«Мистецтво профілактики захворювань» та інші закордонні інституції громадського здоров’я
В той час, як в Україні тема громадського здоров’я тільки починає обговорюватися на державному рівні, а деякі громадські організації частково впроваджують його механізми у свої практики, по всьому світу напрацьована теоретична база і програми громадського здоров’я, які вже давно діють.
У кожній з країн, про які далі піде мова, свої погляди на громадське здоров’я. Але їх всі можна звести до спільного знаменника, і розписати в кількох основоположних тезах. Найбільш оптимальне визначення, яке об’єднає всі напрями — «мистецтво профілактики захворювань». Саме під таким гаслом діють громадські організації у Туреччині, які опікуються медико-соціальними послугами. Їх ціль — винайти і запровадити методи профілактики здоров’я та способи продовження життя. Ця діяльність тісно пов’язана з державною політикою.
Американці ж пішли значно далі в пошуках механізмів впливу на громадське здоров’я. Окрім профілактики хвороб, інституції громадського здоров’я в США займаються кадровою та адміністративною політикою у медицині. Громадські об’єднання ініціюють професійну атестацію лікарів та керівників галузі. Спільно з профспілками вони займаються незалежною оцінкою діяльності медичних закладів. У 2014 році американці почали акредитацію департаментів охорони здоров’я у різних штатах. Державний департамент охорони здоров’я Вашингтону вже успішно пройшов перевірку.
Урядові установи також здійснюють свою політику у цьому напрямі. Генерального хірурга США призначає Президент за поданням та згодою Сенату (на 4 роки).
Розповсюджена практика, яка діє там — діяльність спеціальних агенцій з надання позастаціонарної допомоги пацієнтам. Ці агенції опікуються людьми після їх виписки з лікарень. Якщо пацієнт був тяжко хворим, але закінчив курс стаціонарного лікування, то соціальні працівники можуть певний час відвідувати його вдома, займатися реабілітацією, допомагати з адаптацією до нових умов життя.
Тож як бачимо, у США такі інституції стали затребуваними та популярними. В той же час, у розвинутих країнах Європи та Азії, функціонують спеціальні установи — національні інститути громадського здоров’я.
Місія такого інституту в Японії полягає у підготовці фахівців галузі охорони здоров’я, гігієни навколишнього середовища і соцзабезпечення, а також проведення наукових досліджень в цих галузях.
У Нідерландах такий інститут працює в напрямках пошуку фундаментальних знань про природу і поведінку живих систем та застосування цих знань для зміцнення здоров’я, збільшення тривалості життя, зниження захворюваності та інвалідності.
У Норвегії основні цілі інституту — спостереження за станом здоров’я населення, дослідження впливу на нього різних чинників і профілактика захворювань.
Датський інститут проводить дослідження в галузі охорони громадського здоров’я на міжнародному рівні, надає наукові дані для прийняття відповідних рішень органами державної влади, здійснює післядипломне навчання фахівців, вивчає нові тенденції і виявляє нагальні проблеми охорони громадського здоров’я.
«Система громадського здоров’я, як правило, має дві головні функції:
1) Профілактика захворювань серед населення, тобто популяризація ідеї збереження та зміцнення здоров’я та інформування щодо моделей безпечної поведінки (особливу актуальність це набуває у молодіжному середовищі). 2) Епідеміологічний контроль. Цю функцію здійснюють відповідні фахівці, які працюють на базі центрів громадського здоров’я. Мова йде про контроль за розповсюдження соціально-небезпечних хвороб (ВІЛ, ВГС, туберкульоз, малярія, та ін.), якість питної води, продуктів харчування, тощо. Оскільки в Україні функція санепідслужби скорочена, то постала необхідність створювати центри громадського здоров’я, які замість тотального контролю та видачі дозволів будуть виконувати вищезазначені функції», — вважає Сергій Жук, керівник напряму адвокації БО «Світло надії».
Провідні країни світу довели, що науковці та неурядові організації можуть впливати на розбудову системи громадського здоров’я. Вони спільно відпрацьовують напрями та інституції, які в подальшому діють достатньо ефективно. Доказом цього є той факт, що Данія та Норвегія — країни, які входять до списку найбільших за тривалістю життя. В цих Скандинавських державах 70% населення — здорове. Це суттєвий показник, що напряму витікає із розвинутих практик громадського здоров’я.
Громадьске здоров’я у різних країнах світу
Благодійна організація «Світло надії» працює в напрямі профілактики соціально-небезпечних хвороб, таких як ВІЛ, гепатит, туберкульоз. Крім того ми вважаємо, що допомога наркозалежним, бездомним та внутрішньо переміщеним особам має сприяти збереженню здоров’я суспільства в цілому. Тому що люди, які не мають належних умов для життя (їжі, житла, роботи) наражають себе, своїх близьких та багатьох членів суспільства на небезпеку, пов’язану із соціально-небезпечними хворобами. Тому допомога уразливим верствам населення і профілактика таких захворювань серед широких верст громадськості — кити, на яких має триматися система громадського здоров’я.
