Художник за фахом Юрій Чамара розробив візуальний стиль «Полтававодоканалу» і продовжує його вдосконалювати
Юрій Чамара вже 16 років працює у «Полтававодоканалі». Нині він — ветеран праці комунального господарства. Фахівець створив візуальний стиль підприємства і працює над його вдосконаленням.
Творчі здібності спеціаліст розкрив у 24 роки
Юрій народився у Владивостоці. Сюди його батька — льотчика-торпедоносця морської авіації, який родом з Ковалівки — відправили на службу. Навчався «водоканалівець» в Курському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті:
— На четвертому курсі зустрів однокласника, розпитав про те, чим займається. Той запросив додому — подивитися на власні очі. Наступного дня я забрав «заліковку» і вчився у друга малювати. Він підготував мене до вступу у Санкт-Петербурзьку (Ленінградську) державну художньо-промислову академію імені О.Л. Штігліца.
Юрій Чамара
Нинішній «водоканалівець» завжди працював як художник
До «Полтававодоканалу» Юрій Чамара працював на художньому комбінаті, де оформлював музеї Полтавської битви, Панаса Мирного, музей-заповідник Антона Макаренка в Ковалівці і Диканський історико-краєзнавчий музей імені Дмитра Гармаша.
— Оформлення міста було на наших плечах: свята, церемонії і виставки. Спочатку приїжджали партійні чиновники і вирішували, яку роботу перевісити, яку показувати не можна, — розповідає художник.
Він згадує процес відбору картин в художньому салоні «пижиковими капелюхами» — партійною елітою 80-х років:
— Я стояв в кутку, чоловіки зупинялися коло робіт, питали автора і виносили вердикт. Віталася ідеологія: серп і молот, а художники виставляли все, що малювали. Моя робота «Діонісій», де були зображені святі, там теж висіла. Друг казав, що вона «не пройде» відбір. Я відповів, що не тільки «пройде» — їй всі кланятимуться, і переклеїв інформацію про автора та картину під неї. Усі нахилялися туди, коли читали, в одного навіть впав капелюх. Картину відібрали на виставку в Києві, там купили і відвезли до Австрії.
Митець не прихильник продажу картин
Пан Юрій мав майстерню біля Білої альтанки, де займався батиком на крепдешині, глиняними виробами. Газетами 60-х років про першу людину в космосі зовні обробив свою машину «ЗАЗ». У Спілці художників України з 1995 року.
— Мріяв написати Діонісія, Андрія Рубльова і зараз пишу Феофана Грека. Не люблю продавати картини, роблю це зрідка — буває з виставок беруть, здебільшого дарую друзям. Пишу їх, коли є натхнення, через проблеми зі світлом в майстерні творю вдома. Буває, місяць не торкаюся, буває — за день дві картини, — пояснює пан Юрій. — Музей для художника — похорон: віддаєш свою роботу, за півроку повертаєшся туди — тебе вже просять купити квиток.
Робота Юрія Чамари — «Діонісій»
«Яєчня»
Працівник підприємства пише картини не лише на релігійну тематику. Друзі-художники полюбляють його роботу «Яєчня», пропонують помінятися. Однак існує поняття «власність художника», тож автор зберіг улюблену картину.
Свої роботи Юрій Чамара виставляв в «Художньому салоні» та на виставках у Києві.
Фахівець творчо підходить до своєї роботи
У перший рік роботи він розробив герб підприємства, колір і лайтбокси із буквами «Водоканал» для будівлі виробничої бази й інших об’єктів. Оформляв й різні об’єкти підприємства: таблички на двері, дорожні знаки на в’їздах, машини «аварійки».
«Аварійка»
— Синій та білий були брендовими кольорами, їх ми застосовували всюди, навіть в дрібницях. Зараз думаємо про перефарбування машин в один — синій колір із написами великими буквами — розповів спеціаліст. — Над цією ідеєю зараз працюємо.
Юрій Чамара розробив стиль підприємства: від табличок на дверях і до дизайну кімнат
Усі служби підприємства не можуть обійтися без пана Юрія. Так для абонвідділу він графічно оздобив інформаційні стенди. Реконструював музей і оформляв міжнародну виставку на першому водозаборі у 2000-х роках, почесні дошки й очисні споруди. Фахівець працював з районними дільницями і полтавськими об’єктами підприємства:
— Екс-директор Валерій Ченчевий був людиною творчою. Разом придумали оформлення диспетчерської у вигляді підводного човна — вікна як ілюмінатори, зоряне небо. Адже люди там працюють цілодобово, тож приміщення повинно бути затишним і гарним. Розробляв і спецодяг колегам.
