Славетна революція 1688. Як пірати і банкіри створили Британську імперію

Цікаве питання. У 1615 році Британські острови були чимось економічно незначним, політично нестабільним і стратегічно неважливим. Двісті років по тому Британія володіла найбільшою імперією в історії, що включала сорок три колонії на п'яти континентах. Як таке стало можливим?

Почалося все, як уже було сказано, з піратства. А потім відбулася подія, важливість якої важко переоцінити. І йдеться не тільки про колонії, хоча і про них також. Йдеться про всю подальшу історію Великої Британії. Мова про Славетну революцію 1688 року. Але перш ніж розповісти про те, як і чому вона вплинула на все на світі, думаю, є сенс коротко зупинитися на історії самої революції.

Отже, чому вона Славетна? По-перше, тому, що пройшла майже безкровно. А по-друге, тому, що створила модель конституційної монархії, за якою Британія живе досі. Чому вона відбулася? Тут потрібна передісторія. Після громадянської війни до влади прийшов Олівер Кромвель. Він називав себе «Лордом-протектором», але фактично був військовим диктатором. Кромвель розігнав Парламент і ввів найсуворіші пуританські порядки. Його син, який успадкував владу, не мав талантів батька. До того ж люди так втомилися від «святих воїнів» та їхньої диктатури, що вирішили: «Поверніть нам короля, з ним хоч весело було». Знайомо, правда? «Хоч поржемо».

У підсумку, 1660 року парламент погодився на реставрацію і закликав на трон сина страченого Карла I. Теж Карла. І очікувані «веселощі» сталися. Карл II пообіцяв амністію, віротерпимість, повагу до власності, не намагався лізти напролом, не виставляв на показ свій католицизм і поводився шанобливо з парламентом. Вирішивши, очевидно, що на його віку страждань достатньо, він розважався. Увійшов в історію як «веселий монарх». Але минуло 25 років, і король помер, не маючи законних дітей. Це означало, що трон має перейти до його брата — Якова, який був відкритим і фанатичним католиком. За три роки він усіх дістав. А ще, зовсім недоречно, у червні 1688 року в Якова II народився син. До цього були сподівання, що трон перейде до його протестантських дочок (Марії або Анни). Народження спадкоємця-католика означало, що католицька династія в Англії — це надовго.

І що робити? Без короля — погано і нудно. Король з абсолютною владою — небезпечно. Вихід очевидний — потрібен король без абсолютної влади. Але де його взяти? У результаті вибір пав на Вільгельма Оранського, правителя Нідерландів. Чи був такий вибір очевидним? Зовсім ні. У ті роки Англія і Нідерланди зовсім не були друзями. Щобільше, їхній конфлікт був головним «серіалом» того часу. У 1652–1674 роках англійці тричі воювали з голландцями. Головною метою цих кампаній було встановлення контролю над морськими шляхами в Західній Європі, що вели не тільки в Ост-Індію, а й у Балтійське і Середземне моря, Північну Америку та Західну Африку.

Англійці прагнули досягти панування на морі. Вони більш ніж удвічі збільшили свій торговий флот лише за одинадцять років, побудувавши щонайменше 226 суден. Крім цього, були прийняті Навігаційні акти, що приписували, аби товари з англійських колоній в Англію ввозили виключно англійські судна. Голландці, які були «світовими перевізниками», обурилися.

Щоб відстояти свої права, вони сміливо вв'язувалися у війни. І що характерно — перемагали. Англійські факторії на узбережжі Західної Африки були майже повністю знищені. У червні 1667 року голландський флот увійшов у Темзу, де спалив англійські судна і верфі, а флагман флоту просто відтягнув до себе додому. Наприкінці Другої англо-голландської війни британці були вигнані з Суринаму, а 1673 року тимчасово залишили Новий Амстердам (тепер Нью-Йорк). Для багатьох це стало несподіванкою: адже населення Англії у два з половиною рази перевищувало голландське, та і її економіка була потужнішою. Під час третьої війни англійцям навіть довелося звернутися по допомогу до заклятого ворога — Франції. Але англійський Парламент скоро зрозумів, що католицька Франція куди небезпечніша, ніж протестантська Голландія, і змусив короля припинити війну.

Як голландцям це вдавалося? Відповідь банальна — гроші. Повномасштабна фінансова революція перетворила Амстердам на місто Європи, що розвивалося найбільш динамічно. Відтоді як голландці позбулися іспанського панування, вони йшли в авангарді європейського капіталізму. Вони створили систему державних позик, яка дозволяла уряду позичати у населення гроші під низький відсоток. Вони придумали прототип сучасного центрального банку. Голландська валюта була твердою, а система оподаткування, заснована на акцизах, — простою і дієвою. Усе це дозволяло Нідерландам утримувати ефективні армії з найманців та будувати флот. Вони були в змозі спорядити в Азію кораблів майже вп'ятеро більше, ніж португальці, і вдвічі більше, ніж англійці.

І тоді наступне питання: якщо Англія і Нідерланди вороги, то чому Вільгельм Оранський? Відповідь проста — проголошення його королем «створить найменше проблем». По-перше, протестант, і це головне. По-друге, легітимність. Його дружина Марія Стюарт — законна донька короля Якова II, а значить, Вільгельм — зять короля і може правити через спадкоємицю. По-третє — величезний досвід управління Нідерландами без абсолютної влади. І по-четверте — спільні вороги — католицькі Франція та Іспанія. А ворог мого ворога, як відомо, мій друг.

У результаті виникла змова семи англійських політиків, які 1688 року таємно запросили Вільгельма Оранського вторгнутися в Англію і змістити короля Якова II. В історію вони увійшли як «безсмертна сімка». Чому «безсмертна»? Ви ж, напевно, чули, що у людини, яка зважилася на відчайдушну справу, іноді запитують: «Ти що, безсмертний?» Офіційно вони не були уповноважені парламентом. Ризик був величезний: у разі провалу — звинувачення в державній зраді та вірна страта. «Прийди і врятуй нас від тиранії», — писали вони Вільгельму. І він прийшов. Це було найбільше в історії успішне вторгнення в Англію. Вільгельм висадився з армією приблизно у 20 тисяч осіб.

Короля Якова ніхто не підтримав. Він давно втратив лояльність армії. Його генерали перейшли на бік Вільгельма, солдати масово кидали зброю. Король запанікував, викинув королівську печатку в Темзу і втік до Франції. Оскільки король «кинув» країну, Парламент оголосив, що престол вакантний, а значить, це ніякий не переворот. Вільгельм і Марія були проголошені співправителями. Сходячи на престол, вони підписали знаменитий Білль про права.

Відтепер король не може скасовувати закони за своїм бажанням; вводити податки без парламенту; тримати постійну армію в мирний час без згоди парламенту; втручатися у вибори; бути католиком. Депутатам парламенту гарантовано право критикувати короля без страху в'язниці. Суди мають судити за законом, а не за волею монарха.

Ну а тепер про наслідки. Звісно ж, новий король прибув до Англії не один. Він привіз із собою деяких чиновників, купців і, що найголовніше — технології. Англо-голландське злиття дало британцям багато важливих фінансових інституцій, створених голландцями. У 1694 році для валютного регулювання та управління державними запозиченнями було засновано Банк Англії, майже аналогічний Амстердамському. Лондон також перейняв голландську систему державного боргу, що обслуговувався через фондову біржу, де можна було легко купити і продати довгострокові облігації. Була створена система, де будь-який крамар міг купити облігацію державної позики. Фактично, народ давав уряду гроші в борг під відсоток. Відсоткові ставки впали. Уряд міг позичати величезні суми на тривалий термін і під 3-4%, тоді як Франція, наприклад, платила 10-12%, а то і зовсім не могла знайти кредиторів.

Другий ефект від Славетної революції — захист приватної власності громадян. Відтепер король не може просто так прийти і відібрати ваші активи. Закон вище за волю монарха. Це створило ідеальний клімат для інвестицій. Купці та акціонери були впевнені, що їхні прибутки не будуть конфісковані короною «на особисті потреби». І це дало поштовх до неймовірного для тих років розвитку приватної ініціативи. Поступово Англія перетворилася на акціонерне товариство з потужною армією, де кожен джентльмен розумів, що успіх імперії — це його особистий успіх.

Третє: замість небезпечного ворога Англія здобула важливого союзника. Після 1688 року війни між Англією та Голландією припинилися назавжди. Два люті вороги не просто помирилися, а створили свого роду «глобальний картель». Вільгельм Оранський продовжував правити Нідерландами ще приблизно 13 років — до своєї смерті в 1702 році. І не будеш же ти насправді воювати сам із собою. Відтепер усі проблеми вирішувалися шляхом компромісу. З часом домовилися і про поділ сфер впливу в Азії. Голландці зберегли за собою контроль над тим, що приносило найшвидший і найбільший прибуток у XVII столітті — Островами прянощів (сучасна Індонезія). Англійці зосередилися на Індії та Північній Америці. Спочатку це здавалося менш вигідним (бавовна і чай приносили менше прибутку, ніж прянощі), але в довгостроковій перспективі це стало ключем до світового панування.

Ну і короткі висновки. Славетна революція перетворила Англію з середнього гравця на справжнього важковаговика на світовій арені. Наявність недорогого кредиту дала можливість Британії утримувати Королівський флот такого розміру, який Франція просто не могла собі дозволити. Завдяки цьому вже до середини XVIII століття Англія стала «Володаркою морів». Славетна революція зробила Англію найефективнішим бізнес-проєктом свого часу. Парламентська система дозволила спрямовувати багатства всієї нації на одну мету — домінування на океанах. Без подій 1688 року британський прапор навряд чи майорів би над чвертю світу. Голландські гроші та англійські гармати створили «світову імперію».

Просто до геніальності!

Лайки, підписки, коменти щиро вітаються!