Геннадій Коваленко: У будь-якому спорті найважливіше — спілкування й рівність між людьми

Як для Вас пройшов марафон? Чи все заплановане вдалося?

Окрім дитячих на 100, 500 та 1000 метрів, були дистанції на 2, 3, 5, 10, 21 та 42 кілометри. Я біг 21 км і взяв цю дистанцію. Київ. Більше 10 000 на старті! Поки біг, чув англійську, німецьку, арабську, французьку. Дуже класний день! А взагалі, — дві години «напрягу» і пару фото в Facebook.

«Тріатлон Полтава Спринт», «Polissia Challenge Cup 2017», Полтавський напівмарафон, марафон у Краматорську, щойно приїхали з Києвського забігу... Чи давно любите біг?

Своїм прикладом хочу довести, що займатися спортом потрібно, адже це режим, дисципліна і здоров’я. Навчаєшся досягати перемоги, долати себе. Насправді бігати не люблю, але треба було себе якось навантажувати. Колись займався греблею, ще до вступу у військове училище отримав кандидата в майстри спорту.

До першого свого полтавського тріатлону цієї весни навіть не готувався. Випадково за кілька днів до змагань прочитав у соцмережі й вирішив взяти участь. З дисциплін там ще плавання, велосипед... З цього всього біг — найменш до вподоби, але ж він є. У тріатлоні є одна особливість — на дистанції віддаєш останнє, залишаючись навіть без води, якщо бачиш, що комусь важче.

Але ж ви за півроку з «0» підготувалися до напівмарафону, а потім поїхали в Краматорськ ще раз довести, що не любите біг?

По-перше, не з нуля. У цьому році пробіг 5 і 10 км, а у першому Донецькому марафоні — перший свій 21 км. Наступного року планую 42 км — цей рік вирішив не поспішати. На сьогодні мало людей звертає увагу на такий доступний вид спорту, як біг. Я ж намагаюся його полюбити, і це потроху вдається. Мета — показати, що це не настільки важко, як здається, і доступно для всіх.

Якщо у радянські часи були різні спортивні секції при ЖЕКах, школах. Сором було нічим не займатися, мати багато вільного часу. Тепер це все платно, а бігати ти можеш почати легко й безкоштовно.

На фініші

Але ж саме зараз у Полтаві та Україні зароджується масова культура бігу. Хіба ж це не прорив?

Завдяки громадським ініціативам, як в Україні так і в Полтаві все більше людей починають займатися спортом, зокрема, бігом. Але ще не та масовість, є, куди розвиватися. Той самий тріатлон, який в Турції збирає на старті тисячі, у нас — пару сотень чоловік, але їх щоразу більшає. Україна зараз у витоків, ми на початку шляху. Ті заходи, що проводять різні організації, зокрема, в Полтаві — корисні для розвитку спортивної культури.

Утім, є нюанс — на старт виходять люди, більшість яких не знає, як це робити. Є знавці, але таких меншість. Хто знає — робить все правильно, і зі здоров’ям у нього все буде гаразд. Решта не знає, що змагання без систематичних тренувань можуть бути шкідливими.

Коли людина проходить дистанцію, а потім не тренується, чекаючи наступного змагання, і знову біжить, то щоразу себе пересилює. Є вислів, що все є ліками і все є отрутою, залежно від дози. Так само й біг. В усьому варто знати міру й розуміти, що ти робиш.

Яку професійну пораду можете дати початківцям?

Саме тренування приносить користь, а змагання — це замір, перевірка фізичної форми. Є приклади, коли за ту саму марафонську дистанцію, різні люди отримували різний вплив на організм.

Потрібен інший підхід. Зараз є інтернет, дуже багато інформації, маса літератури, щоб навчитися правильно бігати. Якщо займаєшся дайвінгом, у тебе є комп’ютер. Бігаєш — також має бути прилад для бігу, що контролює стан організму. Людина повинна відчувати, як вона біжить, і розуміти допустиме навантаження. У кожного з нас своя норма.

Щодня у мене тренуватися не виходить, але 3-4 рази на тиждень — обов’язково. Тренуюся у фітнес-клубі, на шкільному стадіоні. Якщо увечері, то на міському стадіоні, де асфальтна доріжка довжиною 0,5 км. За одне тренування долаю до 10 км.

Яка Ваша місія в спорті?

Сам себе про це запитував і знайшов відповідь. Немає українців, які б не любили Україну. Можливо, є на світі люди, що не люблять свої країни, але серед українців таких немає. Всі українці — патріоти, але, на жаль, не всі патріоти мають здоров’я. Бути патріотом, мати переконання, волю — добре, але треба й мати здоров’я захистити свою країну. Тому, вважаю, треба собою займатися, заохочувати інших, подавати якийсь приклад. У кожного своя місія. Хтось біжить за результатом, хтось ставить собі за мету пройти дистанцію, хтось надихає інших.

Крім спорту, займаюся дайвінгом. Справа не надто затратна — трішки дорожча за відпочинок на морі, але цікавіша і варта того. А ще це спілкування з цікавими людьми.

Але, на відміну від дайвінгу, бігаючи, можна підтримувати свою фізичну форму фактично безкоштовно. Адже біг доступний всім і кожному, за будь яких фінансових можливостей та будь-якої погоди.

Спорт підтримував і буду підтримувати — все це у перспективі, і лише частина тих планів, що маю на меті. У Полтаві біг — розвинений вид спорту, і, дякувати Богу, нам є в кого вчитися і з кого брати приклад.

Окрім тріатлону, бігу та дайвінгу, які ще маєте захоплення? Які останні книги прочитали?

Читати любив і люблю досі. Останні прочитані книги — «Чорний ворон» Василя Шкляра, «Блок-пост» Бориса Гуменюка. Всі україномовні — це ще одне моє захоплення, адже колись розмовляв лише російською. Зараз намагаюся читати, говорити, думати українською. Не завжди все можна знайти українською, але україномовних книг дійсно дуже багато.

Шкода, у Полтаві зменшується кількість книжкових магазинів, відділів. Читаю й паперові книги й електронні. Остання електронна — Харукі Муракамі «Про що я говорю, коли говорю про біг».

Від багатьох занять довелося відмовитися через брак часу. Одне з них — риболовля. Дуже подобається, але займатися нею треба серйозно. Довелося роздати, розпродати й роздарувати все, що її стосувалося.

Ще одне захоплююче заняття — металошукання. Ось знайдені два ядра, ось шрапнель, а це цікава річ (показує щось схоже на набойку від каблука з написом — авт.). Думав, якийсь штамп для клейма на книзі, листах чи що. За написом «Денисенко-Зубченко» дізнався, кому він належав — офіцеру охорони Петлюри. У мережі знайшов, що родичі виїхали в Австралію.

Геннадій Коваленко зі своїми знахідками

А подорожами не захоплюєтеся?

Це захоплення має бути в кожного. Цікаве не сидіння в готелі, не екскурсії по історичних руїнах, а природне розмаїття, активний відпочинок. Рік тому був у Занзібарі. З негативного там — «шкідливий світогляд», який нав’язується аборигенам. Вважається, якщо людина народилася в халупі — одна діра — вікно, інша — двері, то й повинен прожити так весь вік. Тобто налаштовують людину на певні рамки. Наступне життя, у яке вони вірять, може пройти інакше.

У нашій країні, я вірю, що ми самі творці кращого життя, і це нове, достойне життя обов’язково скоро прийде.

Людмила ВОЛОШИНА