Найбільші фінансові афери 90-х: від каліфорнійських черв'яків до громадянської війни

Так вийшло, що випадково дізнався факт про те, до яких диких наслідків призвів крах фінансових пірамід в Албанії. Згадав молодість і захотілося детальніше дізнатися про історію подібних пірамід у країнах Східної Європи 90-х років минулого століття. І вам розповісти. У тому чи іншому вигляді вони існували скрізь. Тому, якщо все-таки потрібна мораль, то вона є у мене. І звучить так: «Чуваки! Дурні не тільки серед нас!»

Історії пірамід, які діяли на безкраїх просторах СРСР, що розпадався, я торкатися не буду. Думаю, всі й так пам'ятають. І МММ, і поціновувача метеликів Мавроді, і геніальну рекламу з Льонею Голубковим, умить розібрану на меми, і «дома селенга», і «хопер-інвести», та інші «властиліни». А якщо раптом, з огляду на вік, не пам'ятаєте, запитайте у мам і бабусь. Багато з них були не тільки свідками, а й учасниками цього божевілля. Причому кількість пірамід вимірювалася тисячами. Крім великих, з телевізійною рекламою, існували ще й міні або навіть мікро пірамідки регіонального масштабу, чия діяльність охоплювала одне місто, район або область. 

Чому піраміди були настільки популярні? Перехід від планової економіки до капіталізму для багатьох став шоком. Люди чекали на капіталізм, розуміючи під ним багате, сите, комфортне і вільне життя. Натомість отримали зупинку виробництва, гіперінфляцію та злидні. Робітники Гданської судноверфі, які створили «Солідарність» і спровокували крах комунізму в Польщі, тепер спостерігали, як їхні робочі місця ріжуть на металобрухт. 

Раптом довелося пристосовуватися до світу спекуляцій, де гроші могли примножуватися немов за помахом чарівної палиці. Мало хто міг точно сказати, як має працювати успішна торгівля, але перспектива величезних вигод була занадто велика, щоб опиратися. Ніхто нічого не знав. Ніхто нічого не розумів в інвестиціях, акціях, облігаціях. Але у вигаданий самими ж капіталізм продовжували вірити. Чим менше знали, тим більше вірили. І чим біднішою була колишня соціалістична країна, чим більш закритою вона була, тим більше вірили, і тим більше, в підсумку, постраждали. Ну а в моторних шахраях нестачі ніде й ніколи не було. 

Почнемо з Румунії. Піраміда «Карітас» (Caritas) виділяється навіть на тлі загального божевілля початку 90-х. Якщо в інших країнах шахраї обіцяли десятки або сотні відсотків річних, то тут масштаб жадібності був доведений до абсолюту. Схема була заснована у квітні 1992 року в місті Клуж-Напока колишнім бухгалтером Іоаном Стойкою. Спочатку це подавалося як «каса взаємодопомоги» для боротьби з бідністю в перехідний період. Правило було тільки одне: ви вносите готівкові леї, чекаєте рівно три місяці і отримуєте суму в 8 разів більшу.

На відміну від деяких інших пірамід, «Карітас» навіть не намагався симулювати реальний бізнес. Гроші попереднім вкладникам виплачувалися виключно з мішків із готівкою, які приносили нові учасники. Клуж-Напока перетворився на місце національного паломництва. З усієї Румунії туди йшли спеціальні поїзди та автобуси. Люди спали на вулицях і в машинах, щоб відстояти багатоденну чергу і віддати свої гроші. Готівки було так багато, що її зважували на вагах, а не перераховували, і перевозили в буквальному сенсі у вантажівках. Кожна п'ята румунська сім'я вклалася в піраміду. На піку своєї діяльності в обіг «Карітас» була залучена третина всієї готівки Румунії.

Іоан Стойка став найпопулярнішою людиною в Румунії. Церковні лідери прославляли його за розробку рішення проблеми глобальної кризи. Його вітали як «святого», «папу римського», «месію» і «пророка». Але вже восени 1993 року приплив нових грошей почав відставати від зобов'язань із виплат. До жовтня виплати припинилися повністю. Тисячі людей втратили все своє майно. «Карітас» був офіційно визнаний банкрутом з боргами близько 450 мільйонів доларів США (колосальна цифра для Румунії того часу). Стойку заарештували і засудили до 7 років позбавлення волі за шахрайство, але після апеляцій термін скоротили. У підсумку творець однієї з найбільших пірамід Європи відсидів усього півтора року.

У Болгарії епоха фінансових шахраїв увійшла в історію як «Епоха фараонів». Ну і так, якщо в тебе є піраміда, то ти, по ходу, фараон. Головним фараоном вважається Іво Недялков. На відміну від багатьох випадкових ділків, він був високоосвіченим юристом із чудовими зв'язками в еліті та структурах держбезпеки. Його компанія залучала величезні кошти за рахунок агресивної реклами та іміджу «респектабельного» бізнесу. До моменту краху фонд зібрав трохи більше 16 мільйонів доларів. Колосальні гроші для країни із середньою зарплатою у 30 доларів.

Коли виплати припинилися, Недялков втік за кордон. Був заарештований у Франції, і після довгих судових розглядів отримав тюремний термін. Сам він до кінця стверджував, що його бізнес не був пірамідою, а просто став жертвою некомпетентності влади та банківського нагляду. Болгарських «фараонів» часто пов'язували з колишньою комуністичною номенклатурою. Вважалося, що створення пірамід було одним зі способів легалізації так званих «червоних грошей» у приватні руки на зорі капіталізму. Крах пірамід у 1994–1995 роках не тільки залишив десятки тисяч людей ні з чим. Офіційно слідство визнало потерпілими близько 137 тисяч осіб. Він ще й став каталізатором банківської кризи. Середні зарплати і пенсії впали до декількох доларів на місяць, а в країні почалися масові протести і дефіцит хліба.

«Королевою угорських пірамід» вважається Маргіт Трібусерне. Видаючи себе за успішну бізнес-леді, вона залучала гроші громадян, обіцяючи абсолютно нереальну прибутковість у 120% річних. За кілька років вона виманила у десятків тисяч угорців близько 16 мільйонів доларів. Наприкінці 90-х піраміда впала і шахрайку заарештували та засудили до 9 років в'язниці. Але тітка була унікальна. Звільнившись у 2005 році, вона не стала змінювати професію і запустила нову, точнісінько таку ж схему. Як і у першому випадку все закінчилося в'язницею.

Угорщині належить слава створення найабсурднішої піраміди, що отримала назву «червиве божевілля». Ділки почали агресивно рекламувати розведення каліфорнійських дощових черв'яків для виробництва «біогумусу». Організатори укладали контракти, гарантуючи, що викуповуватимуть черв'яків, які розплодилися, і вироблений гумус за фіксованими, неймовірно високими цінами. Банки легко і без перевірок видавали цільові кредити на «покупку черв'яків». У бізнес ринули тисячі людей по всій країні: від пенсіонерів до заводських робітників. Насправді реального експортного ринку для такої кількості біогумусу не існувало. Коли на початку 1990-х приплив нових учасників вичерпався, система збанкрутіла. Десятки тисяч угорців залишилися з купами непотрібного компосту, мільйонами черв'яків, яких нікуди було подіти, і, що найстрашніше, — з величезними банківськими боргами, які вони не могли виплатити. Угорщина унікальна ще й тим, що найбільші афери відбулися там уже у XXI столітті. Наприклад, відома піраміда «Брокер Марчі» діяла 15 років і закрилася тільки у 2015 році.

У Польщі фінансове божевілля набуло вигляду безпрецедентної біржової лихоманки. Хоча були й класичні піраміди, наприклад «Безпечна каса заощаджень» Леха Гробельного.

Обіцяючи вкладникам астрономічні 300% річних, він залучив кошти приблизно 10 тисяч поляків. У 1990 році схема неминуче впала. Гробельний втік до Німеччини, пізніше він був екстрадований, відсидів термін і був убитий за загадкових обставин у 2007 році.

Але головні події відбувалися на біржі. Варшавська фондова біржа урочисто відкрилася у квітні 1991 року. На перших торгах котирувалися акції всього п'яти компаній. Однак у 1993 році почалося щось неймовірне. За рік, з весни 1993 до весни 1994 року, основний індекс біржі зріс майже на 1000%. Акції деяких компаній зростали на десятки відсотків на тиждень. У суспільстві спалахнула справжня золота лихоманка. Перед брокерськими конторами шикувалися величезні черги. Люди ночували на вулицях, палили багаття, складали списки, щоб встигнути подати заявку на покупку цінних паперів.

Повіривши в безпрограшність системи, багато поляків брали величезні кредити, продавали квартири і машини, щоб вкласти все в акції. Символом і піком цього божевілля стало первинне розміщення акцій «Сілезького банку». На купівлю акцій записалося понад 820 тисяч осіб. Акції банку відкрилися за ціною 675 злотих, тоді як держава продавала їх інвесторам по 50 злотих. Ті, хто зміг продати акції в перший день, заробили 1350% прибутку миттєво. 8 березня 1994 року почався обвал. Протягом кількох тижнів і місяців багато акцій втратили від 40% до 70% своєї вартості. Сотні тисяч недосвідчених інвесторів позбулися заощаджень, багато хто залишився з непідйомними банківськими кредитами.

У Чехії піраміди теж мали свою специфіку. Місцеві шахраї діяли більш «інтелігентно»: вони маскувалися під респектабельні інститути — приватизаційні фонди та кредитні спілки. Головною валютою стали приватизаційні сертифікати. Молодий фінансист Віктор Кожени, він же «пірат із Праги», створив інвестиційну компанію «Гарвардські фонди». Чудова назва для піраміди, чи не так? Чувак обіцяв через рік виплатити десятикратний прибуток на номінальну вартість ваучера. Кожен десятий чех відніс йому сертифікат. За допомогою зібраних ваучерів Кожени отримав контроль над найбільшими державними підприємствами країни, розпродав їх за безцінь, вивів гроші та втік на Багами. Де й живе досі.

Інша форма фінансового шахрайства в Чехії — кредитні спілки. Вони залучали депозити громадян під високі відсотки — до 20–30% річних, а потім роздавали їх у вигляді незабезпечених кредитів фірмам, пов'язаним із керівництвом спілок. Десятки тисяч звичайних чехів втратили свої заощадження. Безслідно зникли близько 200 мільйонів доларів. Сусідня Словаччина була країною класичних пірамід. Постраждали від них близько 170 тисяч громадян.

У Сербії часів Мілошевича фінансові піраміди були фактично неформальним державним проєктом. В умовах міжнародних санкцій, воєн і гіперінфляції державі потрібно було вилучати у населення тверду валюту. Для цього влада дозволила розквітнути двом велетенським структурам. Дафімент банк, заснований Дафіною Міланович, яку в пропаганді називали «сербською матір'ю», пропонував абсурдні 15–19% на місяць за валютними вкладами. Югоскандік, під керівництвом Єздимира Василевича, не відставав. Навесні 1993 року обидві піраміди передбачувано впали. Близько 150 000 громадян втратили сотні мільйонів німецьких марок.

Ну а тепер Албанія. Після майже півстоліття найжорстокішої ізоляції за диктатури Енвера Ходжі Албанія була найбіднішою і найбільш закритою країною Європи. Але в 1992 році країна витягла джекпот у вигляді європейських санкцій на Югославію. Було введено повну заборону на міжнародну торгівлю, постачання нафти і зброї. Через міжнародне ембарго ціни на чорному ринку Югославії були астрономічними. Для залучення коштів під заняття контрабандою виникли велетенські фінансові піраміди. Торгівля приносила настільки величезну маржу, що на перших порах компанії дійсно могли виплачувати вкладникам їхні високі дивіденди.

Пірамід було кілька. Їхніми творцями були абсолютно різні люди — співробітник держбезпеки, кримінальні авторитети. Однією з них керувала Максуде Кадена, колишня працівниця взуттєвої фабрики. Близько двох третин населення країни вклали в ці схеми свої гроші. Загальна сума склала близько 2 мільярдів доларів, що становило понад половину ВВП Албанії. Отримавши такі неймовірні гроші, деякі компанії стали інвестувати в різні сектори реальної економіки, такі як готелі, автозаправки, магазини і заводи.

Але все хороше рано чи пізно закінчується. Наприкінці 1995 року було підписано Дейтонську угоду, і санкції ООН проти Югославії були припинені. Доходи від контрабанди впали, і приплив нових грошей у піраміди вичерпався. У січні 1997 року найбільші схеми почали банкрутувати одна за одною. Сотні тисяч сімей відразу втратили все. 15 січня на півдні країни спалахнули протести. До лютого-березня Албанія занурилася в тотальну анархію. Протестувальники розкрили армійські склади. До рук цивільного населення потрапило понад 600 тисяч одиниць вогнепальної зброї, мільйони патронів і гранат.

Армія і поліція Албанії фактично розбіглися. Почали створюватися «комітети порятунку», і цілі міста опинилися під контролем озброєних злочинних угруповань. Хаос забрав життя приблизно 3 000 осіб. Десятки тисяч албанців на викрадених військових катерах, човнах і старих кораблях ринули через Адріатичне море в Італію та Грецію. Цей потік біженців виявився навіть масштабнішим, ніж під час падіння комуністичного режиму в 1991 році. До країни було введено семитисячний миротворчий контингент під керівництвом Італії. Їм знадобилися місяці, щоб роззброїти населення і сформувати новий уряд. Величезна частина вкраденої зброї хлинула в сусіднє Косово, перетворивши за кілька місяців Армію визволення Косова з невеликого підпільного угруповання на серйозну воєнізовану силу.

Отака історія. До речі, багато форм фінансових пірамід знаходили своє застосування і в наших широтах. І бізнес на каліфорнійських черв'яках. І кредитні спілки. Але основною формою були все-таки, класичні піраміди. За різними оцінками, жертвами шахраїв стали від 30 до 40 мільйонів осіб на всьому пострадянському просторі. Розмір збитків порахувати неможливо. Але рахунок, без сумніву, йде на мільярди доларів.

На цьому все. Сподіваюся, вам було цікаво.

Лайки, підписки, коменти щиро вітаються!