Полтавські пляжі мають бути платними

Настає ранок. Людина без певного місця проживання прямує до вищезгаданої річки. Там обмиває своє брудне тіло, яке побувало на всіх можливих сміттєвих звалищах Полтави, пере одяг, наче як ті дівчата, що у ХVIII ст. прали сорочки на берегах Дніпра. Тільки ж їх білизна була чистою, тому ніхто не мав загрози підхопити глистів ( і це ще у кращому випадку!).

Інша людина — наче порядна. Звісно, де ще її собачці викупатися, як не на Ворсклі? Де ж ще почесати шерсть та сходити в туалет, як не на білому пісочку, на якому через декілька годин розстелять свої покривала сім’ї, що вирішили відпочити.

А звідки усе те сміття, на яке ми натикаємося в річці і далеко поза нею? Чи то компанії підлітків спеціально розбивають пляшки з-під пива та розкидають їх по усьому пляжу і річковому дну, щоб хтось порізав ногу? Чи ми самі якось ненароком викидаємо лушпиння від насіння, пластикові пляшки і пакетики з різними залишками їжі, не помічаючи того за собою?

А як щодо тих, хто лінується шукати туалет і робить свої справи прямо у річці?

Проведемо паралелі.

Нью-Йорк — мегаполіс, його населення більше 8,4 млн. мешканців. У кожному парку цього міста є басейни, озера, які вільно доступні для відпочинку кожному. Та вони залишаються чистими, бо в людей є культура і вони знають, що повернуться туди ще не раз.

Полтава — маленьке містечко, в якому проживає 300 тисяч чоловік. Ми маємо одну-єдину річечку, та і ту не в змозі підтримувати в порядку! Чому так виходить?

Звинувачувати когось окремо — немає сенсу. Але я хочу мати місце, де можна відпочити! Гадаю, варіант є — привести пляж в нормальний вигляд, поставити огорожу та зробити його платним. Ціна — чисто символічна. «Бомж» чи інший представник «поросячих» навряд чи буде платити за воду, а хто справді хоче відпочити в приємному місці — три гривні не пожалкує.

Яна САЛАШНА