Рівненська поетеса Вікторія Дикобраз: Люди зараз, як ніколи, потребують діалогу

Дівчина розповіла про діяльність громадської організації «Література.RV», подорожі автостопом та необхідність діалогу під час війни.

Д.С.: Книга, яку ти презентуєш, називається «Семантика наших прикрас». Чому така назва?

В.Д.: Назва з’явилася випадково. На єдиній парі з історії культури, де я була, викладач сказав фразу «семантика цих прикрас», яка мені запам’яталася. Коли прийшла пропозиція з видавництва «Крок», першою думкою було: «„Семантика наших прикрас“ — а чому б і ні?». Семантика — наука про значення, а прикраси — всі ті речі, якими ми себе оточуємо в житті: люди, книги, спогади, подорожі, татуювання. По суті, моя книга — це пошук і фіксація значень різних речей, які роблять життя естетичнішим.

Д.С.: Як виникла ідея створити артбук?

В.Д.: Я навчаюсь на редактурі і мене вимучили правилами оформлення книги, її підготовки до друку — тому вирішила скористатися нагодою експерименту і зробити щось цікавіше. В «Семантиці» порушено чимало правил: немає нумерації сторінок, немає змісту, немає передмови, інформації про автора — нічого, що створювало б упереджену думку про збірку. Натомість до віршів підібрані короткі коментарі та назви, які дають можливість сприймати кожен текст окремо.

Д.С.: Це твій перший всеукраїнський тур. Які враження від такої насиченої мандрівки?

В.Д.: Для мене нормально бути в дорозі — я постійно подорожую, перебуваю між містами. Єдиний мінус туру — дуже часто змінюються люди, часом не встигаю перетравлювати враження. Взагалі, тур планувався набагато менш насиченим — Київ, Харків, міста Західної України. Але коли почали надходити інші пропозиції, я підключила свою подругу, яка взяла на себе менеджмент, і тур розширився до 19 міст. Книжка також презентувалася на 4 фестивалях: у Вінниці на «Artgnosis», в Тернополі на «Ї» та в Києві на «Видавничому NON-STOP’і» і «Книжковому Арсеналі».

Д.С.: Чому такий псевдонім — «Дикобраз»? Чи, можливо, не псевдонім?

В.Д.: Дикобраз — це ведуче прізвисько по життю. Причепилося в той період, коли я почала заплітати дреди, десь 4 роки тому. При чому багато моїх знайомих думають, що це справжнє прізвище і навіть поштові відправлення роблять на Вікторію Дикобраз.

Д.С.: До Полтави ти добиралася автостопом. Звідки любов до такого незвичного способу пересування?

В.Д.: У студентів часто бувають обмежені можливості, тому колись стоп був необхідністю. Зараз я подорожую таким чином, тому що це дає можливість більше спілкуватися з різними цікавими людьми. Ти не можеш приїхати в інше місто і до когось прив’язатись, побалакати. Тобто, можеш — але невідомо, якою буде реакція людини. Зі стопом все набагато простіше. З часом він входить в комфортну звичку і не створює якихось проблем.

Д.С.: Розкажи про діяльність Вашої організації, «Літератури.RV». Як виникла ідея урізноманітнити культурне життя Рівного?

В.Д.: Раніше в Рівному майже нічого не відбувалося в плані літератури. Раз на півроку-рік приїздив котрийсь письменник, про що можна було дізнатися зі ЗМІ, і то через наступні півроку. В той час ми познайомились з Марком Оплачко, якого, як і мене, такий стан справ турбував, і вирішили робити щось для міста, урізноманітнити його культурне життя. Так з’явилася «Література.RV». На перші літературні читання прийшло 8 людей, включно з нами двома. Але наразі, після років кропіткої роботи, на наші презентації літераторів приходять 150-200 слухачів. Ми не отримуємо з цього прибутку, але заходи проводимо на комерційній основі. Кажуть: «За законами аеродинаміки джміль літати не може, але він сам про це не знає».

Д.С.: Який відбиток накладає на твою творчість війна, яка триває на сході України?

В.Д.: Попри те, що в мене в текстах часом присутня соціальна тематика, я зумисне намагалася не писати під час Майдану та заворушень в Криму. Я також не прихильник того, щоб зараз виписувати тему війни. Це має відбуватися через кілька років, бути переосмисленням. Максимум, що ми можемо робити зараз — споглядати та фіксувати події. Але краще, щоб ця фіксація відбувалась всередині кожного, а не виливалася в купу пафосних текстів. Більшість моїх сьогоднішніх віршів про спостереження за тим, що відбувається, а не про саму війну.

Д.С.: Не дивлячись на події в країні, «Література.RV» продовжує свою діяльність. Чи варто зараз організовувати культурні події?

В.Д.: Культура ні в якому разі не повинна замовкати. Пам’ятаю, 18 лютого минулого року, коли на Майдані почалися постріли, в Рівному презентувався Сергій Жадан. Ми не могли відмінити подію, тому що були зобов’язані перед аудиторією. Не дивлячись на те, що прийшли не всі, хто придбав квитки, на презентації було багато нових слухачів. Люди зараз, як ніколи, потребують діалогу. Ми намагаємося зі свого боку його підтримувати.

Денис СТАРОСТІН, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»