Газифікація Полтави в 1953 році розпочалася руками «водоканалівців»
На початку 50-х років Полтава почала переходити на використання «блакитного палива» на виробництвах і в житлових будинках. Велика роль у цьому процесі належить фахівцям-водоканалівцям.
Після початку промислового видобутку нафти і газу в 1952 році на Радченківському родовищі, тодішня влада почала спорудження газопроводу Радченкове-Полтава довжиною 68,5 км. За кілька років до підведення лінії газопроводу в обласний центр почали транспортувати скраплений газ. Монтаж газобалонних установок на підприємствах, в установах та житлових будинках з кінця 1953 року виконували працівники «Водоканалу». Для цього в тресті навіть створили невеликий виробничий підрозділ по газифікації.
У 1953-1956 роках його працівники змонтували 976 газобалонних установок і відпустили споживачам 213,8 тонни скрапленого газу. Паралельно з цим, готуючись прийняти радченківський газ, в місті прокладали газову мережу. Ці роботи здійснювала підрядна організація — спеціальна контора «Газбуд». Після доведення нитки газопроводу до Полтави у 1956 році, в місті газифікували 23 промислових підприємства та 4375 квартир.
Перехід на газове опалення жителів Полтави зекономило місту 7,5 млн карбованців на рік. Внаслідок економії палива на промислових підприємствах і в установах державні затрати на будівництво газопроводу Радченкове-Полтава вже через два роки окупилися.
Займатися газифікацією виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства Полтавського міськвиконкому стало важче, і на початку 1957 року ці функції перебрала на себе виробничо-експлуатаційна контора «Полтавгаз».
У перший період діяльності газовиків виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства надавало своїм колегам по комунальній службі допомогу. Газова контора не мала своєї матеріально-технічної бази, тож чергова аварійна машина «Водоканалу» обслуговувала аварійну службу «Полтавгазу», разом із конторою виїжджала на виклики.
Бригади двох служб об’єднали в одній кімнаті для чергування. Працівники газового тресту також користувалися транспортними засобами «водоканалівців» за потребою. Для ремонтування газових мереж «Полтавгаз» замовляв деталі виробничим майстерням «Водоканалу».
Усі послуги виробничого характеру управління водопровідно-каналізаційного господарства надавав на госпдоговірній основі. Це тривало, поки новоутворене підприємство «Полтавгаз» потребувало підтримки.
З книги Олександра Єрмака «Історія обласного державного підприємства «Полтававодоканал».
