«У Лохвиці на Полтавщині демонтують „пам’ятник“ автору гімну Москви Дунаєвському, а музшколу його імені перейменують», — Пустовгар

У рішенні Експертної комісії УІНП зазначено: «Дунаєвський є особою, яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику. Об’єкти (назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені Дунаєвському Ісаку Осиповичу (справжнє ім’я Іцхак-Бер бен Бецалель-Йосеф Дунаєвський), відповідно до частини 1 статті 2 Закону „Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії“ належать до символіки російської імперської політики, відтак підлягають перейменуванню та відповідно демонтажу».

Зазначений документ є підставою для безумовного усунення імені Дунаєвського з публічного простору Лохвицької міської громади Миргородського району Полтавської області. Адже йдеться про автора пісень про СРСР, Сталіна та гімну столиці держави-агресора Москви. Необхідно демонтувати споруду звеличення (тобто так званий «пам’ятник-погруддя») Дунаєвському з центрального скверу міста Лохвиця. Також перейменувати Лохвицьку дитячу музичну школу ім. І.О.Дунаєвського.

Про це сповістив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він повідомив, що всі потрібні консультації щодо процедур виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» надано начальнику відділу культури, сім’ї, молоді та спорту виконкому Лохвицької міської ради Ярославу Кабару.

«Ісак Дунаєвський, артист Російської Радянської Федеративної соціалістичної республіки, автор гімну Москви „Дорогая моя столица“, депутат Верховної Ради РРФСР 1-го скликання. Наявність імені Дунаєвського в публічному просторі українського міста Лохвиця є проявом нерозуміння з боку Лохвицької міської влади важливості політики національної пам’яті як чинника національної безпеки. Ім’я ворожого композитора носить заклад культури в Україні, в місті Лохвиця — дитяча музична школа імені І. О. Дунаєвського. Невже влада Лохвиці бере приклад із росії, звідки на Україну, і Лохвицьку громаду, окупанти постійно запускають смертоносні ракети і дрони?», — наголосив Пустовгар.

За даними Експертної комісії УІНП у державі-агресорі РФ діє низка закладів культури, яким присвоєно ім’я Дунаєвського. В тому числі, це дитяча школа мистецтв імені І. О. Дунаєвського» (м. Санкт-Петербург); дитяча музична школа імені І. О. Дунаєвського (м. Москва); дитяча школа мистецтв імені І. О. Дунаєвського (м. Гуково); дитяча музична школа № 13 імені І. О. Дунаєвського (м. Єкатеринбург); дитяча школа мистецтв № 16 імені І. О. Дунаєвського (м. Самара); дитяча школа мистецтв імені Ісаака та Максима Дунаєвських (селище Нізовьє (до 1946 р. Вальдау) на території Калінінградської області РФ; Дитяча школа мистецтв імені І. О. Дунаєвського (м. Тарко-Сале, Ямало-Ненецький АО РФ).

Пустовгар висловив переконання, що у назві Лохвицької музичної школи доречно увічнити пам’ять славетного, видатного українського музиканта, уродженця Лохвицького краю Нестора Городовенка — одного із засновників Всеукраїнського музичного Товариства імені Миколи Леонтовича, хорового диригента, першого керівника знаменитої капели «Думка» та хору «Україна». «Під орудою Городовенка ці колективи отримали міжнародне визнання. Репертуар охоплював музику народного багатоголосся, українську та світову класику, а також модерну хорову музику. Тріумфальними були виступи у Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі та інших містах Франції, також у Німеччині (Баварія), Монреалі (Канада) й Північній Америці. Загалом маестро опрацював майже 500 творів. У 2021 році 100-річчя від часу заснування Всеукраїнського музичного товариства імені Миколи Леонтовича як знакова подія в історії української національної культури з ініціативи УІНП та згідно з Постановою Верховної Ради відзначалося на державному рівні. 21 листопада минає 140 років від дня народження Нестора Городовенка. Ця пам’ятна дата теж увійшла до Постанови „Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках“», — розповів представник УІНП.

Довідково: Ісак Дунаєвський — композитор, диригент, один із фундаторів оперети СРСР. Заслужений діяч мистецтв (1936), лауреат двох Сталінських премій (Сталінська премія першого ступеня, 1941; Сталінська премія другого ступеня, 1950) та Державних премій СРСР (1941, 1951); народний артист РРФСР (1950). Народився в м. Лохвиця на Полтавщині. У 1924 р. був запрошений до Москви музичним керівником естрадного театру «Ермітаж»; з 1926 р. — керівник музичної частини Московського театру сатири. З 1929 р. — музичний керівник Ленінградського театру «Мюзік-холл». Упродовж 1932–1940 років написав музику до 13 кінофільмів. Наприкінці 1937 року очолив правління Ленінградського відділення Спілки радянських композиторів (1937–1941). У 1938 р. обраний депутатом ВР РРФСР від Ленінградської області. З 1943 р. жив у Москві. Обіймав посади керівника секції масових жанрів Спілки композиторів СРСР, заступника керівника музичної секції ВОКСа (абревіатура, Всесоюзное общество культурной связи с заграницей, 1925-1958 — совєтська громадська організація, через яку здійснювалася зовнішня пропаганда та контролювалися зв’язки з іноземцями в СРСР. Офіційно на ВОКС покладалося «ознайомлення громадськості СРСР з досягненнями культури зарубіжних країн та популяризація культури народів СРСР за кордоном, сприяння розвитку та зміцненню дружби та порозуміння між народами СРСР з іншими країнами»; 1958 року перетворено в Спілку радянських товариств дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, ССОД) та музичної секції Дому кіно, був членом художньої ради Радіокомітету СРСР, членом правління Спілки композиторів, членом редакційної ради редколегії журналу «Советская музыка» тощо. Автор низки музичних пропагандистських, комуністичних творів на слова російських поетів В. Лебедєва-Кумача, М. Матусовського, Є. Долматовського, Л. Ошаніна та ін. (зокрема «Дорогая моя столица» («Моя Москва») (1942) — з 1995 р. — офіційний гімн Москви); музики до «Песня о Родине» («Широка страна моя родная…») (1936), «Песня о Сталине» (1937), «Песня о сталинском наркоме» (1939).Автор музики до пропагандистських фільмів «Первый взвод» («Западный фронт») (1932) (про діяльність більшовиків у військово-революційному комітеті Західного фронту на фоні переростання Першої світової війни в т. зв. Громадянську війну в Росії); «Золотые огни» (1934) (про «боротьбу зі шкідництвом» на заводі СРСР в перші роки індустріалізації); «Три товарища» (1935) (у фільмі вперше пролунала пісня на музику І. Дунаєвського «Каховка, Каховка, родная винтовка» на слова М. Свєтлова); «Дочь Родины» (1937) (про затримання колгоспниками совєтської Білорусі «фашистських диверсантів», порушників кордонів в середині 1930-х років); «Юность командиров» («Выстрел в горах») (1939) (про виховання майбутніх командирів Красной армії в артилерійській спецшколі); «Светлый путь» (1940) музична кінокомедія СРСР, знята по агітаційній п’єсі В. Ардова «Золушка», присвячена стаханівському руху багатостаночниць в текстильній промисловості, де вперше пролунала відома пісня І. Дунаєвського «Марш энтузиастов» на слова д’Актіля).

Представництво УІНП в Полтаві