У Полтавському педагогічному університеті відбулася прем’єра весільного мюзиклу «Просили батько, просили мати…»
27 листопада у Великій актовій залі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка відбулася подія, що поєднала народні традиції, мистецтво й справжнє життя в один великий обряд. На сцені ожив мюзикл «Просили батько, просили мати.», створений Українським народним хором «Калина» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Євгена Московки та його однодумців-помічників: керівника оркестрової групи — заслуженого діяча мистецтв України Костянтина Крепака; керівника балетної групи — кандидата педагогічних наук Костянтина Булаги; хормейстерів — заслуженої артистки України Наталії Сулаєвої й Миколи Лобача.
Цього вечора університетська сцена перетворилася на українську весільну світлицю — не бутафорну, а живу, правдиву, бо в серці мюзиклу розгорнулося справжнє весілля двох калинян — хористки й оркестранта. Усе було справжнє: із благословенням батьків, із весільним ладом, із короваєм і рушниками, з народними піснями й танцями.
Кульмінацією стала мить, коли ректорка університету Марина Гриньова вручила молодятам офіційне свідоцтво про шлюб, а пара обмінялася обручками просто на сцені — серед пісні, тепла й сліз радості.
Глядацька зала вибухнула емоціями, бо перед очима глядачів ожив не сюжет, а справжня доля. Особливо щемливою стала поява батька нареченого, який приїхав на весілля з місця бойових дій. Учасники концерту й глядачі зустріли його з тими світлими слізьми, які бувають тільки на правдивих родинних подіях, де в радості присутня пам’ять про війну, а в сльозах — сподівання на мирне життя.
Тканину мюзиклу допомагали творити й інші творчі колективи Полтави: Народний фольклорний ансамбль «Жива вода» імені Павла Бакланова (керівник — заслужена діячка мистецтв України Лариса Бакланова) факультету української філології та журналістики ПНПУ імені В. Г. Короленка; творча лабораторія кафедри хореографії «Soul dance» (керівник — Наталія Ломакіна) факультету педагогічної мистецької освіти ПНПУ імені В. Г. Короленка; гурт «Архів ресторанної музики» (керівник — Геннадій Рагулін); народний гурт «Родина» (керівник — заслужений діяч мистецтв України Євген Московка) факультету педагогічної мистецької освіти ПНПУ імені В. Г. Короленка; провідна артистка Полтавської обласної філармонії Наталія Шинкаренко; творчий центр Олега Писаренка.
Танцювальна поезія «Санжарівки» (хореографія В. Тулаєва, постановка Олени Кулько) та кружляння «Кружала» (хореографія Н. Уварової, постановка Миколи Трояна) додали дійству степового розмаху й молодечої грації.
Ідея дійства належить Марині Гриньовій й Людмилі Московці, режисерську нитку тримали Наталія Златопольська й Наталія Сулаєва, а художній образ сцени створила Олена Перепелиця.
Окремою історією стала сама сценографія, що ніби зібрала всю українську душу в єдину світлицю. Запашні короваї та весільні шишки, тини, вишиті рушники, домоткані килими, глечики, макітри — усе це створювало відчуття справжньої оселі, де на стінах — пам’ять роду, а в повітрі — дух обряду. Цю красу плекали Олег Діденко, Олена Перепелиця, Ірина Григорова, Валентина Титаренко, Наталія Златопольська, Лариса Шаповал. Завдяки їхній праці кожна сцена звучала не лише голосами й рухами, а й барвами землі, на якій ми стоїмо.
Своїми теплом та увагою до творчості підтримала мюзикл велика університетська родина: ректорка Марина Гриньова; проректорка Людмила Гомля разом із Віталіною Сагайдак, Віталієм Бровком, Денисом Кононенком, Георгієм Маслівцем; проректор Віктор Дудник; директорка бібліотеки Валентина Орєхова; декани — Тетяна Барболіна, Юлія Срібна, Сергій Новописьменний, Оксана Кирильчук; викладачі — Тетяна Саєнко, Юлія Мохірєва, Тетяна Шершова; студентська рада факультету педагогічної мистецької освіти ПНПУ імені В. Г. Короленка на чолі з Олександром Погрібним. Їхня участь стала тією невидимою, але необхідною основою, на якій постає будь-яке велике мистецьке дійство.
Цей вечір показав, як природно може зійтися мистецтво з життям — народженням нової української родини, благословенної піснею, традицією і нашою спільною вірою у світло. Такі події закарбовуються в серці як доказ того, що навіть у часи випробувань Україна живе, одружується, співає, творить і тримає свій рід.
