Полтавські стендапери Ярослав Храмов та Антон Мигаль: «Ми всі — стендап-коміки, але хтось робить це на сцені, а хтось — в житті»

«Наше життя — це завжди смішно»

А.М.: Розкажіть трішки про себе: хто ви такі, чим займаєтесь, де живете і, власне, хто такі стендапери?

Я.Х.: Мене звати Ярослав, це Антон

А.М.: Ярослав буде говорити, а Антон буде посміхатися?

А.М.: Абсолютно вірно

Я.Х.: Антон буде погоджуватися, або не погоджуватися. Ми живемо в Полтаві, в нашому улюбленому місті. Уже не навчаємося. В принципі, незрозуміло як працюємо. Тому є час на такі речі, як стендап.

А.М. Якесь загальне пояснення. В будь-якому випадку стендап — це щось гумористичне...

А.М.: Це такий жанр комедії, який прийшов до нас з Заходу. І він означає не лише гумор. Людина виходить на сцену зі своїми проблемами, переживаннями і ділиться цим з публікою. Але, звичайно ж, подає це в саркастичній формі.

Я.Х.: Мабуть, тому це і смішно. Загалом, наше життя — це завжди смішно, якщо трошки подивитися на нього з позитивного боку.

А.М.: А з якої ще, як не з позитивного?

Ярослав Храмов та Антон Мигаль | Фото: Денис Дєдов

А.М.: Так в одній країні живемо, нам залишається лише з позитивного боку дивитися. Ви сказали, що це течія, яка прийшла з заходу, наскільки активно вона розвивається в Україні? І як Ви власне дійшли до цього?

А.М.: Дуже активно розвивається, особливо останнім часом. За останні півроку з’явилося більше 20 стендап-клубів в Україні. Загалом їх більше 100. Це правда.

Я.Х.: Ти так кажеш, наче хтось буде перевіряти зараз в Google, скільки стендап-клубів в Україні.

А.М.: Можливо і буде. Ми почали робити стендап-комедію в Полтаві три роки тому. Організовуємо такі заходи регулярно — буквально раз в місяць. Ми співпрацюємо з іншими клубами, з Харкова, Дніпропетровська, інших міст. Наразі все це вилилося в новий продукт, який буде на телебаченні. Скоро з’явиться можливість за ним спостерігати.

А.М.: Повертаючись до історії, часто люди, які займаються гумором, роблять це своєю професію. Виходять з КВНу. Ви так само? Чи до Вас цей жанр стендап прийшов одного разу вранці і Ви вирішили жартувати і саркастично розповідати про свої проблеми.?

Я.Х.: Ні, ми також грали в КВН, починали з нього. Потім спробували займатися іншими речами.

А.М.: В сенсі, працювати. Але якось не склалося

Я.Х.: Спробували різні жанри, навіть імпровізація в нас була. Але потім з часом прийшли до стендапу. Тим паче, до нас ніхто в Полтаві цим не займався. Вирішили спробувати.

«У нас в Україні зараз з’являються дуже гарні стендап-коміки»

А.М.: Ви більшою мірою удвох в Полтаві цим займаєтесь, чи ще більше стендаперів у нас?

А.М.: Давай я, як було задане питання, так і відповім — більшою мірою, так, ми удвох цим займаємося. Але тим не менш, нас достатньо багато. Кожного разу людям все більше подобається цей жанр. І вони приходять до нас спробувати себе. Ми не закриті, якщо вам подобається це — ви можете зайти до нас, прочитати свій монолог.

Я.Х.: Є така дуже цікава річ у стендапі, окрім того, коли робиться шоу для глядачів — відкритий мікрофон. Приходять всі, у кого є бажання і час прочитати те, що прийшло в голову. І якщо людина дійсно смішна — дуже вірогідно, що потім вона виступить на якомусь стендап-концерті.

А.М.: Те, що стендапер читає зі сцени, він пише обов’язково сам?

Я.Х.: Скоріш за все, ти пишеш сам. Якщо красти жарти — в цьому немає приколу.

А.М.: Якось треба вчитися цьому, працювати? Можливо, є якісь стендапери зі світовим ім’ям, на кого ви рівняєтесь, берете щось на замітку?

А.М.: Всі мають спілкуватися між собою, дивитися на тенденції: як хто поводиться на сцені, в якому образі працює, в якому жанрі чи стилі. Наприклад, є люди, які виходять до публіки і всіх ненавидять, є такі, що по-доброму розповідають про життя. Нещодавно я був у Києві на Міжнародному стендап фестивалі. Туди з’їхалося дуже багато людей з усієї України і навіть з Білорусії. І також був надзвичайний чоловік з Ірландії, якого звуть Ділан Моран. Це, я б навіть сказав, легенда стендапу. Він займається цим більше 15 років. Чому Ділан легенда? Тому що він був смішний тоді, на самому початку, він був смішним років 5 тому. І він досі читає ці жарти в перемішку з новими і вони залишаються дотепними. Я впевнений, що якщо він буде розповідати їх ще через 5 років, все залишиться так само. Культовість Морана в тому, що його гумор залишається актуальним через роки.

А.М.: А у вас, Ярославе, є якийсь гуру стендапу?

Я.Х.: Насправді, дуже багато стендап коміків, які мені подобаються. Я не можу виділити когось одного. Тому що ті люди, які чогось досягли в цьому жанрі, вони всі круті. Дивитись — не передивитись. І у нас в Україні зараз з’являються дуже гарні стендап-коміки.

А.М.: Цей рух вже в Україні близько 3-5 років розвивається?

Я.Х.: Все буквально миттєво почалось в країнах пострадянського простору. І зараз дуже швидко розвивається. Звичайно, наш стендап відрізняється від того західного стендапу. Там трохи по-іншому жартують.

А.М.: А в чому різниця?

А.М.: В першу чергу, вони жорсткіші, вони безцензурні і взагалі нічого не соромляться. Навіть якщо це телебачення. По-друге, тематика. Вони жартують абсолютно про все.

А.М.: Тобто навіть зачіпають теми, на які не прийнято жартувати, наприклад, релігію?

А.М.: Там дуже багато різних жорстких тем. Але вони ж з життя їх беруть. А «жизнь такая штука — может всякое случится», як співається в пісні.

Я.Х.: Я не бачив, щоб у нас жартували на тему релігії чи інші заборонені, плюс у нас майже немає мату. Все більш цензурно і, напевне, якось побутово. В основному, наші коміки торкаються побуту. Того, що близько кожному з нас.

А.М: Дуже сильно наш стендап схожий на КВН. Це не проблема, все добре, але він виходить більш простим. Побутовим, як правильно сказав Ярослав. І, можливо, з часом, роки за два стане одноманітним.

«Потрібно пробувати. Не боятися. Це доступне кожному»

А.М.: Якщо ви говорите, що коміки жартують про життя, то воно і є таким простим. Складається з побуту і там, власне, найсмішніше. Як ви вважаєте, чи знайшли себе, чи ще продовжуєте розвиватися? Не лише в плані гумору, тем, які ви зачіпаєте. Можливо, якийсь стиль власний треба формувати для того, щоб виділятися?

Я.Х.: Потрібно формувати свій стиль. Це важливо, це буде цікаво. І саме завдяки цьому ти будеш запам’ятовуватися глядачам. Але, якщо чесно, ти його, напевно, не придумуєш. Він приходить сам. Який ти є, так ти і розповідаєш. Це особисто твій вигляд на життя, твій політ думки. І це робить тебе унікальним.

А.М.: Де вас можна побачити і де познайомитись з вашою творчістю?

А.М.: Ми постійно робимо стендап-шоу у «Villa Крокодила». Ось зовсім скоро буде наступна вечірка — 27 лютого о 20:00. Буде дуже живо, будуть гості з інших міст.

Я.Х.: Скоро 8 березня, але ще не 8 березня, тому хочемо зробити напівжіночий день. Думаємо, що все вийде. Поки запрошуємо дівчат — і вони поки погоджуються.

А.М.: Я так сприймала, що стендап — це чоловічий жанр. Але чи багато дівчат?

А.М.: Менше, ніж чоловіків. Стендап-комік, він виходить, розповідає про себе. Яке жахливе в нього життя. А якщо виходить дівчина вона також має торкатися таких тем. Наприклад, що у неї нікого немає, або вона погано готує. І, уявіть, виходить дівчина і починає про себе таке розповідати.

А.М. Не кожна готова на таке. Але ж ви говорите, що дівчата будуть. Це буде вільний мікрофон?

А.М.: Ні, це будуть вже сформовані коміки.

Humorlab Stand Up: Антон Мигаль

Ярослав Храмов на сцені Stand-up

А.М.: Полтавські чи гості?

А.М.: Гості, прекрасні гості з Дніпропетровська, Одеси.

А.М.: Хочеться насамкінець почути ваші поради початківцям. Впевнена, нас зараз дивляться молоді люди, які хочуть спробувати себе в цьому жанрі, але не знають куди іти і з чого почати.

Я.Х.: Потрібно пробувати. Не боятися. Це доступне кожному. По суті, ми всі стендап-коміки, але хтось робить це на сцені, а хтось в житті.

А.М.: Головне, почати. Просто потрібно зрозуміти, про що можна пожартувати, щоб це було по-новому та смішно. Тому, якщо ви дуже смішний — приходьте до нас. І навіть якщо — ні, все одно приходьте. Ми зробимо вас таким.

А.М.: Домовились.

Розмову провела Альона МАКАРОВА, телестудія «Місто»

Над текстом працював Денис СТАРОСТІН, НМО «Magnum Opus»