Ірина Особік: Як подолати корупцію в міському господарстві та зробити його ефективним

Як же виглядає типове комунальне підприємство?

Приблизно так. Великий, корумпований прошарок «керівників»: директор, головний інженер, головний енергетик, головний бухгалтер, головний економіст, юрист, купа замів, та різних начальників числених відділів. Власна бухгалтерія — зазвичай декілька дам, які розносять цифри вручну по паперових відомостях. Є свій автопарк: звісно водії, завгар, головний механік, і т.д. Є інженерно-технічні робітники: інженери, майстри, виконроби і т.д. Звісно, також є робітники різних кваліфікацій. Плюс технічний персонал: оператори котелень, вахтери, прибиральниці, електрики, системні оператори, охоронці, кур’єри, тощо. Перелік може бути різним, в залежності від профілю.

Наприклад, це якесь виробниче підприємство, що має укладати дорожнє покриття. Зазвичай кількість «робочих рук та голів», що виконують профільні для підприємства процеси (скажімо укладання асфальту), така ж, як і кількість керівного складу, та обслуговуючого персоналу.

Зрозуміло, що таке підприємство збиткове. Чому?

Бо ефективність структури такого підприємства, власне доцільність його існування нікого не цікавила. Чи, взагалі, «ловлять ці коти мишей»?

В структурі підприємств, є великий відсоток «унікальних спеціалістів», які майже не працюють, але «мають бути».

Автопарк та парк технічних засобів здебільшого просто гніє на вулиці: частина його, насправді, взагалі не потрібна (але кому воно треба роздивлятися), частина працює лише в певні пори року, певні дні, окремі години. Тобто, не задіяні, як слід. Натомість, коли на укладання асфальту знаходяться гроші, то виявляється, що готової до роботи техніки майже немає і треба винайняти компанію з сусіднього обласного центру.

• Бо талони на паливно-мастильні матеріали «розходяться» ще на рівні керівництва. До виконавців профільних процесів «доливаються» краплі. Крім того, частка з того, що таки потрапляє до баків — зливається по домашніх каністрах.
• Часто, відсутність профільних робіт у підприємства впродовж місяців, ніяк не засмучує «адміністрацію», що на зарплаті цілий рік, бо отримує «поврємьонно» з міського бюджету.
• А ще — в таких підприємствах, зазвичай, цілий штат «мертвих душ». Плюс незрозумілі премії, надбавки, відсотки, відрядження, та інше.
• Багато хто з працівників зайнятий роботою 1-2 години, замість 8, за які нараховується заробітна плата.
• Постачання запчастинами, та іншими матеріалами — виключно «за відкат», бо так цікавіше.
• Крім того, не виключено, що частина закуплених запчастин йде на ремонт власних автівок керівництва.
• Зрозуміло, що відпрацьовану (принаймні на папері) техніку списують та «продають» не по ринковій (відновній) вартості, а як вщент амортизовану, по балансовій.
• Зрозуміло, що ніхто не відповідає за якість профільних робіт персонально, тому дорожнє покриття «працює» рік два, замість 8-10 років.
• Зрозуміло, що за допомогою комунальної техніки, та асфальту можна укладати проїзди до подвір’їв, і в цьому випадку підприємство не отримує доходу, бо гроші робітники ділять між собою на місці.
• Зрозуміло, що проведений «ямковий ремонт» кожного року, а не капітальний один раз на 10-20 років (з відповідною гарантією на роботи), дає більший «прибуток» всім зацікавленим особам...

З тою чи іншою долею відмінності, що продиктована специфікою, але в основному, дуже подібно та однаково, працюють всі підприємства та заклади, які фінансуються з міського бюджету. Включаючи медичні, освітні, сервісні, ЖКГ, та інші.

Як же все-таки подолати корупцію, та зробити міське господарство ефективним?

Треба чітко розділити функції всіх підприємств (або підрозділів міськвиконкому) таким чином, щоб вони виконували тільки профільні процеси, та платити адекватно за реальну, якісно виконану роботу. Підприємства та підрозділи поєднати між собою договорами таким чином, щоб вони надавали виключно профільні послуги, одне одному. Можна сказати, що така система — конвеєр, але не окремих операцій, а цілих процесів. Протягом реструктуризації, логічним було б створити такі компанії та підрозділи:

• Бухгалтерська компанія.
• Муніципальне таксі, в тому числі і вантажних транспортних засобів, та спецтехніки.
• Підрозділ з управління персоналом (підбір, навчання, мотивування персоналу, тощо).
• Клінінгова компанія (всі різновиди прибирання, дезинфекції, тощо).
• Підрозділ постачання.
• Підрозділ збуту.
• ЗМІ, та реклама.
• Інженерно-технічна муніципальна компанія (в структурі якої: конструкторське бюро, лабораторії, підрозділи ІТР: спеціалістів з електрики, енергетики, гідравліки, пневматики, механіки, хімії, IT, якісні бригади робітників, тощо).
• Ремонтно-будівельна муніципальна компанія, та інші.

Переваги такої системи розподілу праці:

• Персональна відповідальність за якість виконаних робіт, та продукції.
• Персональна дифіренційована фінансова зацікавленість працівників у результатах праці.
• Чіткий розподіл повноважень, та унеможливлювання дублювання функцій підрозділами, та окремими працівниками.
• Виявиться, що підприємства перестануть бути збитковими, та зможуть заробляти більше, при оптимальній кількості персоналу.
• Зростає керованість та прозорість самої системи управління.
• З’являється можливість для кількісного, та якісного обліку в міському господарстві.

Така система дозволить запускати все нові й нові комунальні виробничі підприємства та підрозділи, при мінімальних організаційних, та фінансових вкладеннях. Адже, треба буде запроваджувати тільки профільний виробничий/освітньо-виховний/медичний/ та інший процес. Міське господарство почне працювати як злагоджена корпорація.

Ірина ОСОБІК