У Лубенській громаді на честь письменниці доби «Розстріляного відродження» Галини Орлівни присвятили відео і планують встановити меморіальну дошку
130-річчя від дня народження видатної діячки української культури цьогоріч Галини Мневської відзначається на державному рівні. Тож за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) п’ятдесят дев’ята сесія восьмого скликання Лубенської міської ради прийняла рішення «Про встановлення меморіальної дошки видатній діячці Галині Іванівні Мневській (Галині Орлівні). Також відділ інформаційної діяльності Лубенського міськвиконкому та телекомпанія «Лубни» у межах проєкту «Повернуті із небуття» створили відеоролик і Галину Мневську (Орлівну). Про це повідомили секретар Лубенської міської ради Маргарита Комарова і представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
«З метою увічнення пам’яті про видатну діячку Галину Іванівну Мневську (Галину Орлівну), на виконання Постанови ВР №3536-IX „Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках“, враховуючи рішення Лубенської міської ради від 16 грудня 2021 року „Про затвердження Правил благоустрою Лубенської територіальної громади“, рішення комісії з питань найменування та перейменування елементів середовища та інфраструктури Лубенської територіальної громади, увічнення пам’яті осіб та подій від 07.11.2025 року, керуючись ст. 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“, встановити меморіальну дошку на честь української письменниці, перекладачки, театральної актриси, педагогині доби „Розстріляного відродження“, жертви комуністичних репресій Галини Іванівни Мневської (літературний псевдонім Галина Орлівна) на фасаді філії Калайдинцівський сільський будинок культури Центру культури і дозвілля Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у с. Калайдинці. Організацію виконання цього рішення покласти на Управління культури і мистецтв виконавчого комітету та відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради», — говориться у рішенні депутатів, яке підписав Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко.
Відділ інформаційної діяльності Лубенського міськвиконкому та телекомпанія «Лубни» продовжують створювати короткометражні просвітницькі відеоролики про видатних особистостей, на честь яких названо вулиці у громаді та життя і діяльність яких пов’язані з Лубенщиною. Веде ці передачі начальниця інформаційного відділу Лубенської міської ради Віта Коваленко. Проєкт має назву «Повернуті із небуття». Створили відеоролик і про Мневську.
Довідково: Галина Іванівна Мневська (літературний псевдонім Галина Орлівна) народилася 15 листопада 1895 року у с. Калайдинці Лубенського повіту Полтавщини. Три класи провчилась у Лубенській жіночій гімназії. Після того, як мати вийшла із в’язниці, де відсиділа за поширення забороненої в російській імперії літератури, то обоє виїхали до Москви, де дівчина здобула середню освіту та в 1916-му році вступила на вищі жіночі курси. Потім навчалась в Ольгинському університеті у Києві. У часи гетьманату Павла Скоропадського Мневська почала виступати в театрі й саме там з’явився її псевдонім «Орлівна». До осені 1919 року грала в «Молодому театрі» під орудою Леся Курбаса. Надалі працювала акторкою у Вінницькому театрі імені Івана Франка під керівництвом Гната Юри. Писати почала ще у 1918-му році. Її дебютна новела вийшла у віденському еміграційному часописі та збірка оповідань «Шляхом чуття». Наступного року виходить книжка «Перед брамою», а також інсценізації для дитячого театру — «Князівна Жаба», «Золотий черевичок», «Христова ялинка». Її оповідання та новели друкувалися в часописах Львова, Праги, Відня. Писала й оповідання для дітей та займалася перекладацькою діяльністю. Восени 1925 року Галина разом з чоловіком, письменником Климом Поліщуком повернулася до Лубен.
Літературна кар’єра Орлівни пішла вгору: одним за одним виходили її твори, наприклад — повісті «Емігранти» (1928), «Бабський бунт», «Жага», «Ілішва», «Нове поле», «Сибірка», «Скарб діда Якова» (всі написані у 1930-му році). Також співпрацювала із Тичиною, друкувалась у багатьох журналах, зокрема в одному вийшов її переклад повісті «Робінзон Крузо», приєдналась до літературного угрупування «Плуг». Про творчість Мневської схвально відгукувались Б. Лепкий, В. Сосюра, М. Ірчан, Петро Голота, О. Копиленко. Письменниця проникала в психологію героїв, реалістично змальовувала тогочасні процеси в суспільстві, а це викликало незадоволення, її критикували за те, що вона описувала колгоспний рух СРСР як кріпаччину.
У січні 1931 року Г. Мневську було заарештовано. За звинуваченням в українському націоналізмі злочинний комуністичний кремлівський режим «впаяв» 5 років заслання. Чоловіка Клима розстріляли енкаведистські кати червоної росії/СРСР у 1937 році. Довелося важко працювати на залізниці. Після закінчення терміну їй було заборонено повертатись в Україну, тому працювала вчителькою в Актюбінській області.
На засланні Мневська одружилася з волинянином Яковом Возним, з яким прожила понад двадцять років. Вона продовжувала писати, проте її твори не публікували. Померла 21 березня 1955 року, після тяжкої невиліковної хвороби. За заповітом похована на батьківщині другого чоловіка у селищі Голоби Волинської області.
Представництво УІНП в Полтаві
