Вечір-присвята «Життя як антракт: незакінчена п’єса»: у Полтаві вшанували пам’ять Євдокії Долі

Глядачі побачили театралізовану історію життя Євдокії Долі — від юності у Полтаві до великих сцен, кохання, творчого злету і трагічних втрат. На сцені глядацької зали Центру культури- акторка в образі самої Євдокії, музичні номери у виконанні заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Лтава», театральні сцени з життя подружжя Верховинців у виконанні театру «На Павленках». А ще вечір-присвята «Життя, як антракт: незакінчена п’єса» став своєрідною реконструкцією історичних подій — від корифея українського театру Миколи Садовського до російсько-комуністичних сталінських репресій 1937-38 років. Роль чоловіка Євдокії Долі, хореографа, теоретика українського танцю Василя Верховинця зіграв Михайло Михайлюк — журналіст комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр „Новини Полтавщини“ Полтавської обласної ради», один із провідних акторів народного театру «На Павленках».

«Це історія не тільки про одну людину. Це історія про українське мистецтво, яке виживало всупереч, про любов, що народжується в театрі, про репресії, які ламали долі, але не знищували талант та про силу повернення — навіть після заслання. Євдокія Доля — це не просто ім’я в афішах. Це один із символів епохи, де талант мав межувати з неймовірною людською відвагою. Наш вечір пам’яті — спроба почути її власний голос у шумі великої історії», — зауважила очільниця Центру культури та дозвілля Полтавської міськгромади Оксана Михайленко.

«У 2024 році в Полтаві перейменовано провулок росіянина Льва Толстого на честь Євдокії Долі. У 2025 році Верховна Рада внесла її день народження до державного календаря пам’ятних дат. Дякую організаторам за підтримку моєї ініціативи, адже сьогоднішнє зібрання — це помітна подія в культурному житті обласного центру і ще один крок на шляху відновлення пам’яті про видатну полтавку. Також настав зорганізувати догляд за її могилою та встановити на ній пам’ятник, — зазначив у виступі наприкінці вечора представникУкраїнського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Довідково: 1 березня 1885 року, 141 рік тому в Полтаві, у багатодітній сім’ї народилася акторка театру та кіно Явдоха Іванівна Верховинець-Костева (уроджена Волошко, псевдонім Доля). З восьми років навчалася та співала в єпархіальному училищі, де керував хором її батько.

Грала також у драматичній студії. У 21 рік приїхала до Києва у складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. У театрі Садовського познайомилася з Василем Верховинцем, який увійшов до історії української культури як хореограф, діяч товариства «Просвіта», перший теоретик українського народного танцю, композитор, диригент і фольклорист. Через два роки вони побралися. Пізніше перейшли в «Товариство українських акторів», яке очолював Іван Мар’яненко. На основі «Товариства» невдовзі утворився національний концертно-театральний осередок. Разом із Василем Верховинцем Євдокія заснувала унікальний ансамбль «Жінхоранс», де стала режисеркою. Вони виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив мав шалені успіхи на гастролях. У фільмографії акторки Євдокії Долі — ролі в комедії «За двома зайцями» та драмі Івана Кавалерідзе «Коліївщина».

У 1938 році Верховинця заарештували, звинувативши у посібництві Симону Петлюрі. Згодом кати з НКВС Василя розстріляли. А Євдокію як дружину «ворога народу» заслали на чужину — до Казахстану. Там акторка поневірялася з 1938 до 1944 року. Після того повернулася на Полтавщину, в обласну філармонію. Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959 року, до пенсії. Померла 15 листопада 1988 року в Полтаві.

Представництво УІНП у Полтаві