9 травня, 18:31

Чому Білицький свинокомплекс був приречений на закриття

В одному з минулих матеріалів ми згадували ситуацію навколо свинокомплексу у Біликах. Зупинимося детальніше на проблемі та розповімо, як її можна було вирішити комунікацією.

Припинення роботи Білицького свинокомплексу доводить: сьогодні великий бізнес не може відмежуватися від світу. Без систематичної комунікації і соціальних програм він стає вразливим. Тим паче, якщо є «больові точки»: російські інвестори, імовірні порушення при відкритті, негативний вплив на екологію.

Якісна комунікація могла попередити кризу. Це вирівняло б ситуацію та нейтралізувало негатив. У випадку з ТОВ «Белгранкорм» (яке потім стало ТОВ «Сільські традиції»), комунікація мала бути багаторівневою і спрямовуватися на шість цільових груп:

  • Місцева влада;
  • Політики обласного та всеукраїнського рівня;
  • Журналісти;
  • Громадські активісти;
  • Співробітники комплексу;
  • Жителі селища.

Свинокомплекс в Біликах | Кадр з відео «Тижневик ЕХО» Свинокомплекс в Біликах | Кадр з відео «Тижневик ЕХО»

Коли дерева були вищими, а свинокомплекс не смердів 

Конфлікти зі свинокомплексом виникли не вчора і навіть не рік тому. Але минуле керівництво «Сільських традицій» мало інформаційну стратегію і гасило прояви конфлікту. Восени 2014 року селищним головою Біликів навіть стала співробітниця свинокомплексу Ірина Чорна.

Вже після цього на самому підприємстві стався корпоративний конфлікт, у результаті якого змінився керівник ТОВ — замість Ігоря Михайлюка ним став Юрій Грушевський. Останньому станом на квітень загрожує позбавлення волі на строк до 3 років. Але поговоримо про комунікацію.

Відхрещення від російського коріння

В умовах війни будь-які прояви російськості українці сприймають агресивно. На цій темі легко маніпулювати політикам та активістам. Тому зміна назви — прогнозований крок керівництва свинокомплексу. Назви «Белгранкорм» і «Ясні зорі» мали явний наліт Російської Федерації. А от при згадці «Сільських традицій» перед очами одразу з’являється українське село. 

Газета

Телеканали не завжди покривають віддалені населені пункти, а літні люди, як правило, не користуються інтернетом. Тому найкращий інструмент формування громадської думки тут — газета. У «Сільських традиціях» це зрозуміли і робили акцент на виданні «Білицького тижня».

Важливо, що газета не мала агресивний характер. У першу чергу, вона була цікавою для біличан, а вже потім розповсюджувала потрібні меседжі. По суті, це втілення класичного правила пропаганди «60/40», коли більша частина повідомлень для залучення аудиторії носить нейтральний характер.

Робота з місцевими активістами та селищною владою

У будь-якій місцевості є лідери громадської думки, до яких дослухаються. «СТ» зробили одну з працівниць селищною головою (хоч і з перевагою у кілька голосів). У невеликій громаді її керівник користується авторитетом та може впливати на прийняття рішень.

Соціальні програми

У випадку з «Сільськими традиціями», коли проблеми на поверхні і їх бачить кожен, єдиний вихід із ситуації — зробити підприємство незамінним. У мешканців селища має бути чітке уявлення: «Від свинокомплексу жахливий запах, але як ми далі житимемо без нього?». Спробуйте сказати у Стасях, що птахофабрика смердить і її потрібно закрити, — і ви зрозумієте про що мова. 

«Сільські традиції» активно формували образ соціально відповідального підприємства і це дало результат. Особливо працювала історія з харчуванням дітей у школах. Як можна виступати проти компанії, що піклується про твою дитину?

Чому у Біликах знову з’явився сморід? 

Дві речі згубили нове керівництво «Сільських традицій» та сам свинокомплекс — жадібність та недалекоглядність. Фінансування соціальних програм та випуск газети припинилися, як і робота з місцевими жителями та активістами. Без них негатив навколо підприємства знову почав наростати.

Чому наріжним каменем конфлікту стала комунікація? Коли проблеми підприємства вийшли у публічну площину, то не можна просто «порішати питання» з кимось. Потрібно приймати правила і грати за ними, або програти. У випадку з «Сільськими традиціями» зіграв другий варіант. 

Конфлікт розвивався поступово і на жодному етапі керівництво «СТ» не впливало на ситуацію. Спочатку на конфлікті грали місцеві активісти. Коли тема стала гарячою, її почали використовувати і політичні партії, і чиновники. 

Жоден з них не став би вступати у протистояння з підприємством у випадку ефективної інформаційної політики останнього та лояльності до нього місцевих.

Аналогічна ситуація з активістами. Головна проблема «СТ» тут — відсутність лояльних лідерів громадської думки. Ніхто не міг пояснити позицію свинокомплексу. Повідомлення ворожо налаштованих активістів залишалися без відповіді і тому здавалися аргументованішими і правильнішими, ніж були насправді. 

Але найголовніша проблема — усі інфоприводи про ситуацію йшли від будь-кого, але не від свинокомплексу. Ефективна прес-служба — незамінна річ для великої компанії. Її наявність дає змогу тиражувати інформацію під потрібним кутом. А про конфлікт у Біликах говорили всі, але не самі «Сільські традиції». Аудиторія отримувала інформацію без альтернативної точки зору. 

Спроба почати комунікацію через соціальні мережі була запізнілою. «Сільські традиції» створили сторінку у Facebook уже після того як конфлікт був, по суті, вирішений. Потрібно розпочинати розповсюджувати меседжі ще на початкових стадіях критичної ситуації або й раніше. Тоді можна говорити про формування громадської думки. Після проходження «точки неповернення» це витрачання грошей і ресурсів. 

Відсутність комунікації під час конфлікту призвела до призупинення владою діяльності «Сільських традицій». В умовах глибокої кризи і негативного образу підприємству буде важко відновити діяльність. Тепер у Біликах і для людей, які слідкували за ситуацію, воно асоціюватиметься з «усім поганим».

Cелище Білики Кобеляцького районуCелище Білики Кобеляцького району

Висновки 

Сьогодні не можна сподіватися на «пронесе» чи «порішаю». Потрібно активно наповнювати інформаційне поле потрібними повідомленнями та бути генератором контенту.

А в умовах кризи, коли запобігти конфлікту вже не можна, варто оперативно та ефективно реагувати на будь-які закиди. «Сільські традиції» цього не робили. За що і поплатилися. 

Інша справа — невміння вчитися на минулих поразках та перемогах. Адже довгий час «Сільським традиціями» завдяки інформаційній політиці вдавалося стримувати конфлікт у контрольованих рамках. У селищі майже не виникало активних протистоянь. Тепер же Білицький свинокомплекс стане хорошим уроком для багатьох великих підприємств на Полтавщині, які не бачать довкола себе громаду.

На даний момент жодне з великих підприємств на Полтавщині з багатомільйонним бюджетом без належної комунікації не застраховане від такої ж участі. І чи зрозуміють аграрії й промисловці це з кейсу «Сільських традицій»? Побачимо в новинах.

PR-агентство «Yoda Consult»

Комунікуй або програєш

Редактор проекту:
Денис Старостін

Комунікуй або програєш
13