У Полтаві відкрили виставку із 400 ілюстраціями до «Енеїди» Котляревського

Винятком із зазначеного вище переліку митців є ілюстрації Леоніда Репринцева і В. Пресича, які хоч і не друкувалися у книжкових виданнях, але справили на Бориса Тристанова настільки велике враження, що він вирішив презентувати також і їхні роботи.

На планшетах надруковано усі 730 строф «Енеїди».

Текст поеми проілюстрований заставками Адальберта Штірена до відповідних частин поеми. Всі ілюстрації в експозиції розміщені за текстом поеми.

Портрет Івана Котляревського, авторства Адальберта Штірена (Берлін, 1922 рік).

Ідея зробити виставку зародилася у Бориса Тристанова після того, як минулого року держава не спромоглася організувати прийнятне святкування 250-річчя з дня народження Івана Петровича Котляревського.

Окрім ілюстрацій та поеми, гостей розважали й актори, які зіграли самого Котляревського, що читав свій твір, та Енея — козака, який вирушає до пригод зі словами поеми.

Перші рядки поеми з ілюстрацією Анатолія Базилевича (Київ, 1968 рік).

Невтесом всі його дражнили,

По-нашому ж то звавсь Охрім;

Мені так люди говорили —

Самому ж незнакомий він.

Побачив, що Еней гнівився,

До його зараз підмостився,

За білу рученьку і взяв

І вивівши Енея в сіни,

Сам поклонився аж в коліни,

Таку Енею річ сказав:

«Чого ти сильно зажурився

І так надувся, як індик?

Зовсім охляв і занудився,

Мов по болотові кулик?

Чим більш журитися — все гірше,

Заплутаєшся в лісі більше,

Покинь лиш горе і заплюй.

Піди вкладися гарно спати,

А послі будеш і гадати,

Спочинь, та вже тогді міркуй!»

(Полтава, 1903 рік)

Венера тілько що уздріла,

Що вже троянці на човнах,

К Нептуну на поклон побігла,

Щоб не втопив їх у волнах.

Поїхала в своїм ридвані,

Мов сотника якого пані,

Баскими конями, як звір.

Із кінними проводниками,

З трьома назаді козаками,

А коні правив машталір.

Була на йому біла свита

Із шаповальського сукна,

Тясомкою кругом обшита,

Сім кіп стоялася вона.

Набакир шапочка стриміла,

Далеко дуже червоніла,

В руках же довгий був батіг;

Їм грімко ляскав він із лиха,

Скакали коні без оддиха;

Ридван, мов вихор в полі, біг.

(Київ, 1948 рік)

«Коли, Нептун, мені ти дядько,

А я племінниця тобі,

Та ти ж мені хрещений батько.

Спасибі зароби собі.

Моєму поможи Енею,

Щоб він з ватагою своєю

Щасливо їздив по воді;

Уже і так пополякали,

Насилу баби одшептали.

Попався в зуби був біді».

Нептун, моргнувши, засміявся;

Венеру сісти попросив

І після неї облизався,

Сивухи чарочку налив;

І так її почастовавши,

Чого просила, обіщавши,

І зараз з нею попрощавсь.

Повіяв вітр з руки Енею,

Простивсь сердешненький з землею,

Як стрілочка, по морю мчавсь.

(Харків/Київ, 1931 рік і Київ, 1968 рік)

Ілюстрація до кінцівки другої частини «Енеїди», де Еней, втікши з троянцями Карфагену, припливає до Сицилії та влаштовує поминки батьку і мало не втрачає усі човни (Дніпро, 1968 рік).

Заставка до третьої частини «Енеїди», де Еней спускається до пекла (Мінськ, 1969 рік).

Заставка до третьої частини «Енеїди», де Еней спускається до пекла (Прага, 1955 рік).

Еней стояв і дожидався,

Щоб вийшов з хати хто-небудь,

У двері стукав, добувався,

Хотів був хатку з ніжки спхнуть.

Як вийшла бабище старая,

Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І, як в намисті, вся в жовнах.

(Берлін, 1922 рік)

Еней стояв і дожидався,

Щоб вийшов з хати хто-небудь,

У двері стукав, добувався,

Хотів був хатку з ніжки спхнуть.

Як вийшла бабище старая,

Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І, як в намисті, вся в жовнах.

(Дніпро, 1969 рік)

Видання «Енеїди» українською мовою, опубліковане у 1798 році — з фонду Полтавського літературно-меморіального музею Котляревського.

Ся улиця вела у пекло.

Була вонюча і грязна;

У ній і вдень було, мов смеркло.

Од диму вся була чадна;

Жила з сестрою тут Дрімота,

Сестра же звалася Зівота,

Поклон сі перші оддали

Тімасі нашому Енею

З його старою попадею, —

І послі далі повели.

А потім Смерть до артикулу

Їм воздала косою честь,

Наперед стоя калавуру,

Який у її мосці єсть:

Чума, война, харцизтво, холод,

Короста, трясця, парші, голод:

За сими ж тут стояли в ряд:

Холера, шолуді, бешиха

І всі мирянські, знаєш, лиха,

Що нас без милости морять.

(Київ, 1904 рік)

Панів за те там мордовали

І жарили зо всіх боків,

Що людям льготи не давали

І ставили їх за скотів.

За те вони дрова возили,

В болотах очерет косили,

Носили в пекло на підпал.

Чорти за ними приглядали,

Залізним пруттям підганяли,

Коли який з них приставав.

(Фондова збірка Полтавського літературно-меморіального музею Котляревського)

Видання «Енеїди» українською мовою, надруковане у 1919 році у Києві.

І всі розумні филозопи,

Що в світі вчились мудровать;

Ченці, попи і крутопопи,

Мирян щоб знали научать;

Щоб не ганялись за гривнями,

Щоб не возились з попадями,

Та знали церков щоб одну;

Ксьондзи до баб щоб не іржали,

А мудрі звізд щоб не знімали —

Були в огні на самім дну.

(1955 рік, Фондова збірка Полтавського літературно-меморіального музею Котляревського).

Видання «Енеїди» чеською мовою, опубліковане у 1955 році у Празі.

Йому, бач, сонному верзлося,

Буцім Анхизове дитя

З Лавинією десь зійшлося

І женихалось не шутя:

Буцім з Лависей обнімався,

Буцім до пазухи добрався,

Буцім і перстень з пальця зняв;

Лавися перше мов пручалась,

А послі мов угамовалась,

І їй буцім Еней сказав...

(Прага, 1955 рік і Харків, 1961 рік)

Було тут військо волонтирі,

То всяких юрбиця людей,

Мов запорожці-чуприндирі,

Що їх не втне і Асмодей.

Воно так, бачиш, і негарне,

Як кажуть-то — не регулярне,

Та до війни самий злий гад:

Чи вкрасти що, язик достати,

Кого живцем чи обідрати,

Ні сто не вдержить їх гармат.

(Київ, 1937 рік)

Один з оригіналів ілюстрацій, наданих літературно-меморіальним та художнім музеями. Автор і рік невідомі.

Вулкан-коваль тогді трудився,

Зевесу блискавку ковав.

Уздрів Венеру, затрусився,

Із рук і молоток упав.

Венера зараз одгадала,

Що в добрий час сюди попала,

Вулкана в губи зараз черк;

На шию вскочила, повисла,

Вся опустилась, мов окисла,

Білки під лоб — і світ померк.

(Київ, 1937 рік)

Зібрав і кінних, і піхотних

І всіх для битви шиковав;

І розбишак самих одборних

Під кріпость задирать послав.

Два корпуси докупи звівши,

А на зикратого сам сівши,

На штурм їх не веде, а мчить;

Мезап, Галес в другім отряді

Пішли од берега к ограді,

Побить троянців всяк спішить.

(Дніпро, 1969 рік)

Ілюстрація невідомого автора.

Сказавши, першому Раменту

Головку буйную одтяв,

Не дав зробить і тестаменту,

К чортам його навік послав.

Сей на руках знав ворожити,

Кому знав скілько віку жити,

Та не собі він був пророк.

Другим ми часто пророкуєм,

Як знахурі, чуже толкуем,

Собі ж шукаєм циганок.

...

І Евріал, як Низ возився,

То не гулявши простояв;

Він также к сонним докосився,

Врагів на той світ одправляв.

Колов і різав без розбору,

І як ніхто не мав з ним спору,

То поравсь, мов в кошарі вовк;

І виборних, і підпомощних,

І простих, і старших вельможних,

Хто ні попавсь, того і товк.

(Прага, 1955 рік)

Усі ілюстрації — козацької тематики різного ступеню градації.

Ілюстрації до кінцівки п’ятої частини «Енеїди», де Еней, готується до бою з народом Латини і Турном. (Прага, 1955 рік і Дніпро, 1968 рік).

Заставки до останньої, шостої, частини «Енеїди», де Зевс розгнівався на решту богів, Еней рятує троянців, отримує поранення у поєдинку, його лікує Венера і він вбиває Турна. (Київ, 1937 рік і Москва, 1944 рік).

Венера лайки не стерпіла,

Юнону стала кобенить;

І перепалка закипіла,

Одна другу хотіла бить.

Богині в гніві также баби

І также на утори слаби,

З досади часом і брехнуть;

І, як перекупки, горланять,

Одна другу безчестять, ганять

І рід ввесь з потрухом кленуть.

(Харків, 1961 рік)

Видання «Енеїди» українською мовою, надруковане у 1900 році у Москві.

Видання «Енеїди» російською мовою, опубліковане у 1961 році — з фонду Полтавського літературно-меморіального музею Котляревського.

Видання «Енеїди» білоруською мовою, опубліковане у 1969 році — з фонду Полтавського літературно-меморіального музею Котляревського.

За словами члена ГО «Збережемо Полтаву» (SavePoltava) Віктора Трофименка, виставку хочуть також зробити в онлайн форматі

Оригінали ілюстрацій надали Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського та Полтавський художній музей ім. М. Ярошенка.

Гості скучили за мистецьким спілкуванням, типовим для виставок такого роду.

Виставка триватиме до 13 вересня.

Еней, ілюстрація 1969 року.