За останній тиждень стало відомо про загибель 34 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Пирятинської міської ради, 20 жовтня 2023 року під час ведення бойових дій поблизу села Вербове Пологівського району Запорізької області загинув Сидоров Юрій Миколайович — водій десантно-штурмового батальйону. Доля військовослужбовця залишалася невідомою з жовтня 2023 року, а згодом факт його загибелі було підтверджено офіційно.

Воїн народився 3 березня 1982 року в місті Прип'ять Київської області. У 1988–1997 роках навчався у Рівненській середній школі № 25. Здобув спеціальність верстатника широкого профілю у Рівненському професійно-технічному училищі № 11. У 2000–2001 роках працював на Рівненському радіозаводі, згодом жив у місті Київ та працював водієм на різних підприємствах. З початком повномасштабного вторгнення проживав у селі Нові Мартиновичі. 28 березня 2023 року добровільно став до лав Збройних Сил України.

За інформацією Заводської міської ради, загинув Острівний Володимир Васильович — лейтенант, командир 1-го стрілецького взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А4053. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 10 квітня 2024 року. У жовтні 2026 року факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Воїн народився 6 січня 1972 року в місті Червонозаводське (нині місто Заводське) Полтавської області. Закінчив Червонозаводську загальноосвітню школу № 2, після чого навчався у Лохвицькому медичному училищі, а згодом — у Харківському політехнічному інституті. Був учасником антитерористичної операції (АТО). Після повернення до цивільного життя займався підприємницькою діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення Росії був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Миргородської міської ради, 8 травня 2024 року поблизу села Лиман Перший Куп'янського району Харківської області під час виконання бойового завдання загинув Бойко Олексій Васильович — старший солдат, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 116-ї окремої механізованої бригади. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 8 травня 2024 року. Згодом факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Воїн народився 24 квітня 1970 року в селі Гаркушинці Миргородського району Полтавської області, де прожив дитинство та юність. Закінчив Гаркушинську середню школу, після чого здобув спеціальність водія-електрика у професійно-технічному училищі № 44 міста Миргород. Пройшов строкову військову службу у військах зв’язку, після якої продовжив службу в органах внутрішніх справ. Згодом закінчив Хорольський агропромисловий коледж, здобувши фах техніка-механіка. Працював механізатором у колгоспі імені Іваненка, електриком, а пізніше — водієм на Миргородській державній сортодослідній станції. До лав Збройних Сил України став у вересні 2022 року.

За інформацією Комишнянської селищної ради, загинув Щипан Андрій Олексійович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 19 червня 2024 року в районі села Новоолександрівка Покровського району Донецької області. Згодом факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Воїн народився 14 грудня 1987 року. Проживав у селищі Комишня Миргородського району Полтавської області.

За інформацією Лубенської міської ради, 8 листопада 2024 року на Луганському напрямку фронту внаслідок артилерійського обстрілу противника в ході ведення бойових дій загинув Гончаренко Сергій Володимирович — солдат, стрілець-номер обслуги аеромобільного батальйону.

Воїн народився 10 лютого 1977 року в місті Ашхабад. Закінчив Кіровоградську Державну льотну академію за спеціальністю «інженер-пілот». З кінця 1990-х років мешкав у місті Лубни Полтавської області. Тривалий час працював на приватному підприємстві «Вікна-світ», згодом займався ремонтом квартир.

За інформацією Сенчанської сільської ради, на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання загинув Меркур’єв Ігор Вікторович — молодший сержант, інструктор групи інструкторів. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 12 листопада 2024 року. Згодом факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Воїн народився 27 січня 1992 року в селі Сенча Миргородського району Полтавської області, де прожив дитинство та юність. Навчався у Сенчанській загальноосвітній школі, після чого здобув спеціальність механіка в Комсомольському політехнічному технікумі. У цивільному житті працював слюсарем на гірничозбагачувальному комбінаті та помічником бурильника в ПАТ «Укргазвидобування». 24 жовтня 2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив військове навчання за кордоном.

За інформацією Опішнянської селищної ради, 19 січня 2025 року на Донецькому напрямку внаслідок ураження ворожим FPV-дроном загинув Деркач Віталій Валентинович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти понад два роки.

Воїн народився 28 січня 1987 року.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Гулько Денис Сергійович — солдат, гранатометник стрілецького відділення 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 1 лютого 2025 року, згодом факт його загибелі було підтверджено.

Воїн народився 31 липня 1999 року в місті Кременчук Полтавської області, де й проживав на мікрорайоні Раківка. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 22, після чого закінчив професійно-технічне училище № 6 міста Кременчук. У 2024 році був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України.

За інформацією Полтавської міської ради, 7 березня 2025 року на північно-східному напрямку загинув Триус Юрій Вікторович — солдат, старший стрілець 1-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 7-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 7 березня 2025 року, згодом факт його загибелі було підтверджено за тестом ДНК.

Воїн народився 13 березня 1986 року в місті Полтава. Навчався у загальноосвітній школі № 22, після чого — у Полтавському фаховому коледжі транспортного будівництва. Працював охоронцем, а в останні роки — експедитором на підприємстві «Кока-Кола».

За інформацією Глобинської міської ради, 3 травня 2025 року на Покровському напрямку загинув солдат Вангела Ярослав Васильович. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 18 квітня 2025 року, факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи 6 жовтня 2026 року.

Воїн народився 9 березня 1998 року. Дитинство та шкільні роки провів у місті Глобине Кременчуцького району Полтавської області, де навчався у Глобинській загальноосвітній школі I–II ступенів № 4. Після закінчення школи здобув спеціальність електрика у місті Кременчук. Працював за кордоном у Польщі, допомагав батькові на Івано-Франківщині, а також займався виготовленням кованих металевих виробів і парканів. У лютому 2025 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку.

За інформацією Полтавської міської ради, 22 червня 2025 року загинув Шкреба Роман Володимирович — солдат, командир гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону.

Воїн народився 8 липня 1977 року в місті Полтава. Навчався у середній школі № 6, після закінчення дев'ятого класу здобув професію кухаря у професійно-технічному училищі. Згодом закінчив Полтавський університет економіки і торгівлі за спеціальністю «Маркетолог». Працював у банківській сфері провідним фахівцем у банках «ПриватБанк» та «Укрсоцбанк».

За інформацією Піщанської сільської ради, 11 серпня 2025 року поблизу села Яблунівка Сумського району Сумської області під час виконання бойового завдання загинув солдат Повторейко Микола Володимирович. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, факт його загибелі було офіційно підтверджено за результатами експертизи ДНК.

Воїн народився 28 жовтня 1978 року в місті Новоград-Волинський (нині місто Звягель) Житомирської області. Здобув освіту у Варварівській середній школі Новоград-Волинського району. Згодом його родина переїхала до села Рокитне-Донівка Кременчуцького району Полтавської області. У 1996 році закінчив Кременчуцьке професійно-технічне училище № 22 за спеціальністю «тракторист-машиніст». Проходив строкову військову службу в армії. У 2000 році працював у Кременчуцькій виправній колонії № 69, надалі багато років працював водієм. Проживав із родиною в селі Кривуші Кременчуцького району. З квітня 2022 по січень 2023 року захищав Україну від повномасштабного російського вторгнення. Після демобілізації у 2023 році працював на підприємстві «Автострада» у місті Суми. 13 травня 2025 року був вдруге призваний до лав Збройних Сил України. У полеглого Героя залишилися дружина і п'ятеро дітей.

За інформацією Градизької селищної ради, 12 жовтня 2025 року поблизу селища Ямпіль Краматорського району Донецької області в бою загинув Бойков Олександр Валерійович — стрілець, помічник гранатометника 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини А0536, позивний «Пасічник».

Воїн народився 11 липня 1987 року в селі Погреби Кременчуцького району Полтавської області. Закінчив Погребівську загальноосвітню школу. Вищу освіту здобув у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Юрист». Працював дільничним інспектором, згодом — охоронцем. Займався сільським господарством та бджільництвом, дбав про власну пасіку. 12 червня 2025 року став до лав Збройних Сил України. Під час бойових дій врятував життя товаришів, прикривши їх собою.

За інформацією Гадяцької міської ради, 30 жовтня 2025 року під час виконання обов’язків військової служби загинув матрос Лукаш Микола Олегович.

Воїн народився 2 червня 1995 року. Проживав у місті Гадяч Полтавської області.

За інформацією Шишацької селищної ради, 19 листопада 2025 року в районі села Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації загинув Кедик Дмитро Володимирович — оператор відділення радіоелектронної боротьби 2-го механізованого батальйону військової частини. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти, згодом факт його загибелі було підтверджено.

Воїн народився 5 листопада 1997 року в селі Грицаївка Кобеляцького району Полтавської області. Згодом проживав у селі Переводчикове Шишацького району. Навчався у Пришибській школі, а старші класи закінчив в Андріївській спеціалізованій школі. Після закінчення школи здобув професію слюсаря у місті Полтава. У листопаді 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 6 жовтня 2026 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання загинув Ратушний Дмитро Сергійович — солдат, гранатометник мотопіхотного відділення.

Воїн народився 4 жовтня 1988 року в селі Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області. Проживав у місті Кременчук Полтавської області. Навчався у загальноосвітній школі села Зибкове, після чого закінчив Професійно-технічне училище № 26 міста Кременчук. Працював на ПрАТ «Полтавський ГЗК» у місті Горішні Плавні. Був призваний на військову службу в місті Олександрія Кіровоградської області.

За інформацією Полтавської міської ради, 11 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув сержант Бутко Станіслав Миколайович — сержант резерву 3-го взводу резерву 1-ї роти резерву сержантського складу.

Воїн народився 21 березня 1969 року в селі Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області. До третього класу навчався у місцевій школі, згодом переїхав до міста Полтава, де продовжив навчання у загальноосвітній школі № 8. У цивільному житті працював на фірмі «Козуб продукт».

За інформацією Терешківської сільської ради, 11 жовтня 2026 року в селі Жовта Круча Запорізького району Запорізької області внаслідок смертельного поранення, отриманого під час виконання бойового завдання, загинув старший солдат Скрипник Віталій Сергійович.

Воїн народився 21 лютого 2001 року в селі Ватажкове Полтавського району Полтавської області, де й проживав. У 2021 році пішов на строкову військову службу. З 2022 року захищав Україну у лавах Збройних Сил України.

За інформацією Лубенської міської ради, 12 жовтня 2026 року на Донецькому напрямку під час виконання бойового завдання в бою загинув Нечунаєв Павло Геннадійович — матрос, оператор відділення управління командира мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини.

Воїн народився 28 травня 1990 року в місті Лубни Полтавської області. Закінчив загальноосвітню школу № 10 міста Лубни, після чого здобув спеціальність «Деревообробка» в Лубенському лісотехнічному технікумі та продовжив навчання за фахом у Харківському національному технічному університеті сільського господарства. У цивільному житті працював оператором верстатів із числовим програмним керуванням на підприємстві «ГРЕЙД плюс» у Лубнах, а згодом в Одесі виготовляв столярні вироби й меблі. Під час проходження строкової військової служби підписав контракт та брав участь в антитерористичній операції (АТО). У лютому 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Був почесним донором крові. Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», у 2024 році — відзнакою Міністра оборони України «За поранення», а у 2025 році — почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих».

За інформацією Лубенської міської ради, 14 жовтня 2026 року у медичному закладі від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника на Запорізькому напрямку фронту, помер Мудрий Владислав Віталійович — солдат, навідник танкового взводу танкового батальйону військової частини.

Воїн народився 9 липня 1999 року в селі Березоточа Лубенського району Полтавської області. Згодом родина переїхала до села Ломаки. Навчався у Березотіцькій школі, а потім — у Хорошківській загальноосвітній школі. У професійно-технічному училищі № 32 селища Червонозаводське (нині місто Заводське) здобув спеціальність оператора комп'ютерного набору. Працював у місті Київ оператором на одному з відділень «Нової пошти».

За інформацією Полтавської міської ради, 14 жовтня 2026 року в Харківській області загинув Шкребтієнко Олексій Володимирович — штаб-сержант, командир автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна 1-ї роти матеріального забезпечення батальйону логістики.

Воїн народився 28 лютого 1977 року в місті Гадяч Полтавської області, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення школи вступив до Гадяцького професійно-технічного училища № 47, де здобув спеціальність оператора автокрана. Свій бойовий шлях розпочав у 48-му окремому штурмовому батальйоні імені Номана Челебіджіхана на посаді водія та отримав статус учасника бойових дій. Надалі проходив військову службу у 475-му окремому штурмовому батальйоні 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка на посаді старшого техніка. Виконував завдання на найгарячіших ділянках фронту від Донеччини до Сумщини та Харківщини. Був відзначений подякою Міністра оборони України.

За інформацією департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради, 15 жовтня 2026 року під час проходження військової служби внаслідок хвороби помер Бакута Сергій Валерійович.

Воїн народився 18 вересня 1963 року.

 За інформацією департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради, 15 жовтня 2026 року під час проходження військової служби внаслідок хвороби помер Пирогов Костянтин Олександрович.

Воїн народився 24 червня 1973 року. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 24.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 15 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув Полшков Євген Андрійович — лейтенант Національної поліції України, командир взводу полку особливого призначення Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».

Воїн народився 16 лютого 1991 року в місті Димитров Донецької області. Навчався у Димитрівській загальноосвітній школі, після чого здобув освіту в Донецькому національному технічному університеті та індустріальному інституті за кваліфікаціями інженера з програмування та електромеханіка. Працював на шахті імені Стаханова у місті Димитров. У 2024 році разом із родиною переїхав до міста Горішні Плавні Полтавської області. До лав захисників України був мобілізований 15 листопада 2024 року. Із 14 травня 2026 року обіймав посаду командира взводу полку особливого призначення Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 16 жовтня 2026 року в бою загинув молодший сержант Волков Максим Олександрович.

Воїн народився 8 вересня 1984 року в місті Комсомольськ (нині місто Горішні Плавні) Полтавської області. Закінчив загальноосвітню школу № 5, після чого навчався у Комсомольському професійно-технічному училищі № 15. У 2002–2004 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті та інших підприємствах міста. 16 травня 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Великобудищанської сільської ради, 16 жовтня 2026 року загинув Рябоконь Сергій Миколайович.

Воїн народився 4 червня 1975 року. Проживав у селі Вельбівка Миргородського району Полтавської області.

За інформацією Шишацької селищної ради та Глухівської міської ради, 16 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в боях у Харківській області загинув Тютюнников Віталій Вікторович — командир відділення та командир бойової машини 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Воїн народився 4 липня 1995 року в місті Глухів Сумської області, де прожив більшу частину життя, а останнім часом мешкав із родиною у Полтавській області. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі № 6, згодом здобував освіту в педагогічному коледжі та закладі професійно-технічної освіти. З юнацьких років активно займався спортом. У цивільному житті працював у будівельній сфері в Україні та в Польщі. Військову службу розпочав за контрактом у 16-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади, брав участь в АТО/ООС, виконував бойові завдання на межі з тимчасово окупованим Кримом та протягом двох років тримав оборону в районі селища Нью-Йорк Донецької області. Згодом уклав контракт із Державною прикордонною службою України. Початок повномасштабного вторгнення зустрів у Навчальному центрі ДПСУ в місті Черкаси, після чого у складі зведеного прикордонного загону захищав Київщину, брав участь у 12-годинному бою в Гостомелі та вивів групу бійців із зони оточення й організував евакуацію поранених через річку Ірпінь. Опанував аеророзвідку, командував підрозділом розвідувальних безпілотників, створив та очолив ударну групу FPV-дронів, забезпечував повітряне прикриття піхоти під час Курської операції у 2024 році та завдавав ударів по ворогу в районі пункту пропуску Тьоткіно. Після звільнення в запас за сімейними обставинами як багатодітний батько через дев'ять місяців знову повернувся на фронт добровольцем за третім контрактом до 16-го батальйону 58-ї ОМПБр. Був нагороджений відомчою відзнакою за поранення та нагрудним знаком «Золотий хрест».

За інформацією Градизької селищної ради, 17 жовтня 2026 року в районі села Маяки Краматорського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання військового обов’язку в бою загинув Сидоров Микола Володимирович — військовослужбовець 63-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 5 березня 1975 року в селищі Градизьк Полтавської області. Навчався у загальноосвітній школі № 1, після закінчення якої вступив до Хорольського технікуму. Проходив строкову військову службу. Працював на м’ясопереробних підприємствах. 3 лютого 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Петрівсько-Роменської сільської ради, 18 жовтня 2026 року в бою за Україну загинув солдат Магалу Павло Петрович — військовослужбовець мотопіхотного батальйону 42-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 14 вересня 1983 року. Проживав у Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району Полтавської області. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

За інформацією Миргородської міської ради, 18 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання у Харківській області загинув Ткачов Микола Миколайович — майстер-сержант, інспектор прикордонної служби 3-ї категорії 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Гарт».

Воїн народився 10 серпня 1976 року в селі Павлопіль Донецької області. У 1991 році закінчив дев'ять класів місцевої школи, після чого здобув спеціальність тракториста у середньому професійно-технічному училищі № 141 села Приморське. Пройшов строкову військову службу. Працював в органах Міністерства внутрішніх справ України, а згодом проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3057. З 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. Під час повномасштабного вторгнення продовжив службу в лавах Державної прикордонної служби України.

За інформацією Лубенської міської ради, 19 жовтня 2026 року на Харківському напрямку фронту після стрілецького бою з ворогом під час виконання бойового завдання помер Романенко Олександр Вікторович — солдат, кулеметник кулеметного відділення стрілецької спеціалізованої роти «Шквал».

Воїн народився 4 березня 1981 року в місті Лозова Харківської області. Закінчив Лозівську загальноосвітню школу № 1. Вищу освіту здобув у Харківському національному аграрному університеті імені В. В. Докучаєва за спеціальністю «Агрономія». Працював на агропідприємствах Харківської області, обіймав посаду головного агронома агрохолдингу.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 20 жовтня 2026 року біля села Федорівка Куп’янського району Харківської області внаслідок атаки ворожого FPV-дрона загинув Погорілий Сергій Миколайович — старший солдат, оператор безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону.

Воїн народився 28 березня 1984 року в селі Мар’янівка Новосанжарського району.

За інформацією Лохвицької міської ради, 22 жовтня 2026 року в місті Київ від важких поранень, отриманих 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку Донецької області, помер Непран Ігор Вадимович — артилерист 52-ї окремої артилерійської бригади.

Воїн народився 24 жовтня 1994 року в місті Краматорськ Донецької області, згодом його родина переїхала до міста Лохвиця Полтавської області. Навчався у Краматорській загальноосвітній школі № 6. Здобув професію кухаря у Краматорському ліцеї № 47, після чого закінчив Краматорський технологічний технікум за спеціальністю «Технолог з контролю і приготування харчування». Був чемпіоном України з кікбоксингу, займався брейк-дансом. У цивільному житті працював кухарем в одному з ресторанів міста Одеса. Восени 2021 року уклав контракт та став до лав батальйону «Запорізька Січ». Виконував бойові завдання на Запорізькому, Донецькому та Сумському напрямках фронту.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 16 серпня 2026 року в районі села Лісне Запорізької області під час виконання бойового завдання загинув Войнарович Віталій Юрійович — солдат, механік взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону 225-го окремого штурмового полку.

Воїн народився 6 жовтня 1987 року. До повномасштабного вторгнення проживав у селі Нижнє Луганської області, згодом переїхав до міста Кременчук Полтавської області. Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. До 2013 року проходив службу в прикордонному загоні, після звільнення працював вахтовим методом у місті Київ. Був мобілізований до лав Збройних Сил України у місті Київ.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»