Там дуже довго довелося вигравати в суперника. Ну така якась вийшла позиція.

ВЕД.: Ви говорите, що довго доводилось вигравати. А як швидко можна оцінити майстерність суперника?

СОЛОВЧУК: Якщо суперника не знаєш зовсім, не бачиш його прізвища, рейтинга, а бачиш його перший раз, то — на протязі перших 10-20 ходів вже видно, наскільки суперник сильний. І, звичайно, ці перші 20 ходів треба грати дуже обережно, щоб не получилось недооцінки суперника. А переоцінив, то — не страшно. Швидше виграєш потім.

ВЕД.: А чи доводилося грати проти такого суперника як комп’ютер? Якщо «так», то які враження?

СОЛОВЧУК: У мене єсть дома комп’ютер. Останнім часом я уже протів нього не граю, бо єсть Інтернет. З живими людьми цікавіше грать.

ВЕД.: Безумовно.

СОЛОВЧУК: Ну, а з комп’ютером грав... дивлячись, який рівень. Я з дуже сильним рівнем не грав. А ось для мене й того рівня, з яким я грав — вистачало. Дуже важко зробити нічию.

ВЕД.: А яка найяскравіша шахова партія у Вашому житті? Пригадайте.

СОЛОВЧУК: Важко пригадати. 10 років назад я вважав одну партію своєю найяскравішою. Після того — зіграні нові партії і оцінки міняються. Такої мети собі не ставиш, щоб якусь партію виокремити. Я думаю, вона в мене ще попереду.

ВЕД.: Дуже цікаво, які методи тиску на суперника є в арсеналі шахіста?

СОЛОВЧУК: Це хіба що демонструвати впевнений вигляд, а в партії, чисто шаховій — уже методи: нападати або робити вигляд, що позиція погана, а насправді — вона хороша. Та особливо таких методів тиску я не бачив. Ну є, звичайно, люди, які люблять голосно пройтися, відсунути голосно стілець — з тріском. Я вважаю, що такі методи малоприйнятні.

ВЕД.: А як Ви особисто давите?

СОЛОВЧУК: Я думаю, що не давлю на суперника ніколи.

ВЕД.: Ведете себе спокійно, так?

СОЛОВЧУК: Да, стараюсь по можливості спокійно. Звичайно, всіляка буває вірогідність, що я можу вести себе неспокійно. Це теж може виникнути. Але, загалом, в 99 відсотках випадків веду спокійно себе.

ВЕД.: Скажіть, щоб досягти успіхів у шахах, чи потрібно мати спеціальну освіту, закінчувати курси або треба просто грати день за днем?

СОЛОВЧУК: Я думаю, перш за все, це повинно бути бажання грати.

ВЕД: І йти до цього бажання.

СОЛОВЧУК: Звичайно...Практика дуже важлива. А вже інше — рівень підготовки. Скільки часу на це буде витрачатись залежить і від можливостей, і, знову ж таки, від бажання. Якщо в людини бажання нема, то вона й готуватись не буде.

ВЕД: Ну, а, до речі, хто Ви за фахом?

СОЛОВЧУК: За фахом я — інженер-будівельник, закінчив Полтавський національний технічний університет. Свого часу грав за нього, коли студентом був. По спеціальності працював, зараз не працюю.

ВЕД: Шахістами стають чи народжуються?

СОЛОВЧУК: Пов’яжу це з попередньою відповіддю: 50 на 50.

ВЕД: Що змушує Вас грати в шахи і, до речі, як давно вони стали пріоритетом у Вашому житті?

СОЛОВЧУК: В шахи, як і будь-яку гру, щоб бути кращим за інших, щоб перемагати. Це основний мотив. І, відповідно, мати якесь звання — чемпіон України, чемпіон Полтави. Як давно стали пріоритетом... в техуніверситеті. Мене спортивна кафедра підтримувала в міру своїх можливостей. Якраз після закінчення університету виконав норму майстра спорту. Тоді це більш професіонально вигляділо, стало більш пріоритетним. Хотя в душі вони, мабуть, у мене були із того часу, як зіграв перший раз за школу. Вже були вони в мене в душі пріоритетним видом спорту.

ВЕД.: Ще змалку, так?

СОЛОВЧУК: З 7-го класу. Перший раз я зіграв за школу.

ВЕД.: У дитинстві, коли починали грати, траплялося щось на кшталт сюжету з «Єралашу»? Кулаком погрожували під столом?

СОЛОВЧУК: Якщо коли і погрожував (я не пам’ятаю точно), то це хіба що як жарт. Таких серйозних жестів не було.

ВЕД.: А якісь курйози...

СОЛОВЧУК: От що можу розказати про себе... Я люблю слухати, як хтось розказує анекдоти і всякі курйозні історії. Сам же ж практично не запам’ятовую нічого. Так що — дуже довго згадувати якісь курйози.

ВЕД.: Шахи потребують вдумливого, критичного ставлення до себе. У житті Ви — спокійна людина?

СОЛОВЧУК: Сильно спокійним я себе не назвав би. Хотілося б і більше внутрішнього спокою. І більш спокійного відношення до життя. А в шахах... в шахах там треба бути спокійним. Це таки не футбол.

ВЕД. У дитинстві, юності хто для Вас був шаховим орієнтиром? Чиї партії вивчали особливо ретельно?

СОЛОВЧУК: Поки я тільки ще був у дитинстві навчився, перші книжки, які мені попали в руки, ті я, відповідно, ретельно й вивчав. Бо вони були дома під рукою. Це були партії Таля, а потім вже, коли почав тренуватись, ходити в гурток, там уже по необхідності вивчав різні партії різних шахістів для того, щоб підвищувати свій рівень. Книга «Моя система» Німцовича, шахісти цю назву книги знають.

ВЕД.: Хто Вас, до речі, навчив цій грі?

СОЛОВЧУК: Навчив мене батько десь років у 5 приблизно і, відповідно, до 7-го класу в основном з ним грав. В школі кілька раз зіграв, ну недовго. А, знову ж таки, до 7-го класу (поки не зіграв перший раз за школу) дома можна сказати тільки й грав.

ВЕД.: Я впевнена, що й зараз у Вас є свій улюблений шахіст. Хто він і чому Ви обрали саме його?

СОЛОВЧУК: Якщо шукати улюбленого шахіста, то, мабуть, це Ананд — це чемпіон світу, шахіст з Індії. Чому я його обрав? Тому що шахісти інші сильні і сильного когось я не виберу. Тому що ця людина грає універсально і швидко. Що в сучасних шахах теж дуже важливо. Скажем так, — за універсальність.

ВЕД.: Олексію, а чи звертаються до Вас починаючі шахісти за допомогою і чи займаєтесь Ви підготовкою і приватними заняттями з учнями?

СОЛОВЧУК: На даний момент я ні з ким не займаюсь.

ВЕД.: А чи плануєте в майбутньому?

СОЛОВЧУК: Сильно не планую. Получиться, буду займатись. Тобто, якщо це буде хотітись моєму учню потенційному, мені, і ситуація буде відповідна. Якщо про те, що займався, так. Займався і толковий студент був.

ВЕД.: Які ж особисті якості потрібні для того, щоб навчати шаховій грі?

СОЛОВЧУК: Перше — самому вміти в цю гру грати...

ВЕД.: Мені ще здається це терпіння.

СОЛОВЧУК: терпіння це — головне. Ну а, відповідно, і працьовитість, щоб же ж... тому що навчити іншу людину — це вдвічі важче, чим навчити себе. Тому що треба і себе заставляти працювати, і якось його спонукати до праці.

ВЕД.: Це точно. А ось у батька Вашого терпіння вистачало?

СОЛОВЧУК: Про батька можу сказати, що він мене в шахи не навчав, він просто навчив правам, тобто грати. Відповідно, ми з ним, коли був вільний час і бажання грали — в дитинстві, поки я не став сильніш за нього грати. А щодо навчання, то батьки мене не тренували. В цьому відношенні я сам тренувався.

ВЕД.: А свого першого тренера пригадуєте?

СОЛОВЧУК: Пригадую, звичайно. Це, знову ж таки, після того, як вперше зіграв за школу і запросили в гурток мене ходити на шахи. Це був Аксьонов. На жаль, він покійний, і я з ним не дуже довго прозаймався — всього 1,5 року. І потім він помер. Це був хороший тренер. Можливо, якби він передчасно не помер, то я уже чемпіоном України по звичайних шахах був би.

ВЕД.: Ми бажаємо Вам досягти цього результату.

СОЛОВЧУК: Дякую. Це буде важкувато, але ж треба намагатись.

ВЕД.: Як кажуть: «Терпение и труд — все перетрут». Що б Ви могли порадити починаючим шахістам, людям, для яких шахи є чимось більшим, ніж просто хобі?

СОЛОВЧУК: Практика — це найбільше. Чим довше граєш і більше, тим більша сила гри. Ну, звичайно, бажано б знайти хорошого тренера. Це вже — по можливості.

ВЕД.: Олексію, про це сперечаються вже багато років, але все ж таки, що ж таке шахи — спорт, наука чи мистецтво?

СОЛОВЧУК: Для мене це — спорт і мистецтво.

ВЕД.: А що вони означають у Вашому житті? І наскільки суттєвою його частиною є?

СОЛОВЧУК: Шахи займають значну частину. В тому числі я багато знайшов друзів і знайомих за допомогою шахів.

ВЕД.: Однодумців, так?

СОЛОВЧУК: Так, і однодумців. Поїздив за межі України завдяки їм, тому що займався розв’язуванням шахових задач. Це паралельно...

ВЕД.: А ось про це, будь ласка, докладніше. Розкажіть про свої подорожі.

СОЛОВЧУК: Для тих людей, для яких шахи — це тільки те, що вони знають ззовні, то скажу так: є ще такий розділ як розв’язування шахових композицій. Ці задачі треба скласти. Цим займаються шахові композитори. Смисл який? Скласти задачу, щоб було естетично красиво її розв’язати, подивитися. Змагання, відповідно, проводяться по розв’язанню шахових задач і композицій. Так як у нас в Полтаві є людина, яка займається уже шаховими композиціями давненько і підтримує цей вид шахів, то завдяки цьому я досить швидко виріс у цьому різновиді. Тому що чемпіонат України з розв’язування шахових задач проходе в основному в Полтаві — десь 15 років. І кілька з них (я три пригадую) — в Одесі, Мукачево і Дніпродзержинську в цьому році. Це були чемпіонати України не в Полтаві. Якщо називати країни, то кілька разів в Польщу їздив, Сербія, Чехія, Латвія. Оце основні поїздки. Це їздив, якщо зі збірною України. Остання поїздка... скажем так, передостання... це була поїздка в Польщу. Тобто, за рахунок шахових композицій я поїздив по зарубіжжю.

ВЕД.: А найближчим часом намічаються ще якісь поїздки?

СОЛОВЧУК: Найближча поїздка — це з 20 по 22 квітня в Київ. Буде чемпіонат Європи-2012 з розв’язування шахових композицій і буде проходити саме в Києві. Україна стане організатором в цьому році. Все-таки будемо грати на рідній території. Можливо, вдасться повторити минулорічний результат.

ВЕД.: Ну то ми будемо тримати за Вас кулаки...

СОЛОВЧУК: Дякую.

ВЕД.: ... щоб усе вийшло. Олексію, Ви — майстер спорту. Скажіть, як воно — бути професійним шахістом? Важко?

СОЛОВЧУК: Я вважаю, що до професійного рівня хоч і наближаюся, ну ще далеко. Все-таки треба частіше їздити, займатися виключно шахами. Важкувато. Інколи — легко. Не можу сказати однозначно.

ВЕД.: Ви говорите, що потрібно частіше їздити. А в яку країну є найбільше бажання поїхати? Куди хочете?

СОЛОВЧУК: Бажання є поїздити по різних країнах. Треба для початку поїздити по Україні. Хоча цього недостатньо. А для поїздок в інших країнах треба або ж підвищити сильно свій рівень і заробляти кошти на поїздки, або ж — шукати спонсорів. В наш час, як то кажуть, все упирається в кошти.

ВЕД.: Скільки, до речі, часу Ви приділяєте шахам?

СОЛОВЧУК: По-різному. В середньому, якщо брати в день, то — небагато. В основному, з грою по Інтернету, готуюсь і з книжками по шахам, інколи — з комп’ютером. Десь в середньому година на день уходить. Може, півтори — дві. Я вважаю, що це для професійного шахіста небагато. Тому не сильно і себе професійним шахістом називаю.

ВЕД.: А перед чемпіонатами?

СОЛОВЧУК: Перед чемпіонатами, звичайно, дещо інтенсивність підготовки підвищую.

ВЕД.: Олексію, можете розказати про становище цього виду спорту на Україні?

СОЛОВЧУК: В Україні яка ситуація? Якщо брати по результатам збірної України і окремих шахістів, то ситуація виглядає добре. Україна за останні 5 років ставала і чемпіоном світу в командних шахах, і Європи, і в особистому заліку були успіхи у найкращих шахістів України. А загалом, звичайно, так як я більше граю в Україні, хотілося, щоб більше всяких турнірів проводилось. А якщо взяти, знову ж таки, ситуацію конкретно в Полтавській області, то тут сильно жалітись ні на що. У нас регулярно проводяться турніри, скажімо, в порівнянні з тим, що було 5 років назад — взагалі добре. Кубок губернатора зимою проводиться. Літній також. Уже два турніра всеукраїнських проводяться регулярно. Також проводяться інколи чемпіонати України. Останній був чемпіонат України серед жінок. Ну і кілька років назад був чемпіонат України серед чоловіків у Полтаві теж. Завдяки тому, що він був у Полтаві я і кілька інших шахістів прийняли у ньому участь. Як кажуть, дома набагато легше в усіх відношеннях грати.

ВЕД.: В домашній обстановці, так?

СОЛОВЧУК: Найбільше вигравав я турнірів саме в Полтаві. Причому, здавалося, що в одній і тій самій формі. Їду чи то в Миргород, чи то в іншу країну змагаюсь, чи в Одесу... Успіхи найбільше в Полтаві. Як каже приказка: «Рідні стіни допомагають».

ВЕД.: А як Ви оцінюєте рівень розвитку світових шахів сьогодні?

СОЛОВЧУК: Якщо брати з комерційної точки зору, то недостатньо. Все-таки шахи, з моєї точки зору, на даний момент не сильно популярні. По телевізору, щоб показували якусь шахову партію... ну я не пам’ятаю, якщо чесно, щоб я коли-небудь бачив. З цих фактів, то, звичайно, не дуже розвинуті. А якщо дивитись сильних шахістів, то — вистачає. Є кому боротись за чемпіонство світу і за чемпіонство своїх окремих країн.

ВЕД.: Якщо б отримали можливість щось змінити в шахах у глобальному сенсі, що б тоді зробили?

СОЛОВЧУК: Я б такий, щоб шахи були у школах, щоб шахи побільше займали місця в нашому житті. Тоді і я, відповідно, буду мати більше значення в цьому житті.

ВЕД.: Чи багато жінок у шахах? І, до речі, як грають?

СОЛОВЧУК: Жінки традиційно грають послабше за чоловіків. Хоча, звичайно, скрізь є особистості. В Україні теж достатньо багато жінок грають в шахи.

ВЕД.: Ну а Ваше ставлення до жінок-шахісток?

СОЛОВЧУК: Хороше ставлення. Граєш у шахи — значить можеш частіше побачитись, поспілкуватися.

ВЕД.: А Ви з жінками грали?

СОЛОВЧУК: Грав.

ВЕД.: Хто переміг?

СОЛОВЧУК: Із перемінним успіхом. Причому, якщо брати загальний рахунок, можливо, навіть не на мою користь. Якщо брати серйозні шахи. Не на рівні Полтави, на рівні України. Може, навіть не на мою користь — отак получається.

ВЕД.: Як відпочивають шахісти?

СОЛОВЧУК: Відпочивають шахісти, я думаю, як і звичайні люди — в залежності від можливостей. Тобто, активні види спорту. Одним словом, хто що любить.

ВЕД.: Ви особисто як проводите дозвілля?

СОЛОВЧУК: Дозвілля проводжу по-різному. Якщо є можливість, то граю у волейбол із товаришами-шахістами.

ВЕД.: Ну і наостанок — на скільки відсотків Ви реалізували себе як шахіст?

СОЛОВЧУК: Ну візьмемо таку цифру — на 49 відсотків.

ВЕД.: Тобто, є ще куди Вам рости і до чого йти.

СОЛОВЧУК: Ще вистачає до чого рости, так.

ВЕД.: Олексію, колектив рідного радіо бажає Вам удачі та подальших шахових успіхів.

СОЛОВЧУК: Дякую.

ВЕД.: Що б Ви хотіли на завершення побажати нашим слухачам?

СОЛОВЧУК: Люди, грайте в шахи!

ВЕД.: Коротко і зрозуміло. Нагадаю, що гостем програми «Persona grata» був сьогодні майстер спорту з шахів Олексій Соловчук. До зустрічі!