«100 років без Симона Петлюри»: у полтавському просторі «Хартія-хаб» влаштували публічну лекцію київського історика

Спершу Олександр Кучерук детально розповів та запросив полтавців до відвідання унікальної масштабної виставки «ШЛЯХ ГЕРОЇВ. Пам’яті Симона Петлюри», яка демонструється у Національному музеї історії України. «Експозиція сформована з експонатів колекції Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук (УВАН) у Канаді. Українська еміграція десятиліттями зберігала їх для того, щоб передати Україні після відновлення незалежності. Відповідно до „Заповіту“ засновників Військового музею колекція надійшла до Національного музею історії України. Повернення цієї спадщини стало подією історичного масштабу — йдеться не лише про музейні предмети, а про відновлення цілісності української пам’яті. На виставці представлено завдяки залученню „канадського“ архіву понад 1500 документів, світлин і предметів, які ілюструють перебіг визвольних змагань першої чверті 20 століття. Це особисті речі видатних військових і політичних діячів доби Української революції 1917–1921 років, зокрема друкарська машинка „Корона“, що належала Симону Петлюрі, старшинський багнет генерал-хорунжого Армії УНР Володимира Сальського, деталі одностроїв Євгена Коновальця та Андрія Мельника. Особливе місце в експозиції посідають бойові знамена Армії УНР, як-от прапор штандарт 2-го Уманського полку Кінних Запорожців „На смерть за Україну“, а також військові нагороди, стрілецькі поштівки, оригінальні світлини Армії УНР тощо. Привертає увагу колекція робіт Миколи Битинського — відомого геральдиста, графіка, художника, поета, дослідника, автора спогадів про перебіг визвольних змагань. На виставці продемонстрована велика збірка його робіт із геральдики, дизайну військових нагород, української військової уніформи, військових печаток, дизайн друкованих видань та багато іншого. Більшість експонатів представлено в незалежній Україні вперше», — розповів кандидат історичних наук, завідувач сектору Національного історичного музею України «Музей Української революції 1917–1921 рр.» Олександр Кучерук.

Під час лекції «Сто років без Петлюри» він висвітлив політичні передумови терористичного акту проти голови Директорії та Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, діяльність української політичної еміграції в міжвоєнній Європі, а також міжнародний резонанс убивства. Йшлося про роль московських сталінських спецслужб у використанні цієї трагедії в інформаційній та політичній боротьбі проти українського визвольного руху. Особливу увагу Олександр Кучерук приділив останнім дням життя Симона Петлюри, деталям та обставинам убивства на вулиці Расін у Парижі, особі промосковського територста-анархіста Самуїла Шварцбарда та перебігу судового процесу над убивцею Українського Вождя-мученика: «Париж тоді, в 1920-і роки, був центром світової політики (це вже після Другої світової війни таким центром стали Сполучені Штати Америки). Не тільки українські політемігранти, але й азербайджанські, грузинські, вірменські, білоруські обирали переважно саме Париж. Петлюра з дружиною Ольгою та донькою Лесею мешкав в Парижі по черзі в декількох готелях, останній з яких мав тоді назву англійською мовою At Home (тобто, «Вдома») на вулиці Тенар (названа на честь хіміка, який винайшов перекис водню). У них був там невеликий номер з балконом на третьому поверсі.25 травня 1926 року голова Директорії УНР пішов пообідати в бульйонну, яка, до речі, досі існує. Сам — без дружини й доньки, оскільки Леся почувалася не надто добре, тож Ольга Опанасівна лишилася з нею. Пообідавши, попрямував до книжкового магазину (ця крамниця теж збереглася). Власники виставили на вулицю розкладки з літературою. Зупинився погортати книжки. Аж раптом підійшов розпатланий чоловік. Згодом поліційські в протоколі зазначили, що без головного убору. Тоді це виглядало дивним— всі носили капелюхи, картузи, кепі, кашкети. З’явитися на вулиці з непокритою головою вважалося майже те, що й без штанів.

Дивний чоловік тримав в руках листок, на якому було наклеєно два зображення Петлюри: одне вирізане з популярного довідника Larousse, інше— з проросійської газети, яка видавалась в Парижі на кошти більшовиків. Те, що інформацію про Петлюру було розміщено в Larousse, свідчить, що упорядники довідника бачили в українському лідері авторитетну впливову людину. Чоловік без головного убору (його звали Самуїл Шварцбард) для вірності спитав українською мовою: «Ви Петлюра?». «Так, Петлюра». Після цього Шварцбард витяг невеличкий пістолет фірми Melior і в упор випустив всю обойму. Видатного Українця доставили в лікарню «Шаріте». Лікарі не змогли врятувати— надто важкими були поранення. Там Петлюра у віці 47 років й помер. При лікарні «Шаріте» була каплиця. В 1947 році її передали Українській греко-католицькій церкві, зараз там храм святого Володимира. Біля входу в нього— дві мармурові дошки з написами українською та французькою, що Петлюра помер саме в «Шаріте». З лікарні тіло Петлюри доправили в Інститут судової експертизи. В його будівлі є приміщення для прощання з померлими. Власне там і відбулося перше прощання з Петлюрою. Перед похороном друг родини художник Леонід Перфецький зняв посмертну маску з обличчя і зліпок правої руки. Через рік після загибелі Петлюри, українські емігранти зібрали кошти й викупили у власника готелю меблі з номера, в якому мешкав керівник УНР з сім’єю. Ті меблі перевезли вбібліотеку імені Симона Петлюри»

«Сто років потому ця історія звучить не як далекий епізод минулого, а як жива рана й нагадування про ціну боротьби за державність. Постать Симона Петлюри — це не лише про складні сторінки історії, а й про вибір, відповідальність і віру в Україну, які залишаються актуальними сьогодні», — вважає модератор публічної лекції Олег Пустовгар.

На завершення лекції полтавці мали змогу поставити запитання та обговорити постать Симона Петлюри і його роль у сучасній українській історичній пам’яті. Окремо йшлося про сприйняття Петлюри в сучасній незалежній Україні, зокрема в контексті спорудження пам’ятника у Полтаві та формування Українського Національного Пантеону.

Олександр Кучерук і Олег Пустовгар привернули увагу присутніх до того, що керівник офісу Президента Кирило Буданов на відкритті міжнародної наукової конференції УІНП на честь Симона Петлюри зробив знакову заяву. «Повернення на рідну землю праху Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, чия могила зараз знаходиться в Парижі, розглядається українською владою та істориками як прямий обов’язок перед нашою історією та відновлення історичної справедливості»,—заявив цими днями Кирило Буданов.

«Симон Петлюра повертається в нашу національну пам’ять, йому чільне місце у Національному Пантеоні. Він прожив половину свого життя у Полтаві. Полтава— місто Петлюри, тож Голова Директорії УНР неодмінно повернеться у рідне місто у бронзовому монументі. Закликаю міську та обласну владу інтенсифікувати процес спорудження пам’ятника Симонові Петлюрі у Полтаві», —підкреслив Олег Пустовгар.

Представництво УІНП в Полтаві