Діагноз полтавській медицині: реформувати, не можна залишити

Як система Семашка програє ринковим відносинам

49 стаття Конституції України не працює: держава не може забезпечити населення безкоштовною і якісною медичною допомогою.

— Всі ми — заручники радянської системи Семашка. Тож маємо відставання від просунутої світової медицини років на 70. Тому відміна принципу ліжкоднів, які лікарі дописували для збільшення свої оплати, — це на користь. Як і відміна наказу Мінздраву № 33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров’я». Якщо медзаклади автономізуються, то головні лікарі самостійно прийматимуть на роботу необхідну кількість спеціалістів (а не нав’язаних згори за фіктивною статистикою). Але більшість головних лікарів не готова перетворитися із функціонерів-чиновників на ефективних управлінців. Більшість практикуючих лікарів також не готова до змін. Тим більше, якщо «гроші підуть за пацієнтом». Це ж означає, що медики будуть змушені краще ставитися до хворих і лікувати їх, адже від цього залежатиме їхнє фінансування: щось не так — і люди знайдуть ліпших в іншому місці. Власне, цей процес уже розпочався із появою наказу Мінздраву № 756, відповідно до якого люди отримали право вибирати та змінювати свого лікаря первинної ланки. І ніхто не має права їм відмовити. Тож при бажанні можна з’ясувати, хто з медиків добре працює, а до кого ніхто не хоче записуватися, — зазначає експерт ГО «Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства» Діонісій Каплін, який опублікував кілька гучних розслідувань на тему корупції в полтавській медицині.

Також експерт зазначає: біда української медицини не тільки і не стільки у хронічному недофінансуванні, а в неефективному розподілі наявних коштів. На сьогодні це загалом близько 50 млрд. грн. (приблизно 7,7% бюджету країни). Так, за даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», замість закупівлі послуг для пацієнтів держава витрачає ці кошти на утримання мережі медзакладів. Частина з яких не має адекватної відвідуваності, належного технічного забезпечення та професійного персоналу. Зрештою, навіть визначити затребуваність конкретної лікарні, відділення або медика неможливо через неадекватну статистику, запевняють експерти.

Ясно також, що у ринкових умовах найгірші медзаклади зникають. У першу чергу — в сільській місцевості. Так, за останні роки в Полтавській області всі дільничні лікарні перепрофілювалися в амбулаторії, а потім — центри сімейної медицини. І навіть попри це Україна має в кілька разів більші лікарняні потужності, ніж країни, схожі за територією та кількістю населення. Наприклад, за даними експертів WHO European Database for Human and Technical Resources for Health, у 2013 році в Україні було 2156 лікарень, а в подібної до неї Іспанії — 764, у Польщі — 1072.

При такій кількості медзакладів українці найчастіше звертаються по допомогу до вузькопрофільних лікарів. Тоді як в Європі пацієнти спочатку йдуть до медиків першого контакту — сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів. І це перший момент, який реформується.

Піраміди української та європейської первинки — з аккаунту в Фейсбуці заступника міністра МОЗ Петра Ковтонюка.

Власне, медична реформа нашої первинки почалася ще за Януковича — акурат перед Євро-2012. За європейським принципом саме лікарі першого контакту взяли основну відповідальність за здоров’я людей. Якщо ж є показання, то саме сімейні лікарі направляють пацієнтів на вторинний рівень (з локалізованою спеціалізованою допомогою районних та міських лікарень). А звідти, за потреби (або в екстрених ситуаціях загрози життю), людина потрапляє на третинний рівень, де є різнопланова спеціалізована та високотехнічна допомога обласних лікарень та всеукраїнських центрів. І така секторація медичних закладів — другий принциповий момент реформи.

Хоча Полтавська область не увійшла у число тих трьох, де стартував пілотний проект медреформи ще у 2011 році, ініціативу наші медики виявили самостійно.

Так, за даними керівника Департаменту охорони здоров’я ОДА Віктора Лисака, пріоритетом реформування галузі стали удосконалення первинної ланки медичної допомоги та оптимізація мережі. Йдеться про розвиток служби загальної практики / сімейної медицини (ЗП/СМ); розширення мережі амбулаторій ЗП/СМ (АЗП/СМ), особливо в сільській місцевості; створення центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), як юридично самостійних структур. Тож сьогодні на Полтавщині функціонує 34 ЦПМСД, що становить 100% від запланованої кількості. Відбувається й збільшення мережі амбулаторій сімейної медицини. Так, якщо в 2009 році в області їх існувало 155, то нині — 328.

— Що стосується госпітальних округів, то на Полтавщині їх створено 4: із центрами у Полтаві, Кременчуці, Лубнах та Миргороді. Це, по суті, міжрайонні стаціонари, в кожному з яких послуги жителям навколишніх територій надаватимуть лікарня інтенсивної допомоги, заклади планового та відновлювального лікування, діагностичні центри та хоспіси. Це послуги вторинного рівня, які за інерцією нині надають всі міські та районні лікарні. Цікаво, що кожний із госпітальних округів «змонтований» із районів області таким чином, аби в екстрених випадках «швидка» могла доставити хворих навіть із найвіддаленіших сіл (до 80 км) в госпітальній центр протягом «золотої години», — розповіла начальник інформаційно-аналітичного відділу Департаменту охорони здоров’я ОДА Любов Клименко.

Варто згадати і про той момент реформи, який стосується ліквідації «зайвих» стаціонарних лікарняних ліжок, завдяки яким лікарі підвищували свої зарплати. Так, до недавнього на 10 000 населення припадало 80 койко-місць. За даними Департаменту, на Полтавщині цей показник — 78,8, станом на 1 жовтня 2016 року. Але нещодавно прийнята постанова Мінздраву № 640 змушує зменшити кількість ліжок до 60 на 10 000 населення, тож реформа триває.

Секторальна децентралізація. Джерело інфографіки — volynpost.com

Хай їм гроші — нам здоров’я

— Наші сімейні лікарі — недооціненні в усіх сенсах. Наприклад, спеціалісти ЦПМСД № 1 у Полтаві можуть швидко розшифрувати найскладнішу електрокардіограму і не чекати «швидкої», а самостійно надати невідкладну допомогу. Точно скажу — хоча б раз на тиждень наші медики рятують людей від інвалідності або смерті при невідкладних станах, — розповідає про своїх підлеглих головний лікар ЦПМСД № 1 в Полтаві Віталій Павленко. Він очолює його з 2013-го, коли такі структури почали масово з’являтися в області. 42 сімейних лікарів ЦПМСД № 1 обслуговують весь Київський район міста, скоро їм на допомогу прийдуть 6 інтернів. Центр складається із «бази» на Половках, 9-ти «дорослих» та двох дитячих амбулаторій.

— Тільки уявіть: сімейні лікарі перед початком роботи проходять стажування за 17-ма спеціальностями! На них покладений величезний об’єм роботи, назву тільки дещо: видача будь-яких медичних довідок, рецептів на медикаменти (у т.ч. пільгових), організація щеплень, видача засобів реабілітації, опіка за інвалідами, паліативна допомога. Вони також відповідальні за виявлення небезпечних захворювань на ранніх стадіях, наглядають за групами пацієнтів із хронічними хворобами, проводять оздоровчі заходи, обов’язкові медичні огляди і багато іншого. Безпосередньо наші спеціалісти приймають пацієнтів протягом 5-ти годин на робочому місці і 2,5 години ходять по викликах, — зазначає Віталій Павленко.

При такому навантаженні зарплати лікарів першого контакту коливаються в межах 2000-4000 гривень (для порівняння, середня зарплата лікаря-початківця в країнах ЄС становить 2000 євро).

Лікар ІІ кваліфікаційної категорії з 7-річним стажем Олена Дараган щодня приймає в межах 20 відвідувачів із закріпленої за нею дільниці № 12, де проживає понад 1300 полтавців. Вона — одна із тих самих недооцінених медиків обласного центру. У 2015-му Дараган стала кращим молодим медичним працівником року. Але визнання на міському рівні не гарантує покращення оплати її праці, навіть якщо безпосередній керівник заохотить максимальними надбавками за стаж, дільничність, кваліфікацію, понаднормову роботу і т.і. Коли це зроблять реформатори Мінздраву — тоді самі полтавці зможуть належним чином оцінити роботу Олени Дараган — записуючись саме до неї на прийоми і по факту забезпечуючи її медзаклад державними коштами, що мусять «йти за пацієнтами».

— Нам у рамках реформи з нового року обіцяють комп’ютеризацію і електронний реєстр пацієнтів. Також зростання зарплати, — говорить Олена Дараган.

Вона наводить передовий приклад поліклініки № 4 в Полтаві, де вже давно впроваджений електронний документообіг: сімейні лікарі в базі даних бачать усі результати аналізів та записи інших лікарів.

Інфографіка з аккаунту в Фейсбуці заступника міністра МОЗ Петра Ковтонюка

Медична корупція починається... з ліжка

Корупції на первинному рівні медицини ніде прижитися — не той масштаб. Тут навіть не працюють так звані «благодійні» фонди, куди добровільно-примусово здають кошти пацієнти міських та обласних лікарень.

Якщо ж пацієнт потрапляє на койко-місце — варто готуватися до всього, а в першу чергу — до придбання ліків за власний рахунок і неформальних платежів лікарям. Комусь при цьому везе із медиками, а хтось наражається на непрофесійних, корисливих і байдужих хамів у білих халатах. І тоді виникають, приміром, такі історії.

— У мого сина не проходила післяпологова жовтяниця. Потрапили у дитячу лікарню на Леваді. Без результатів аналізів нам призначили, серед іншого, антибіотик цефтріаксон. Двічі встигли його нам ввести, як чоловік прочитав в інтернеті — препарат протипоказаний при жовтяниці. Я почала скандалити із лікарями. Якась медсестра почула — і порадила: треба згодувати дитині живу вошу — мовляв, дієвий народний засіб від жовтяниці. Коротше кажучи, бігли ми з тієї лікарні... Я самостійно з’ясувала, що в моєї дитини жовтяниця — на грудне молоко, що минає сама собою. Але до цього ми встигли витратити близько 3000 гривень на непотрібні ліки та обстеження, — розповіла полтавка Оксана Сергієнко про свій нещодавній випадок лікування молодшого сина. До речі, із її старшою дитиною нещодавно також сталася пригода: тимчасовий психічний розлад через травму голови. За словами полтавки, лікар швидкої, спостерігаючи поведінку хлопчика, зазначив: малого треба похрестити, бо хтось наврочив і забрав енергію...

Діляться також своїми історіями із журналістами пацієнти «вищих» медзакладів — вторинного і третього рівнів. Найчастіше йдеться про оперативні втручання, кардіологічні та онкологічні проблеми. Тут шокують не так самі історії, як суми, витрачені на ліки та «вдячність» лікарям.

Тому не дивним виглядає дослідження Київського міжнародного інституту соціології «Про стан корупції в Україні». Так, за рівнем корупційності мешканці Полтавщини медиків поставили на 5-те місце (після суддів, міліціонерів, ДАІшників та прокурорів). Кожен п’ятий опитаний зіткнувся з хабарництвом у цій сфері. За даними київських соціологів, найбільше «медичних» хабарів — на вимогу.

Роль гравців та старт системи. Інфографіка з аккаунту в Фейсбуці заступника міністра МОЗ Петра Ковтонюка.

Від лякарень до лікарень

Пацієнтам дуже хочеться, аби полтавські медзаклади із лякарень перетворилися на лікарні, де працюють лікарі, що недарма вчили клятву Гіппократа. І хоча нині проблем у медицині, що реформується, більше, ніж здобутків — є надії на краще.

Приміром, на базі комунального «Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» завершується створення єдиної оперативно-диспетчерської служби (у рамках реалізації національного проекту «Вчасна допомога»). «Швидкі» вже зараз приїжджають оперативніше, вони мають необхідну технікі та медикаменти. Відбувається профілактика найпоширеніших хронічних та інфекційних хвороб. Найуспішніший приклад — профілактичні заходи на первинному рівні в рамках пілотного субпроекту «Запровадження інноваційної моделі системи надання послуг хворим на гіпертензію у Полтавській області», який контролюють експерти Світового банку в межах проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей».

Тож із стриманим оптимізмом спостерігаємо за подальшими новаціями реформаторів із МОЗ та полтавських чиновників від медицини всіх рівнів. У нас просто немає іншого виходу.

Анна ДОВГОШЕЙ