«За добу на очисно-каналізаційної станції у Затуриному збирають до 40 відер твердих відходів» — «Полтававодоканал»
Стоки нечистот з усього міста потрапляють на очисні каналізаційні станції, яких у Полтаві дві. Одна з них знаходиться неподалік с. Затурино. Який же цикл очищення проходять стоки перед скиданням до природних водойм?
Перші очисні споруди на повну біологічну очистку в м. Полтава з’явилися в районі Супрунівського промвузла. Їх ввели в експлуатацію у 1967 році. Тоді вони мали проектну потужність до 15 тисяч кубометрів стоків на добу. По тому як розросталося місто, добудовувались і очисні споруди. В 1989 році ввели в експлуатацію третю чергу споруд загальною потужністю 100 тисяч кубометрів стоків на добу.
В 1973 році аналогічний комплекс споруд збудували і в Затуриному. За радянських часів тут проходили очищення до 30 тисяч кубічних метрів нечистот.
Сергій Мистюк
— Зараз фактичне навантаження зменшилось, — уточнює начальник Затуринської очисно-каналізаційної станції Сергій Мистюк. — За добу сюди надходить 22-24 тисячі кубометрів стоків.
Нині станцію обслуговує 33 працівника, а загальна площа Затуринських каналізаційних очисних споруд складає близько 50 гектарів. Нечистоти подаються сюди каналізаційною насосною станцією, що розташована на Подолі, по вулиці Рогізнянській м. Полтава.
Сміття більшає під час сильних злив або танення снігу
Спочатку стоки, через трубопровід діаметром 820 мм, потрапляють до приймальної камери, звідки йдуть до відділення решіток. Як випливає з назви, тут каналізаційні нечистоти зазнають механічного очищення від сміття.
Подача стоків до відділення решіток
Механічні решітки з граблями
Сміття з каналізації
Непотріб потрапляє на решітки, звідки граблями з електроприводом вигортається і збирається у відра. Їх робітники викидають до контейнеру, що стоїть неподалік. Коли він заповнюється, то сміття проходить процес знезараження і вивозиться на міське звалище.
Труба, якою нечистоти подають на Затуринську ОКС
— За добу збираємо до 40 відер непотребу, — говорить Сергій Мистюк. — Кількість сміття збільшується під час сильних злив або танення снігу. В «лідерах» з того, що пливе каналізаційними трубопроводами — засоби гігієни, нитки, обгортки від цукерок, восени багато мокрого листя.
Грошей на решітках не виловлювали ніколи. Паперові купюри просто розчиняються, рухаючись по трубопроводу, і до станції не доходять.
Механічне очищення від піску і жирів
Після очищення від бруду вода з каналізаційних стоків подається до пісковловлювачів. Призначення споруди теж зрозуміле: тут з нечистот видаляють пісок та тверді частинки.
— Швидкість руху води в пісковловлювачі повинна бути 0,15-0,3 метри на секунду, — деталізує начальник Затуринської ОКС. — Саме за таких умов тверді частинки осідають на дно, а не виносяться зі споруди.
Пісковловлювач
Потім пісок, що зібрався на дні пристрою, гідроелеватором подають на спеціальний майданчик. Там матеріал висушують з метою подальшої утилізації. За добу, говорять, на станції набирається близько 1 м³ піску.
Первинний відстійник
Після того стічні води надходять до розподільчої камери, звідки йдуть на первинні відстійники. Їх на даний час задіяні в роботу два. Ще один знаходиться в резерві. Кожен має 24 м в діаметрі та 3,5 м в глибину.
У цих резервуарах відбувається остаточне механічне очищення: тверді рештки осідають на дно, де скребками збираються в приямок, а звідти насосами транспортуються на мулові майданчики для осушування.
Схожа доля чекає і залишки, що залишаються на поверхні, на кшталт жирів. Тільки їх, для осушування та утилізації, збирають з поверхні води.
