Символи втраченої доби

У Радянському Союзі символіка у прямому сенсі слова була на кожному стовпі

Сучасне життя вирує у своєму темпі. Ми так швидко і відносно безболісно віддали одну державу у архіви історії, що навіть не запитали себе, як багато втратили. Що здобули — нехай нам скажуть наступні покоління, а поки просто згадаємо наше минуле.

У 1991 році зникла УРСР, поступившись місцем незалежній Україні. Українці робили свій вибір чітко і швидко, рвучи із минулим назавжди. Звісно, було що не пробачити колишньому режиму: репресії, голодомори, національні приниження. Проте було й те, чим до сьогодні ми пишаємось, що згадуємо із посмішкою. Радянський Союз був однією з найбільших і найпотужніших країн світу. В ньому не вистачало кольорових телевізорів, але були найкращі в світі танки, не було теперішньої розкоші дорогих іномарок та елітного житла, але були солодкі грузинські мандарини на Новий рік — одні для всієї величезної країни.

Свого часу Уїнстон Черчілль сказав: «Демократія — це несправедливий розподіл благ, соціалізм же — справедливий розподіл нещасть». Незалежність, на жаль, не завжди стала поступом уперед. Саме тому німими символами доби на Полтавщині лишаються руїни заводів, грандіозних військових баз, аеродром, що поступово гине. Військові льотчики із сумом дивляться на єдині в країні залишені для музею стратегічні бомбардувальники.

Поряд з ними залишилися символи нашого дитинства — дитячі майданчики, що стоять уже майже півстоліття, не руйнуючись одразу по завершенню виборчих кампаній. Дедалі рідше бачимо ми емблеми та герби Союзу на будинках, хоча й таких вистачає. Чи то із зубожіння, чи то із доброї пам’яті, зустрінемо ми колишню символіку на кафедрах університетів, у школах та технікумах.

Кінорежисер Михайло Ромм свого часу сказав про радянського лідера М. С. Хрущова: «...Забудеться і Манеж, і кукурудза... а люди будуть довго жити в його будинках». І справді — «хрущовка» виявилася куди надійнішим житлом за сучасні новобудови. А головна перевага — квартиру в ній можливо було отримати безкоштовно, хоча і відстоюючи для цього багаторічні черги, що не скажеш навіть про сучасне соціальне житло.

Загалом — згадати є що. Є чим попишатись. Є над чим і подумати. Головне, щоб все це було не дарма.

Олександр ЗГУРСЬКИЙ, «Полтавщина»