Бойовий шлях полтавської 116-ї бригади: від оборони рідного дому до північних кордонів
Вони — наші сусіди, з якими ми ще вчора віталися в під’їзді. Вони — колеги, з якими пили каву в офісах, та друзі, з якими ходили на футбол. Сьогодні вони — 116-та окрема бригада Сил територіальної оборони. Люди, які в перші години повномасштабного вторгнення змінили звичне життя на піксель, щоб захистити наш дім.
Спільно з бійцями 116-ї бригади ми розпочинаємо спеціальний проєкт на «Полтавщині». Це будуть живі історії — про страх і мужність, про побут на «нулі», про те, що тримає в найважчі хвилини, і про що мріють наші захисники після перемоги.
Від «Гадяцького сафарі» до кордонів півночі
Шлях 116-ї бригади почався ще у 2018 році, але справжнє бойове хрещення підрозділ пройшов у лютому 2022-го. Полтавці добре пам’ятають ті тривожні дні, коли ворожі колони намагалися прорватися через нашу область. Саме бійці бригади стали активними учасниками легендарного «Гадяцького сафарі», де разом з іншими підрозділами та місцевими мисливцями випалювали окупантів з нашої землі.
Далі були місяці важкої оборони на сході. Соледар, Бахмутський напрямок, запеклі бої в районі Курахового та Покровська. Бійці бригади пройшли через справжнє пекло, стримуючи ворожі штурми на одній із найскладніших ділянок фронту.
Підрозділ успішно завершив виконання завдань під час операції на території рф Курщині, продемонструвавши здатність не лише тримати оборону, а й діяти рішуче та професійно в наступальних операціях. Сьогодні 116-та бригада продовжує нести службу, виконуючи бойові завдання на Півночі України, оберігаючи наші кордони від нових загроз.
Ціна нашої свободи
За кожним метром звільненої чи втриманої землі стоять люди. Понад три сотні військовослужбовців бригади відзначені державними нагородами та відомчими відзнаками. Серед них — п’ять Героїв України, чотири з яких, на жаль, отримали це найвище звання посмертно.
Бригада має свій Бойовий Прапор — символ честі та доблесті, а також почесну стрічку «За участь в обороні України» від Головнокомандувача ЗСУ. Але найбільша відзнака — це пам’ять, яка стає частиною нашого міста.
Сьогодні імена бійців 116-ї бригади звучать у назвах полтавських вулиць, як-от вулиця Юліана Матвійчука. Їхні обличчя дивляться на нас із меморіальних дощок на фасадах шкіл та ліцеїв, з портретів на Каштановій алеї. У Гожулах пам’ять про воїнів квітне алеєю сакур, а в Полтаві — Алеєю пам’яті загиблих захисників. Ці місця — нагадування нам усім, якою ціною купується кожен ранок у тилу.
Цей проєкт — спроба познайомити вас із бригадою ближче. Ми будемо публікувати серію інтерв’ю з бійцями різних спеціальностей: від піхотинців та медиків до операторів дронів і зв’язківців.
Ви дізнаєтеся, як вчорашні вчителі, підприємці та водії стали професійними військовими, пройшовши навчання в Україні та за кордоном. Ми поговоримо про те, як змінюється людина на війні, і чому, попри все, вони продовжують посміхатися та вірити в майбутнє.
Запрошуємо вас читати, поширювати та підтримувати наших земляків. Бо 116-та — це ми. Це Полтава.
