ПДМУ до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом: від Коха до сучасності – коментар професора Анатолія Ярешка
Ішов 1882 рік. Нікому невідомий німецький мікробіолог Роберт Кох у своїй приватній лабораторії розглядає під мікроскопом різні форми життя мікробного світу. Але тепер його увага повністю прикута до паличкоподібних бактерій, які він бачив у мокротинні хворих на фтизу.
Два роки тому він отримав чисту культуру цих бактерій, вивчив їх властивості і здатність викликати смертельне захворювання. Після введення бактерій в черевну порожнину мишам, морським свинкам, кроликам Кох спостерігав як вони хворіли і протягом 2-3 місяців гинули. На розтині загиблих тварин він бачив одну й ту ж картину – всі органи загиблих тварин були усіяні бугорками, схожими за розміром і кольором на зерна пшона. Одночасно в черевному ексудаті він знаходив ті ж самі паличкоподібні бактерії, які вводив тваринам. Він декілька разів провів повторні зараження тварин тими ж бактеріями і спостерігав ту ж клінічну і морфологічну картину. Було очевидним, що причиною виявлених змін, захворювання і смерті тварин були паличкоподібні бактерії.
Результати досліджень давали Коху вагомі підстави розуміти, що він відкрив збудника хвороби, яка в той історичний час була для хворого вироком – це фтиза (сухоти, чахотка). Епідемія цієї хвороби була настільки поширеною у Європі і світі, що причиною кожної третьої смерті була саме фтиза. В цей же час було знято обмеження на проведення розтинів померлих і почали з’являтись публікації Й. Шенлейна, Р. Лаеннека і особливо Р. Вірхова, в яких було описано у померлих від фтизи бугоркову висипку на внутрішніх органах. Оскільки на латинській мові бугорок – tuberculum, то хворобу назвали туберкульоз, тобто бугорчатка. Саме таку ж бугоркову висипку спостерігав у своїх експериментальних дослідженнях і Кох. Публікації відомих науковців зміцнили думку Коха, що він відкрив причину розвитку туберкульозу. Але ж хто повірить невідомому досліднику. Він пише доповідь «Етіологія туберкульозу», для підтвердження написаного бере протоколи своїх досліджень і їде до Р. Вірхова, як авторитетного науковця, щоб дізнатися його думку про результати своїх досліджень і отримати підтримку своїх висновків. Коли Вірхову доповіли, що Роберт Кох просить аудієнції, він спитав: «Хто такий?». Йому відповіли, що не знають про нього нічого. Вірхов відмовив Коху в аудієнції. На другий день 24 березня 1882 року Р. Кох іде на засідання спілки фізіологів Берліна і робить доповідь на тему «Етіологія туберкульозу», яка стала тріумфальним входом Р. Коха в науку і зробила епохальний вклад у фундамент розвитку мікробіології і фтизіатрії. Нобелівський комітет тільки у 1905 році визнав це відкриття і присвоїв Коху свою авторитетну премію. В тому ж році почали проводити «день білої ромашки» шляхом «кружкового» збору допомоги для хворих на туберкульоз. Пізніше у 1993 році день 24 березня за рекомендацією ВООЗ було визнано щорічним «Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом».
Минуло 144 роки, як Р. Кох відкрив збудника цієї хвороби, сучасна медицина і медична наука знають про туберкульоз все, але подолати епідемію цієї хвороби в країнах із слабо розвинутою економікою не можуть, а це значить, що епідемія має глобальний характер. Кожного року у світі виявляють біля 10 млн нових випадків захворювання на туберкульоз, 2 млн із них помирають. Щоденно у світі туберкульоз убиває 5,5 тис і кожної години 231 людину. Ситуація в Україні дещо краща, але захворюваність на туберкульоз знаходиться в межах епідемічного порогу. Очевидно, що війна рф проти України зруйнувала нормальні економічно-побутові і виробничі умови життя нашого населення. Це викликало інтенсивні процеси міграції, переміщення, скупченість, що формує полегшені умови для поширення збудника туберкульозу і підвищення інфікованості населення. Погіршила епідемічну ситуацію з туберкульозу і незавершеність медичної реформи з перенесенням фтизіатричних функцій на лікарів загальної мережі, які не мають відповідної підготовки з питань діагностики і раннього виявлення туберкульозу.
Про це свідчить такий показник, як співвідношення позалегеневого і легеневого туберкульозу, який у розвинутих країнах складає 1:1 – 1:4, тоді як в Україні він складає 1:21. Це значить, що позалегеневий туберкульоз (внутрішньо-грудний, абдомінальний, кістково-суглобовий, сечо-статевий та ін.) лікуються за помилковими діагнозами у лікарів різного фаху. Якщо врахувати, що додипломна підготовка здобувачів освіти включає менше 30 годин на вивчення туберкульозу на 4 курсі, то сумнівів не залишається, що випускники закладів вищої освіти знати туберкульоз не можуть. Не краще виглядає і післядипломна підготовка – 1-2 дні на весь туберкульоз. Це не більше, ніж знайомство з проблемою, а практикуючому лікарю потрібні знання і вміння з організації раннього виявлення туберкульозу, розпізнавати його клінічні прояви, діагностувати, проводити лікування чутливого і резистентного туберкульозу, організовувати і проводити профілактичні заходи серед населення і в епідвогнищах туберкульозу. Навчально-науковий інститут післядипломної освіти Полтавського державного медичного університету проводить на кафедрі внутрішньої медицини № 3 з фтизіатрією 5-6 циклів тематичного удосконалення для лікарів різних фахів, охоплюючи 100-110 лікарів щорічно, але цього недостатньо. Цю проблему може вирішити тільки департамент охорони здоров’я, збільшивши кількість лікарів на курсах тематичного удосконалення з туберкульозу. Це позитив, хоча і не вирішення проблеми, яку потрібно винести на рівень додипломної підготовки з базовим контролем знань на екзаменах і державній атестації.
Професор ПДМУ А. Ярешко
Пресслужба Полтавського державного медичного університету
